Зниження тарифу на газ для побутових споживачів. Це питання уже стало сприйматися і розглядатися багатьма як завідомо популістичне, адже «тариф знизити не можна» (так кажуть) і будь-кого, хто обіцяє зниження (в першу чергу, мова, звичайно ж, про Ю. Тимошенко), відразу відносять до демагогів, популістів і просто брехунів. Але це не так. Проблема в тому, що політики, які це обіцяють, в деталях не розповідають про механізм та алгоритм такого зниження, а якщо й розповідають, то не оперуючи на достатніх аналітичних глибинах. Якщо б вони занурювалися в глибини, пізнавали їх і детально роз'яснювали громадянам свою позицію по зниженню тарифів, то люди б розуміли, що тренд на зростання ціни на газ далеко не незворотній і не єдино вірний в контексті інтеграційних процесів з ЄС.
Що ми зараз маємо? Є державний монополіст в сегменті продажів газу побутовим споживачам «Нафтогаз», який займається імпортом газу із Європи та контролює державну компанію «Укргазвидобування», яка займається видобутком природнього газу в Україні. Отримуючи газ з двох джерел (імпорт та власний видобуток), при формуванні ціни для побутових споживачів, «Нафтогаз» за основу бере імпортну ціну, тим самим виводячи ціну до європейського цінового паритету. Що ми отримуємо таким чином? Надприбутки «Укргазвидобування», собівартість видобутку газу якого + податкове навантаження + транспортні послуги формують загальну вартість газу, яка є суттєво меншою за імпортну. Враховуючи те, що українським газом побутові споживачі можуть бути забезпечені повністю або майже повністю, ми отримуємо ситуацію, коли простий споживач газу банально переплачує через погану організацію ринку газу в Україні. Щодо промисловості — то вона уже перейшла на ринкові рейки ціноутворення, хоча поки це тільки подоба ринку, а не реальний ринок.
Який може бути вихід? На мою думку, одним із них є розділення «Нафтогазу» і «Укргазвидобування». Так, це вже пропонують європейці нам і це є умовою енергетичних директив ЄС, але те, що вони пропонують, не стільки про тарифи і не стільки про продаж товару (газу), як про структуру самого ринку, його організацію і антимонопольну спрямованість. Як на мене, цей розділ може бути використаний і для змін в тарифах. Як саме? «Укргазвидобування» повинен видобутий газ напряму продавати облгазам та газотрейдерам, які працюють на побутового споживача, без посередництва «Нафтогазу». Враховуючи те, що «Укргазвидобування» є державною компанією, Кабмін, НКРЕКП мають право встановити вихідні ціни на газ від «Укргазвидобування»для облгазів і автоматично ціни облгазів для населення. Ця ціна однозначно буде меншою за ціну імпорту з ЄС через низьку собівартість (і це з врахуванням, що в ціну буде вкладатися певна сума коштів на формування прибутку компанії, покращення її інвестиційної спроможності). Як наслідок, український побутовий споживач буде платити суттєво менше і при цьому продавець газу не буде в збитку, не доведеться тягнути гроші з бюджету для компенсації «Укргазвидобуванню» різниці між ціною для кінцевих споживачів та реальною ціною газу від «Укргазвидобування». Якщо у «Укргазвидобування» будуть формуватися надлишки газу, то він би міг його продавати за ринковими цінами промисловості, що теж вигідно бізнесу.
Тобто мова йде про фактичне створення в Україні двох ринків — промисловості та побутових споживачів. Ринок для промисловості уже доформовується, а от ринку для побутових споживачів немає. На цьому ринку «Укргазвидобування» продавав би газ за фіксованою державою ціною (в кінці-кінців, це компанія державна і держава, як продавець, має право встановлювати ціну) за достатньо невисокою ціною (і це не було б не рентабельно), але в той же час цей ринок був би відкритим для інших компаній. Так, інші компанії неохоче б заходили на цей ринок, адже і ціни нижчі, ніж на промисловому ринку, і «Укргазвидобування» володітиме занадто хорошими позиціями через свою потужність, але цей ринок був би відкритим для них. Держава через фіксовану ціну газу своєї компанії просто контролювала б, щоб ринкова ціна не стрільнула вище неба, адже інші компанії, які зайдуть на ринок побутових споживачів змушені будуть триматися цінового коридору «Укргазвидобування».
«Нафтогаз» же міг би і далі займатися імпортом, переформатувавшись в своєрідний «Укргазімпорт» і реалізовувати імпортний газ для промисловості. З часом, він би просто міг стати одним із трейдерів, а не монополістом. Або ж бути просто ліквідованим як непотрібний посередник (за умови відмови від імпорту).
Нам слід розділити ці компанії і нам треба рухатися до мінімальної кількості посередників. Але нам і треба зберігати державу в якості ключового гравця на ринку, щоб він своїм прикладом задавав тон ринку.