Дорогий мій друже і чоловіче!

Ти з'явився в моєму житті в складний для мене час. І хоча в моєму серці не з'явилося кохання, я повністю довірилася тобі і віддала свою долю в твоЇ руки. Спасибі тобі за те, що ти підтримав мене у важку годину. Але, як я тобі вже повідомляла раніше, я маю намір розірвати наші стосунки.

Я давно перестала скаржитися на відсутність твоєї уваги до мене і до нашого дому. Я перестала скаржитися на тяжке становище моїх дітей, змушених покинути рідний дім і поневірятися по світу в пошуках кращої долі. Я перестала звертати увагу на зради і принизливі загравання з нашою сусідкою. Я махнула рукою на себе і майже забула, що я жінка. Я б могла і далі жити цим сумним життям, але, як ти вже знаєш, в моєму житті з'явився інший.

Він настільки інший, що в першу хвилину, коли він з'явився на порозі, мені стало страшно. Але в ту ж хвилину я знову відчула себе живою. Він змусив мене сміятися після довгих років похмурого заміжжя, що не принесло в мій дім ані веселощів, ані щастя, ані багатства.

Так, я передбачаю засудження від твого оточення, я передбачаю ненависть і навіть погрози і на його, і на мою адресу. Але ти мене знаешь, якщо я прийняла рішення — мене вже не зупинити. І я його прийняла. В мене немає впевненості в майбутньому, але з'явилася надія. І головне — я знову жива.

Вибач та прощай, Петро.

Вже не твоя Україна.