24 липня 2019 року Боріс Джонсон офіційно став прем'єр-міністром Британії. Ексцентрик, епатажник, політик-фрік з правими поглядами, який приймав активну участь в кампанії за вихід з ЄС в часи референдуму, відзначався євроскептицизмом, займав жорстку позицію щодо міграції, виглядає, м'яко кажучи, не найкращим варіантом для Британії в період, коли переговори щодо угоди про вихід з ЄС все ще ведуться і для яких потрібні, в першу чергу, прагматизм, раціональність та холодна голова. Боріс цим не відзначався і навряд чи варто очікувати, що за короткий проміжок часу він зміниться. Проте, вибір зроблено і тепер важливо розуміти в чому ж саме ризик для Британії від прем'єрства Боріса в часи Брексіт.
Б. Джонсон очолює уряд, призначає міністрів і тепер повністю бере на свій Кабінет переговори з ЄС щодо угоди про вихід. Враховуючи політичні, загальні світоглядні позиції прем'єра, переговори будуть проходити важко і, як мінімум, в перші місяці Боріс спробує проштовхнути свою повістку дня, яка навряд чи задовольнить ЄС, адже угоду з Т. Мей європейці і так вважали чи не найкопроміснішою. Боріс уже заявив, що він хоче куди більше поступок від ЄС і відмови від багатьох претензій. В цілому, чи це позиція логічна? Так, враховуючи специфіку Боріса, але чи ця позиція корисна британцям? Навряд, адже вона наближає державу до такого небажаного виходу з ЄС без угоди, жорсткого Брексіту.
Здавалося б, дивлячись на приклад Д. Трампа і США, де система вибудувана так, що президент-ексцентрик не може просувати свою повістку дня без контролю Конгресу, оцінки судовою системою і держава застрахована від різких, невластивих сутності США як держави поворотів, може виникнути думка, що це може спрацювати і в Британії, потужній демократії, ефективній правовій державі, де зроблено дуже багато, щоб уникнути узурпації та забезпечити сталий розвиток держави. Проте, Боріс не Дональд, а Британія не США. На жаль, але парламент Британії практично позбавлений інструментарію впливу на переговірний процес з ЄС та фактично поставлений в очікування нового тексту від Б. Джонсона. Так, парламентарі періодично можуть викликати Боріса та міністрів його Кабінету для звіту, розкритикувати їх, вимагати швидшого рішення, політично тиснути на уряд, але з практичних кроків, які б могли вмонтувати парламент в переговірний процес з ЄС, є тільки звільнення прем'єра та призначення нового, що малоймовірно., враховуючи що часу не так багато.
Що ж Боріс? Він на посаді прем'єра — це практично гарантія затягування переговорів, суперечок, незадоволення один одним і критичним наближенням до дедлайну в 31 жовтня 2019 року без угоди. Парламент змушений чекати угоду і навіть якщо влаштовуватиме взбучки Борісу в Палаті, все рівно залежатиме від нього і змушений буде далі чекати. Боріс Джонсон — це та людина, яка може наблизити британців до виходу без угоди і парламент його може не зупинити, бо банально не матиме потрібних важелів, окрім звільнення Боріса. Проте, як говорилося вище, це малоймовірно. Залишається британцям тільки сподіватися, що Боріс швидко змінить багато своїх позицій, різко раціоналізується, стане прагматиком, проте чи варто цього чекати?...
Парламент все ж може зробити одну річ, яка напряму не пов'язана з переговорами, але може бути запобіжником від жорсткого Брексіту. Прийняти рішення про те, що Британія не може вийти з ЄС без угоди. Так, це потребуватиме переговорів з європейцями, проханням продовжити їх часові рамки для виходу, але це частково застрахує державу від шкідливого ексцентризму Боріса, який може завадити переговорам. Чи готовий парламент приймати таке рішення? Дивлячись на те, що консерватори зробили прем'єром таку людину як Боріс, то я невпевнений в цьому.
