Побачив у стрічці фото наших олімпійців зі спущеними з носів масками. Наклалося на особисте спостереження ще з Польщі: якщо хтось в місцях, де маски обов'язкові, носить їх отаким чином, як на знімку, це майже стовідсотково наші люди.
Зараз багато хто обурюється домовленостям США та Німеччини щодо Північного потоку-2. Та (ви не повірите) між оцими масками та отими домовленостями є прямий зв'язок. Ми, українці, в своїй масі дуже любимо найобувати в маленьких деталях. Але чомусь соромимось це визнати.
Ми проти корупції, але самим хочеться мати можливість порішати. Ми проти олігархів, але обираємо їхню маріонетку головою держави. Ми проти Росії, але із захватом споживаємо російський контент з їхніми наративами, закріплюючи це лайно в масовій свідомості.
Я чув серед друзів ледь не розчарування міфічними «цінностями західного світу», особливо в світлі останніх новин. Розчарування тим образом, який вони намалювали в голові і який не відповідає дійсності.
Цінності західного світу, друзі мої, це в першу чергу бути чесним із собою. Або ти приймаєш правила та вдягаєш маску, або ти демонструєш непокору і не вдягаєш. Компромісних варіантів тут не буде.
Бо якщо ти вважаєш, що можеш спустити ту срану маску з носа (розкажи мені, людині з астмою, як тобі важко дихати), якщо ти таким дитячим чином намагаєшся обдурити тих, хто тебе оточує, — ти обдурюєш сам себе.
Всі все бачать, всі все розуміють. Ти — дурень.
Це розуміють і американці: якщо Україна як держава цілеспрямовано йде до руйнування стосунків з союзниками під час війни, якщо українців це влаштовує, чому хтось має заради нас жертвувати власними стосунками з Німеччиною або мільярдними прибутками?
Про які цінності йде мова, якщо ми всією багатомільйонною нацією колективно серемо на ці цінності? А відстоювати їх готові кілька десятків тисяч людей на всю країну?
Останні кілька років я жив сподіваннями, що молоді покоління матимуть щеплення від цієї біди. Так, вони вже не совки. Так, вони можуть не любити Росію. Але оце бажання наїбати в деталях все одно залишається і викорінювати його доведеться десятиріччями.
Бо в 21-му сторіччі наші хитрі схеми здаються хитрими лише нам. Соціальне лицемірство — це шлях до Росії, якої нам так не хочеться.
Ми маємо докладати максимальних зусиль, щоб зберегти стосунки із Заходом. Тут є варіанти і ситуацію можна виправляти, хоча за пару років ми вже перенеслися в минуле на десятиріччя. Шанси ще є.
Але як викорінити оте довбане ґевальство я чесно й гадки не маю.