Дуже повчальний для всіх епізод, стався вчора ввечері в прямому ефірі «Свободи слова» (ICTV).
Ірина Верещук (Слуга народу) звинуватила Петра Порошенка (ЄС) в тому, що останній у 2014 році нібито привітав Путіна з Днем Росії. Цікаво, що обидва народних депутати є патріотами своєї країни, але знаходження їх в різних політичних силах, що конкурують між собою, і стало предметом цієї суперечки.
Отже — Порошенко, після звинувачення поліз в свій айфон і через якийсь час оголосив, що ця інформація взята з сайту адміністрації Путіна і нічого подібного немає в повідомленні української сторони. На що пані Ірина показала свій смартфон, з відкритою новиною з сайту 24tv.ua (власник також український патріот — Андрій Садовий). Але, коли пан Петро попросив показати на яке джерело посилається автор статті на 24tv.ua, пані Ірина почала зображати нерозуміння.
Вся справа була в тому, що в зазначеній статті, як і личить в журналістиці, було посилання на джерело, отриманої інформації. Пан Садовий, будучи лідером партії «Самопоміч», з виборцями, якi частково перетинаються з прихильниками Порошенка, дозволив злегка шпигнути конкурента. Подібні дрібниці в нашій політиці поширенi і сьогоднi застосовуються всіма. Причому, 24-й сайт повністю зберіг пристойності — вказавши першоджерело інформації, чим убезпечив себе від звинувачень у брехні. Про ступінь правдивості російських провладних ЗМІ існує достатньо інформації i на цьому я не буду зосереджуватися. У підсумку, пані Ірина відмовилася вибачатися, хоча все прекрасно розуміла.
До чого це я? У цій історії в наявності була маніпуляція команди Слуг народу, які бажають і далі «мочити» головного опонента. Чи не проросійських ОПЗЖопцiв, а Порошенка. І, на жаль, вони не самотні з цими медіа-прийомами. Не помилюся, якщо скажу — так роблять i iншi. Можливо всi!
Але, головне не це. Текст нижче буде малоцікавий любителям Путіна і РФ, Медведчука і СРСР. Для них будь-яка туфта про Україну — зайвий привід для задоволення. І для них абсолютно не має значення рівень достовірності отриманої інформації. Головне — негативний посил у всьому, що стосується України і людей, які захищають її незалежність і цілісність. А також негативна оцінка будь-яких їх дій і вчинків, подача матеріалу таким чином, щоб в порівнянні вигравав завжди свій персонаж, своя подiя, своя версiя з подачою в необхiдному для себе ракурсi.
Якщо ви хочете отримувати достовірну і правдиву інформацію, незалежно від ваших переконань і поглядів на сьогодні, ризикну дати кілька порад. Не здивуюся, якщо змінивши способи отримання інформації, ви зміните свої переконання!
Перевіряйте джерело, отриманої інформації, не лінуйтеся користуватися Google, звертайтеся до думок авторитетних знайомих, витрачайте час на перевірку джерела, на яке посилається ваше ЗМI, на репутацію авторів і самого ЗМІ, поцiкавтеся чому це представлено саме в цьому ЗМІ. Наскiльки збалансован погляд автора. Справа не в тому, що джерело може бути російським (завуальованим під українське — такого немало!) або українським з російським хвостом. Це може вам тільки підказати, хто і з якою метою це викладає. Обов'язково, пошукайте таку новину в інших ЗМІ і порівняйте. Без цього велик ризик отримати фейк. Чи не нехтуйте виданнями з протилежними вашим переконанням. Там може бути, навіть, чиста правда, але якщо її подати вибірково, однобоко, в оточенні з брехнею, то вона може бути спотвореною та мати зовсiм iнший сенс. Різниця в трактуванні може виявитися незначною, але, іноді, підміна декількох слів (букв) може докорінно змінити зміст повідомлення. У разі відсутності аналога отриманого вами повідомлення на інших ресурсах — ймовірність fake велика. Обговорюйте, дискутуйте з тими, кого вважаєте думаючими, нехай і з іншими переконаннями. Можливо вони покажуть вам інше трактування отриманої вами інформації, або а в суперечці з ними може з'ясуватися чиї аргументи сильніше. Обговорювати з тими, хто замість своїх думок цитує телевіор, не раджу. Це марно для вас. Істина не там, де немає опонентів та можливостi обговорення, а там, де вона може бути донесена і пояснена. А чи не прихована і замінена сурогатом. А правда може виявитися зовсім не там, де ви її шукали. І дайте собі чесну відповідь — ви шукали правду або підтвердження своєї правоти?
Сайти з кричущими і сенсаційними заголовками краще обходьте стороною. В Україні досить авторитетних ЗМІ, яким можна довіряти. Є чимало шанованих журналістів і блогерів, медійних осіб. З часом ви зможете зрозуміти орієнтованість власників ЗМI та авторів в політичному спектрі України. Оцiнити їх незалежнiсть та збалансованiсть. Як по внутрішніх, так і в зовнішньополітичних питаннях. А ще, в залежності від олігархів та інших спонсорів, а також в замовному (?) характері матеріалів (т.з. джинса). Є чимало й російських гiдних ЗМІ, але що цікаво, ті, які довели свою якість, найбільш гноблені в РФ або, взагалi, їх редакції знаходяться за межами цієї країни, існуючої на масової брехні. Відмінність поглядів і оцінок, різнокольоровий колейдоскоп партій і громадських організацій, що мають доступ до ЗМІ, породжує конкуренцію і боротьбу за виборця, а не російську двобарвну модель «Правильна в усьому влада і завжди помилкова и винна в усьому опозиція».
Не поспішайте ділитися з оточуючими неперевiреною інформацією. Таких людей навколо нас і так вистачає! :- ) Звичайно, запропонований мною спосіб (а він поверхневий, далеко не повний i не є єдиним) багатьма не буде прийнятий «на-ура», з огляду на його достатню незручність, бiльшу складність і необхідність думати в iнших масштабах, ніж раніше.
Але, тоді і не сподівайтеся на розуміння навколишнього вас світу, особливо того, який і розрахований на споживання відповідних ЗМІ і ваше нерозуміння того, що відбувається. Так, багато хто з них розраховані саме на наше нерозуміння, хоча можуть переконувати нас в зворотному. Повіривши їм — ми обманюємось.
Адже, якщо ви не розумієте це сьогодні, завтра вони вам «підкажуть», як і що потрібно робити.
Тільки, в чиїх інтересах, розумієте?
