Друзі, хочу сказати одну надважливу річ.

Ви бачите, що Україні вдалося переломити хід війни. Українська армія та тероборона не дали противнику досягти поставлених завдань, не дали зайняти міста та закріпитись так, як це планувалося. Проблемними є Херсон, Харків, північ від Києва. Але саме проблемними, нічого невідворотного у військовому плані не відбулося. Щойно російська армія почне відступ (або ми — контрнаступ), всі ці міста знову будуть під нашим контролем.

Але я зараз трохи про інше. Вже очевидно, що в певний момент війна скінчиться. Я не знаю, чи вб'є хтось бункерного хуйла в РФії, чи, маючи справу з деморалізованим знищалим населенням, це хуйло перемкнеться на внутрішні проблеми. Проте одного разу це відбудеться.

Росія впаде і відступить, можливо навіть пообіцяє забратися з Криму.

І в цей момент у західних союзників, які розповідадтимуть, як палко нас підтримували, з'явитися бажання відкотити все назад. Зняти санкції, повернути бабки олігархам, щоб домовитись з ними та мати хоч якийсь контроль над ситуацією. Терміново стабілізувати курс рубля, бо ж простий мирний російський народ страждає.

І це те, чого ми не маємо права допускати. Коли я десь чую, що з нами воює особисто Путін, а не «російський народ», мене просто назовні вивертає. Нищити нашу націю приїхав саме простий російський народ — на бомжацьких танках, з усть-піздюськів з усіх куточків нєоб'ятной расії. Керівник цього народу надає накази. А всі інші є мовчазними співучасниками.

Звісно, є поодинокі виключення. Але так само як гомеопатія зі вмістом речовини 0,000001% нікого не лікує, так і росіяни зі вмістом 0,00000001% нормальних людей нічого не вирішують. В нас нема можливості їх відсіювати.

До війни в інтернеті було багато жартів про двійників Путіна. 24-го лютого ми побачили, що цих двійників в нього — вся Росія.

Тож якщо світ стверджує, що бореться із Путіним, але не проти російського народу, це просто два взаємовиключні твердження.

Будь-який росіянин є носієм імперських комплексів та штампів. Якщо після завершення війни дати їм оговтатися, ми отримаємо нового російського лідера та нову реваншистську війну, як це було в Німеччині 30-х.

Єдине, що може вберегти світ від такого сценарію, — повна депутінізація Росії. Просте мирне населення, яке «не здатне ні на що вплинути», не має бути здатним вплинути на скасування санкцій. Мають пройти військові трибунали. Російські лідери мають просити вибачення в українських матерів на колінах. Московські хіпстери, тіктокери та інстаграмери мають забути, що таке айфон та як ним користуватись. Імперську бацилу має лікувати час. Час, що відведено на забуття.

З росіян не можна знімати ніякі санкції доти, доки нова влада цієї країни не проведе повному депутінізацію. Під повним контролем України, та інших нещасних держав, які століттями страждали від цієї імперії зла.

Доки злочини Лєніна, Сталіна та Путіна не будуть вивчати в школах поруч із злочинами Гітлера. Доки не буде засудження Голодомору та кримських депортацій. Доки георгієвьска стрічка не стане для них символом мерзотної агресії. Доки власна бездіяльність не буде приводом до страшного сорому. Ніякі санкції не мають бути знятими. Жодні. 

Україна не воює проти російського народу. Це російський народ воює проти українського. Тому нам довелося розпочати депутінізацію тут, в Україні, з розвіювання міфів про неймовірну російську армію. Нехай після перемоги наступним міфом буде той, що «про невинный российский народ».