Ще одна прекрасна для всіх українців новина.

Скоро може вирішитися питання щодо перегляду тарифів на газ для населення. Як повідомив голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг Дмитро Вовк, ціна на газ для населення може зрости на 60-70%. «Підведення цін на газ для населення до ринкового рівня призведе до їх збільшення на 60-70%. Якби питання про перегляд тарифів врегулювали відразу після вимог МВФ, то підвищення було б в рамках 10-15%». – зазначив Вовк.

Звичайно, все це під прикриттям розмов про «кляте МВФ», яке постійно вимагає здорожчувати газ. Про зростання цін на нафту і т.д. Загалом – нічого нового. Але є одна проблема. Невже це лише тиск МВФ обумовлює це зростання? І звідки ж беруться всі ці «економічні підстави» для підвищення ціни?

Необхідно нагадати, що НАК «Нафтогаз України» за контрактами з підприємствами теплокомуненерго (ТКЕ) повинен поставити їм газ за ціною 5 930,4 за тис куб з ПДВ (з 31.05.16 р — це ціна ПСО). Факт поставки підтверджує підписаний обома сторонами акт прийому-передачі газу. Начебто – все просто, і жодних варіантів тут бути не може.

Також важливо пам'ятати: тарифи на тепло розраховані виходячи з того, що ціна газу для тепла і гарячої води становить саме 5 930,4 грн за тис. куб.

У цьому, власне, і «заховані» прекрасні можливості для «творчої людини» добряче підправити статистику.

Отже, коли, як це і передбачено нормами, з газотранспортної системи газ надходить на підприємства ТКЕ, то підприємство ТКЕ отримує газ, підписує акт його прийому-передачі з ціною 5 930,4 грн за тис куб, і передає документ на підпис в НАК «Нафтогаз України».

Але що може бути, якщо НАК «Нафтогаз України» ухилиться від підпису акту? Власне, нічого. В сенсі – нічого доброго, адже після цього спожитий підприємством ТКЕ газ «зависає», адже немає документального підтвердження, хто ж його поставив і кому. А якщо «газу немає», то його треба «одержати», чи не так?

Тому «Укртрансгаз» (оператор ГТС) поспішає задокументувати «завислий» газ як небаланс. Для того, щоб закрити «небаланс», оператор газотранспортної системи «Укртрансгаз» розпочинає «балансування».

Чіткий алгоритм балансування і розмір оплати за нього вказані у Кодексах ГТС, і виглядає наступним чином:

- «Укртрансгаз» на обсяг небалансу купує газ за ринковою ціною. Наприклад, у 2016 році дірку небалансу по ТКЕ закрили газом, купленим у НАК «Нафтогаз України» за ціною 9 557 грн за тис куб; у квітні 2018 року — 10 614 грн за тис куб;

- «Укртрансгаз» виставляє рахунки за оплату балансування не тільки з ринковою ціною газу, але і з коефіцієнтами від 1,2 до 2. Після чого вартість газу для ТКЕ виростає втричі, у порівнянні з вказаної у контрактах з «Нафтогазом».

Таким чином, у результаті ціна газу росте як на дріжджах.

У підсумку маємо колосальні «заборгованості», один вигляд цифр яких може увігнати будь-кого в ступор. Ну і, очевидно, вже зовсім не «соціальну» ціну на газ, яка постійно зростає як апетит якогось казкового монстра. І вгамовувати його доводиться саме за допомогою грошей, які той з радістю «пожирає».

Але найцікавіше, що і це все – ще не все. І, схоже, активно створюються умови для подальших підвищень.

Навесні Генеральна прокуратура України звернулася до суду з позовами до п'яти газорозподільних компаній (облгазів) — «Волиньгазу», «Львівгазу», «Полтавагазу», «Рівнегазу» і «Харківгазу». ГПУ вимагає в судовому порядку: 1) розірвати чинні з 2012 р. договори на господарське відання газорозподільними мережами з цими компаніями; 2) стягнути з облгазів недоотриманий дохід у вигляді орендної плати (втраченої вигоди) за безоплатне використання майна за весь термін користування, законодавством заборонено оренду газорозподільних мереж, а тому відсутні підстави для стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, і на момент укладання договорів господарського відання така форма була чинною. Найбільше запитань викликає вимога ГПУ про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за користування газопроводами. Адже як на момент укладення у 2012 р. оскаржених договорів, так і до цього часу оренда газорозподільних мереж законодавством заборонена. Отже, навіть якщо якісь виплати хтось комусь і призначить, то виплачуватимуться згідно до закону вони єдино можливим способом – за рахунок тарифів. Отже, за рахунок громадян.

Хоча при цьому сам «Нафтогаз» хвалиться феноменальними прибутками, які зросили за останній рік майже на 50%, і які йдуть на будь-які цілі, окрім розвитку самої компанії. Тобто, це досить дивна манера хизуватися доходами як у «Газпрому», якщо одержуються вони виключно за рахунок громадян, які повинні платити все більше, та за рахунок держави, що мусить видавати все більше і більше субсидій.

Як в таких умовах не підвищувати тарифи? Дайош дохідність вище ніж у «Гапрому». Дайош тарифи, при яких єдиним обов'язком українця буде народитися, заплатити за газ та померти. Але який смисл цієї гонки за наддоходністю?

Тут, власне, можна погодитися з експертом В. Землянським, котрий зазначає наступне: «Населення споживає близько 11 млрд куб. м в рік, а „Укргазвидобування“ у минулому році видобуло 15,4 млрд куб. м. Якщо не брати ТКЕ, то виходить, що газу власного видобутку вистачає з головою. Виходить, що з усіма витратами (навіть на модернізацію) виходить тариф близько 2,5 тис. грн за тисячу кубометрів газу проти сьогоднішніх майже 7 тис. грн. У цьому випадку рентабельність „Укргазвидобування“ буде не 250%, а на рівні 10-15%, проте все одно компанія буде прибутковою».

Це дозволить уникнути досить непрозорої схеми субсидування, мінімізувати витрати бюджету за цією статтею. Адже більшість громадян зможе самостійно оплачувати газ за нижчими тарифами. Якщо ж врахувати ТКЕ і необхідність докуповувати імпортний газ, можна спокійно вийти на тариф в 3,5 тис. грн за 1 тис. Куб. м. І знову-таки, все — і рядові користувачі, і компанії — виявляться у виграші.

Так, про наддоходи доведеться забути, але, принаймні, країна зможе більш-менш нормально існувати і далі, і ми не постанемо буквально завтра перед загрозою соціального колапсу, який насувається на нас через нинішню систему субсидій.

А субсидії і справді є злом. Вони руйнують суспільство зсередини, адже позбавляють людей мотивації працювати, виховують споживацьке ставлення до всього. Навіщо працювати, якщо робота позбавить права на субсидію? Навіщо працювати офіційно, якщо тоді ти втратиш субсидію і не зможеш взагалі оплатити «комуналку»?

Про яке зростання тарифів взагалі в цих умовах можна говорити? Чого хочуть ініціатори цього зростання? Аби субсидії одержувало 100% громадян? А хто ці субсидії зароблятиме? Обкладемо податками «заробітчан»?

Як і більшість проблем України, «газове питання» може бути вирішене руйнацією «схем», усуненням корупційного складника та введенням прозорих механізмів. Головне – не перекладати з хворої голови на здорову та нарешті обмежити чиїсь безмежні апетити, бо інакше на нас чекатиме катастрофа.