Ти не побачиш мого обличчя на обкладинці журналу

 або на екрані телевізора.

Я не женусь за славою.

Просто виконую свою роботу тихо  і непомітно…

Ти вважаєш мене надлюдиною, але це — міф. 

Я не такий як усі.

Кожного дня я тренуюся та навчаюся, 

аби бути кращим.

Кожного дня я виконую бойові задачі, 

якими б складними вони не були.

Я пройду там, де неможливо пройти.

Буду там, куди неможливо потрапити.

З'явлюсь там, де на мене не чекатимуть.

Я битимусь до останньої краплі крові за наш дім!

Ти, напевно, ніколи не дізнаєшся хто я.

Але я захищав тебе, захищаю і буду захищати!

Стомлені, але нескорені….

Історія сучасної української розвідки повертає нас назад на   століття. Свої витоки вона бере від прадавніх слов'ян (V-VIII ст) і не втрачає своєї актуальності дотепер.

У процесі еволюції, розвідницька діяльність поступово ставала дієздатною силою у захисті державних кордонів від нападів кочових племен та зазіхань світових більш впливових імперій. 

В даній статті ми надамо об'єктивну оцінку спектру діяльності ГУР МО; проаналізуємо їх методи протистояння ворогу в умовах російсько- української війни (починаючи з 2014р); визначимо основні риси, притаманні розвіднику.

Все нове є добре забутим старим.

Основним завданням розвідки було, є і буде  — недопустити зупинення процесу державотворення.  Психологічний натиск на ворога — ще одна складова розвідувальної справи: посіяти панічний настрій, відчуття приреченості, напруги, непевності... 

Такі методи були використані козацькими розвідниками у ході важливих битв Національно-визвольної боротьби (1648-1657 рр.) під Корсунем, Пилявцями та Берестечком. У наш час, в період російської збройної агресії проти України, подібний почерк спостерігаємо спецпідрозділу ГУР "KRAKEN"при звільненні від ворога таких населених пунктів як: Руська Лозова, Питомник, Лісне, Вільхівка Харківської області. 

KRAKEN — це підрозділ, який об'єднав в собі ветеранів та патріотів, котрі протягом 8 років, починаючи з 2014 р, давали відсіч російському окупанту  та продовжують сьогодні стояти на захисті України.

Зараз розвідники зіткнулися з великою кількістю викликів: регулярні бомбардування ракетними ударами, артобстріли населених пунктів.  Навіть досвідченим офіцерам часто доводиться змінювати формат ведення бойових дій, в тім , наші бійці сповнені рішучості працювати, застосовують нові підходи у роботі, незважаючи на ризики.

У своїй справі силовий розвідницький підрозділ не обмежується лише фізичним знищенням військової техніки противника, а й використовує інші методи щодо реалізації своїх цілей: 

• засоби масової інформації;
• хакерська діяльність, яка щодня спростовує фейки та сфальсифіковані дані;
• використання радіотехнічних засобів для визначення координат ворога;
• залучення цивільного населення щодо визначення місць локації ворожої техніки;
• допити полонених;
• обмін конфіденційною інформацією з розвідниками країн-союзників;
• опрацювання іноземних видань та ін.

Ці методи дають можливість бути завжди на крок попереду противника.

«Війна на випередження»

 24 лютого 2022 р, з початку широкомасштабного  вторгнення російських окупантів на територію України, приковує до себе увагу тема розвіддіяльності. Її тактика передбачає поєднання  військових та радіотехнічних методів боротьби, які  діють синхронно, виявляючи слабкості противника. Козир, який отримує розвідник, дає суттєву перевагу у аналізі та збору інформації стосовно  цілей та завдань ворога. Збір таких даних має тривати постійно, оскільки це має стратегічне значення та гарантує успіх у веденні наступальних бойових дій та дезорганізації ворога.  

Розвідка — це мистецтво ведення війни. 

У протистоянні супротивнику  розвідники  здатні швидко пристосовуватись до нових місць, вдаватись до маскування та непомітно проникати в тил ворога, дізнатись про його плани,  відійти від стандартних рішень, коли є нагальна потреба.  Їх відмінні знання з військової топографії, вміння орієнтуватися по азимуту дають можливість влучно вразити ворога і так само швидко та непомітно зникнути.

Розвідник — це людина, яка вміє непомітно оволодіти чужою таємницею", — Олександр Черницький (політолог)

Розвідник — це не професія, а  покликання

Неначе зі сторінок коміксів, розвідники, схожі на ,,месників"". Вони тихо виконують свій обов'язок, не привертаючи до себе увагу і, здається, що навіть кулі їх оминають. Їхні дії — "маркери" мудрості та мужності, розсудливості та самопожертви, красномовства та дотепності; вони діють тут і зараз. А тому, їх інтелект, характер мислення, індивідуальне сприйняття дійсності, відсутність страху  сприймається нами через призму унікальності.

Та в житті все навпаки. Вони ходять серед нас. Як і всі люди, вони кохають, планують, мріють і просто живуть. Проте, коли порушується право на життя і свободи, розвідник, свідомо одягаючи на себе зброю, сумлінно виконує свою справу заради цінностей,  переконань та ідеалів.

Війна між Україною та рф стала алюзією "гібридних війн" та геноциду (Голокост 1933-1945 рр., масові депортації кримських татар радянською владою до Сибіру та Середньої Азії в  1944 р та ін).  Набувши масштабних обертів через  насильницькі масові вбивства цивільного населення, вона лише розпалила жагу правосуддя та справедливості. 

Отже, розвідник — це свідомий  вибір професії за покликом серця. Цій професії себе можуть присвятити люди зі схильністю та любов'ю до цієї справи, бути готовим постійно навчатись, тренуватись та вдосконалювати свої професійні навички. 

Висновки

Досвід розвіддіяльності зберігався та накопичувався століттями. Оскільки їх робота спрямована на результат, тактика поводження з ворогом еволюціонує та стає більш удосконаленою. 

Інформація — це джерело, що творить історію, а тому її здобуття вимагає верифікації та критиного мислення. 

Достовірні факти, позбавлені заштампованості, дозволяють людству формувати своє бачення стосовно реальної картини дійсності. Наявність же "інформаційної блокади" бере під контроль мозок та очі людини, порушуючи ціннісні орієнтири та позбавляє можливості політичної самостійності. 

Розвіддані — це "кістяк" безпеки державних кордонів. Відсутність інформації про плани, наміри, просування ворога є потенційною загрозою для суверенітету будь-якої країни. Факт зіткнення інтересів між кількома державами -  це лише питання часу. Усвідомлення значущості діяльності ГУР сприяє розробці далекоглядних стратегій, дозволяє змінити правила гри на свою користь, що  дає перспективу розвитку мирної демократії та її безпеки. Доречно висловився з цього приводу візантійський імператор Маврикій (582-602 рр.):

"Їх жодним чином не можна схилити до рабства або поневолення в своїй країні. Вони численні, витривалі, легко переносять спеку, холод, дощ, наготу, нестачу їжі…"

Автор статті

Михалик Марина