Продовження попередніх публікацій. Повністю статтю можна прочитати

https://actfiles.org/anti-cultism-and-nazism-heirs-to-the-anticult-archive-part-1/

Вона буде корисною тим, хто хоче зрозуміти підґрунтя нинішньої ситуації в Україні. Яке потрібно шукати — як ні дивно це звучить — в передвоєнній і післявоєнній Германії 20 століття. В статті — маса доказів і посилань на першоджерела.

ВОНИ ПЛАНУЮТЬ НА ДЕСЯТИЛІТТЯ ВПЕРЕД

Нечисленні публікації про Томаса Гандова, що з'являються переважно в церковній та антикультовій пресі, спираються на шаблонні фрази: «провідний міжнародний авторитет», «видатний експерт», «понад тридцять років служіння». 

ПЕРЕДУМОВИ 

Томас Гандов у Мінську, в Антикультовому центрі Святого Йосипа Волоцького

Заголовок того інтерв'ю "Religion ist eine scharfe Sache" заслуговує на точніший переклад. Німецьке слово scharf означає "гострий", "гарячий" та "пряний", але коли воно застосовується до боєприпасів, воно означає "живий": scharfe Munition стосується бойових набоїв, на відміну від холостих. Звичайно, саме редактор, а не пастор, написав цей заголовок, але навряд чи можна уявити більш доречний епіграф для 34-річної кар'єри, і ми маємо намір його використати. 

Слід зазначити, що відправною точкою була не офіційна посада з питань сектантства, а молодіжна робота з ідеологічним ухилом, тобто застережні бесіди з підлітками, яких вважали такими, що потребують "захисту". Ремесло починалося з профілактики. Постійною посадою воно стало лише через 15 років, у 1992 році. 

Варто окремо відзначити рік цього призначення. Фрідріх-Вільгельм Гаак, найвідоміший "експерт з питань сект" Західної Німеччини, помер 4 березня 1991 року16 , і між смертю попередника та постійним призначенням його наступника минуло трохи більше року. Очевидно, що в цій галузі не було вакансій. 

З 1995 року Томас Гандов видавав "Berliner Dialog ", який Перссон описує як " німецьке видання журналу Міжнародного центру діалогу " 12 . Заголовок другого випуску 1995 року заслуговує на поетапне вивчення: видавець Wichern-Verlag GmbH, Берлін; головний редактор Томас Гандов; редактор професор Йоганнес Аагард з Орхуса, Данія. З самого початку журнал мав академічну консультативну раду ( Wissenschaftlicher Beirat ) з 17 імен, серед яких "Олександр Дворкін (Москва)" та "Андрій Кураєв (Москва)" 13 .

Томас Гандов

Сімнадцять імен на задній обкладинці малотиражного берлінського журналу можуть здатися простою деталлю для виноски, але в 1995 році деталлю було все, що вони були. Ці рядки набувають свого справжнього значення лише озираючись назад, коли стає зрозуміло, хто стояв пліч-о-пліч у цьому списку. Перше ім'я, "професор, доктор Олександр Дворкін (Москва)", належить людині, якій судилося стати провідним "сектологом" Росії, отримати державну платформу та забезпечити собі місце в Експертній раді при Міністерстві юстиції. Друге належить німецькому вченому-правознавцю, ім'я якого ми поки що не розголошуватимемо, оскільки він стане предметом детального обговорення пізніше.

Сама дата також є показовою. Російська "сектологія" була інтегрована до німецької консультативної ради у 1995 році – за три роки до публікації в Росії книги Олександра Дворкіна "Сектоведення" («Сектологія"), яка дала назву цій дисципліні, і задовго до того, як російська широка громадськість взагалі чула про цю галузь. 

Крім того, Гандов очолював берлінське відділення Міжнародного центру діалогу, заснованого приблизно у 1973 році датським професором місіології Йоганнесом Огардом (1928–2007) в Орхусі 14. Данське відділення DCI припинило свою діяльність 2 квітня 2011 року – лише за п'ять місяців до виходу Гандова на пенсію та через шість місяців після того, як берлінський архів було відправлено до Мінська. Зверніть увагу на цю синхронізацію дат: організація в центрі європейської антикультової мережі та її берлінський вузол майже одночасно згорнули свою діяльність, і на той час архіви одного з них, найімовірніше, вже перетнули кордон Європейського Союзу.

Епізод, відсутній у статтях до річниці

Згідно з глосарієм Перссона в книзі "Боротьба з сектами", у 1970-х роках, до початку своєї кар'єри "експерта з питань сект", Томас Гандов належав до маоїстської організації "Liga gegen den Imperialismus "  (Ліга проти імперіалізму), заснованої 14 липня 1971 року в Берліні як філія КПН/АО; її статут дозволяв застосування насильства, а Федеральне відомство із захисту Конституції винесло їй офіційне попередження12 .

Таким чином, людина, яка побудувала кар'єру, клеймлячи релігійні громади ярликами "екстремізму" та "деструктивності", сама вийшла з організації, яку вітчизняна розвідка відстежувала як потенційно насильницьку. 20-те століття стало свідком багатьох таких трансформацій – від лівого радикалізму до охоронців громадського порядку. Обидві позиції вимагають однієї й тієї ж навички: здатності розділяти світ на "нас" та "ворогів" – навички, абсолютно байдужої до змісту чиїхось переконань. Як правило, змінюється лише звернення ворога.

Приймаючи мантію Хаака

Елізабет Арвек, соціолог релігії з Університету Воріка, писала у 2006 році, що пастор Гандоу " сприймається як такий, що взяв на себе мантію пастора Хаака ", і охарактеризувала його підхід науковим терміном "войовнича апологетика" . За її словами, цей термін описує різноманітні апологетичні методи, де захист власної віри замінюється нападом на віру іншого. 

Горст Юнгінгер, перерахувавши установи, що займаються німецькими "сектознавчими дослідженнями", висловив свою точку зору більш прямолінійно: " Як показує приклад відомого берлінського "сектознавчого пастора" та видавця журналу "Берлінський діалог" Томаса Гандова, апологетична суперечка тут може набути форми надзвичайно агресивної пропаганди, тон якої викликає спогади про минулі часи " . 

Читач, який натрапить на цю фразу в праці Юнгінгера, якщо ще не знає, то невдовзі зрозуміє, які "минулі дні" він мав на увазі: історик описував зустрічі в штаб-квартирі гестапо у травні та червні 1933 року, де

представники церкви!!!!!! вимагали від держави рішучіших заходів, ніж держава спочатку планувала .

Далі буде…