Я не проти Майдану. Я за Антимайдан.

От розумієте — я теж думаю «Треба щось робити!».

Скажімо так — я за Майдан, але не з тими наслідками, які отримані від двох попередніх.

Я не за поразку Майдану. Й не за перемогу тих, хто був проти нього.

Тепер мене влаштувала б й «нічия». Так само як вона влаштувала б тих осиротілих дітей та батьків, які не дочекались своїх рідних з Майдану, а потім з війни.

Не влаштувала б вона лише погань, яка Україною керувала й до, й після й зараз продовжує.
...
«Ти ж стояв на Майдані!»

Я багато де стояв, відверто. Починаючи від «килима» у директора школи, закінчуючи «килимом» у міського Голови. Ще я стояв у радянських чергах за молоком та ковбасою, починаючи з 10 років. Стояв голий на медкомісії у військоматі, стояв на «нулі».

Так от знаєте — мене вже важко «розвести» на патріотизмі, відповідальності чи жалісливості.

Я дніпрянин. Я українець.

Мені до Донецька їхати ближче, ніж до Київа. Відповідно від Донецька до Дніпра відстань така, що поки черговий Уряд Національного порятунку у Києві почне щось робити, саме дніпрянам прийдеться йти захищати свої домівки у прямому сенсі, без трьопу та гасел.

Так, я проголосував двічі за цього Президента.

Й знаєте — я ж розумію, що нас хтось провокує на повалення державної машини в Україні.

А я вирішив — буду її захищати, поки вона не розвалиться. І якщо цей Президент таки доведе ситуацію до вибуху — що ж, бляха. Я за тебе голосував, буду захищати твій штандарт, поки ти його триматимеш в руках.

Може у підсумку вийде так, що мене судитимуть мої ж побратими. Це усе одно приємніше, ніж якщо судитимуть гості з-за порєбрика.

Але ж таки треба знати, навіщо це.

Хтось має вийти на Майдан, аби ми змогли побачити тих, хто вийде на Антимайдан. Й ті й інші — народ. Й треба розуміти — й у тих й інших буде в руках зброя, не димовухи.

Що за цим почнеться — без коментарів. Не потрібно це.

А переговори з агресором це потрібно?

НІ!!!!!!!!!!!!
НІ, БЛЯХА!!!!!!!!!!!!!!!

Але це мало було відбутись у 2014 році! Дві сотні добровольців (мінімум!) прийшли до облвійськомату в Дніпрі одночасно з мітингу під облдержадміністрацією у березні 2014 — ще наші війська були в Криму! Хто командував країною тоді? Ті, кого Майдан своїми смертями уповноважив керувати країною. Хто скомандував «Назад»?

А з сепарами хто переговори вів, хто їх з Слов'янска до Донецька відпустив?

Тепер усі розумні стали, переговорів не треба.

А що треба? Пєтю чи Юлю?

Мать його. Бєня — останній, кого я з них погодився стерпіти, бо пам'ятаю як нам на підсилення оборони облдержадміністрації з облради принесли дві швабри. А оборонців було менше сотні. А за кілометр від нас стояв кількатисячний натовп під «триколорами». Й ми чекали дива.

Воно трапилось. Бєня тоді не знаю як, але вмотивував «кривавих беркутів» взяти Дніпропетровську ОДА під охорону. Історія змінила хід у ті години.

Повторюсь, я його ще погодився потерпіти. Наступного вже точно ні.

Тому.

Поки є час.

Я теж міг би в Наполеони, але погоджусь на Талейрана. Можна й на Робесп'єра, аби був результат.

Зібратись треба, але не для повалення «режиму», який й так на ладан дихає.

Майдан (так, що — я не проти, читайте!) має стати місцем народження нової політичної сили, яка заповнить собою вакуум довіри суспільства.

Ця політична сила матиме гігантський вплив на перебіг подій, стане каталізатором швидких перетворень, прискорювачем колообігу памперсів у владі.

Вона потрібна, аби стати засобом захисту народу від свавілля олігархів, а головне — від отих штопаних опозиціонерів-радикалів. Без них країна точно не пропаде.

Але щоб Майдану дурне в голову не лізло, потрібен Антимайдан.

Що розумне має лізти?

Ну... я б сказав але ж я начебто не за й не проти, а раптом я «оте падло»?

Скажу як можу: на Майдані неможливо обрати найрозумніших людей для керівництва державою. Це еволюційний процес, селекція й важка робота сотень фахівців, яких до трибуни Майдану якщо й допустять, то навряд там їх почують й зрозуміють.

Переговори потрібні — між Майданом та Антимайданом, якщо з обох сторін на них вийдуть відповідальні, уповноважені рядовими учасниками лідери, а не ляльки на мотузочках з-за лаштунків. Тоді можливо буде результат.

Тому ще я думаю, знаєте — Президент не хоче й Антимайдану. Й Рошен боїться Майдану теж. Бо на отих переговорах їх обох вже може й не бути.

Думаю, народ навряд зможе стриматись. Чи я помиляюсь й усім пох — скоро суніці у Польщі достигнуть, збирати треба?

Може й треба. Але головне, що не треба — знищувати українську владу. Створювати — треба. Треба іншу, треба кращу. Але поки іншої немає — не треба знищувати ту хуйову, але українську, пробачте за французьку, владу.

Створювати, створювати, створювати нову!

Для цього не потрібно шукати привід у вигляді чергової зради. Треба взяти собі за правило — недільний Майдан. Зібрались — роз'їхались. Й ті, що «за», й ті, що «проти». Так щось вийде.

Обов'язково!

Українська Справа переможе!