Я свічку не тримав, точно не скажу.
Року вісімсот ... (якогось) представники одного східнослов'янського плем'я уклали угоду з славновідомим на той час військовим керівником на ім'я Рюрик, щоб той допоміг їм у розбірках з іншими слов'янськими племенами.
Формат тієї угоди важко озвучити зараз, але точно можна сказати, що нічого б у Рюрика не вийшло, якби до його війська не приєднались східнослов'янські, як би їх тепер назвали — колаборанти.
Зрозуміло, що про появу на східнослов'янських землях варязької влади навіть мови не йшло б, якби слов'янські племена не ворогували між собою.
Ста років рюриковичам вистачило для того, аби ствердити свою владу на східнослов'янській землі.
«И пошли (чудь, словене и кривичи) за море к варягам, к руси. Те варяги назывались русью, как другие называются свеи, а иные норманны и англы, а ещё иные готы, — вот так и эти. <…> И от тех варягов прозвалась Русская земля.„
Ну й не затягуючи. Спочатку слов'яни-колаборанти допомогли варягам підкорити усі східнослов'янські племена, а потім вже нова влада силою нав'язала східним слов'янам не лише назву «Русь», а й грецьку віру, завдяки чому варязька верхівка отримала економічні пільги у Візантії.
Сьогодні українські мегарозуми тягаються з ідеєю про те, що «Москва вкрала у нас назву Росія».
Чим, по суті, вимагають повернення нам рабської назви, якої ми лише у ХХ столітті так-сяк позбулись.
Вони ж намагаються прищеплювати українцям думку про першість Київа перед Москвою у питанні «хто православніший».
У обох випадках українці втратили право зватись «безпосередньою військовою здобиччю варягів та найближчими духовними рабами Константинополя», щоправда з поправкою — потрапивши при цьому у рабство до рабів, зі зрозумілих причин ще більш принизливе.
...
Питання — чи є сенс змагатись за право бути «старшими рабами», чи таки вже час йти з рабства зовсім?
Нарешті, через тисячу років може поставимо для себе це питання?
...
Далі роздуми, які допоможуть не у пошуці відповідей, а у визнанні необхідності постановки питань.
...
Церковнослов'янська мова, від якої напряму походить російська літературна мова, вперше отримала в Україні статус державної у 988 році, разом з Хрещенням Русі.
Відтак — кожен рік святкуючи Хрещення Русі, українці урочисто відзначають й початок русифікації своєї країни.
...
За великим рахунком, Російська Імперія створювалась тими ж самими слов'янськими колаборантами, предки яких спочатку зруйнували Київ, а потім заприсяглись Батию, як колись Рюрику.
Немає нічого дивного в тому, що мова у них не прабатьківська, а церковнослов'янська, від болгар Кирила та Мефодія.
Можливо навіть у цьому немає й нічого поганого.
...
А можливо є.
...
Усіх росіян, незалежно від расового походження, можна відносити до малоросійського типу поведінки, який зараз протиставляється українському як щось неприйнятне.
Дійсно усі росіяни колись зрадили мову та віру своїх предків.
Щоправда натомість вони глобалізувались — може саме це не є поганим, а ми відстаємо безнадійно.
Тут є над чим замислитись.
...
Можемо посперечатись, але, на мій погляд, великої різниці між поведінкою сучасних українців та східнослов'янського етносу ІХ-Х століть не спостерігається.
У цьому ми можемо вважати себе наступниками доруського східнослов'янського етносу, що населяв Східну Європу від Білого до Чорного морів.
Тільки мабуть небагато в тому честі.
Шукаємо військової допомоги «звідкілясь» й якщо ці «рятівники» виставлять нам за умову «смерть або зміна віри» — напевно ми погодимось на зміну.
Зберігаючи цю поведінку ми можемо запросто одного ранку прокинутись на території Східноєвропейського Імарату, керуватиме яким один з спадкоємців Джохара Дудаєва, а столицею буде Москвабад.
Й усе повториться знову.
...
Може така наша функція у світовій системі — бути джерелом колаборантства?
...
Сподіваюсь, що точку неповернення не пройдено, що український політико-культурний дрейф зупиниться завдяки тому, що наш національний корабель стане керованим, а не сяде на мілину чи затоне.
Однак українцям прийдеться дійти згоди у визнанні правди про їхнє рабство, яка раз та назавжди зіб'є пиху з «розумної та працьовитої нації».
ГІрка процедура, необхідна для того, аби відбулись українська влада та українська релігія — те, що відповідає сучасному рівню культурного та наукового розвитку людства з можливістю постійної модернізації.
Те, заради чого малороси захочуть стати українцями.
Бо люди, в чомусь кращі за нас, в чомусь гірші.
Як усі.
...
Чи хтось думав, що люди — лише українці?
Пиху збивайте з себе, а не з інших.
«Німі на панщину йдуть та діточок своїх ведуть» — не про вашу рабську поведінку?
Зовсім не про вашу?
Й не про рабське мислення?
Інтелектуальна панщина... нікому не підспівуєте? Константинополь, Рим, Вашингтон, Брюссель, Москва, Єрусалим, Тібет, Мекка... Перелік можна продовжувати.
...
Точно ні?
Ну... добре)
...
Гарного усім року!