Ще донедавна все було зрозуміло: південь України був нашою спільною житницею, а північ — краєм лісів та помірного клімату. Наші степи годували мільйони людей, бо природа тисячоліттями по дещиці створювала там ідеальний «живий пиріг» — український чорнозем. Мільярди невидимих оку мікроорганізмів працювали день і ніч, щоб перетворювати рослинні залишки на родючий шар. Але зараз ця налагоджена машина почала ламатися.

Південь просто «вигорає»

Ми бачимо новини про аномальну спеку в Одеській, Херсонській чи Миколаївській областях і думаємо: «Ну, буде більше сонця». Але для землі це катастрофа. Уявіть, що ви залишили живу квітку в духовці. Почва на півдні зараз не просто сохне — вона помирає біологічно.

Через дику спеку волога випаровується миттєво.
Ті самі корисні мікроби, які роблять землю живою та пухкою, просто гинуть у розпеченому ґрунті.
Те, що раніше було м'яким, родючим полем, перетворюється на мертву кірку або пил, який зносить суховіями.

 Полісся — це не заміна степу

Багато хто каже: «Нічого, зате на півночі, на Поліссі, стане тепліше, будемо саджати все там!». Але це небезпечна ілюзія.
Коли клімат зсувається на північ, ми отримуємо в Житомирській або Чернігівській областях не нові чорноземи, а нестабільні піски та болота. Там немає того родючого шару, який накопичувався в степах тисячоліттями. Тамтешні ґрунти зазвичай кислі й бідні на органіку. Щоб перетворити цей пісок на справжню «живу» землю, потрібні десятиліття, а то й століття. Природа не вміє працювати за прискореним графіком.

У чому головний глухий кут?

Найстрашніше в тому, що південні регіони втрачають здатність годувати країну вже зараз, а північні не зможуть повноцінно їх замінити ще дуже довго. Ми втрачаємо старі пасовища та ріллю набагато швидше, ніж встигаємо освоїти нові території.

Клімат перестав бути просто прогнозом погоди. Це тепер головний фактор, який вирішує, скільки коштуватиме хліб у магазині і чи вистачить його на всіх. Ми опинилися в ситуації, коли екосистеми просто не встигають за градусником. І це той виклик, який стосується кожного з нас.