Нанопластик — це крихітні частинки пластику, які потрапляють у повітря, воду, їжу і навіть у наше тіло. Вони настільки маленькі, що проникають у кожну клітину. Багато хто вже знає, що вони шкодять здоров'ю, але є ще глибша і небезпечніша проблема, про яку говорять не всі.
ДНК – це не просто «інструкція»
ДНК у наших клітинах – це не просто довга молекула з кодом. Вона закручена в спіраль строго в один бік (це називається хіральністю, як ліва та права рука). Завдяки цій формі ДНК вміє дуже точно «сортувати» електрони — крихітні заряджені частинки, які беруть участь у роботі кожної клітини.
У звичайних дротах електрика тече хаотично: половина електронів «крутиться» в один бік, половина в інший. А в живій клітці завдяки ДНК електрони вишиковуються майже все в одному напрямку. Це створює дуже точний, розумний електричний сигнал. Саме він допомагає клітинам дихати, отримувати енергію, передавати сигнали та виконувати тисячі процесів без помилок.
Вчені називають це явище CISS (хірально-індукована спинова селективність). У лабораторії такий точний контроль спина електронів можливий лише за допомогою потужних магнітів та дуже низьких температур. А в нашому тілі це працює мільярди років за звичайної температури тіла — просто приголомшливо!
Як нанопластик все ламає
Нанопластик — «неправильний»: він не має цієї потрібної закрученості (він ахіральний) і часто несе електричний заряд. Коли такі частинки прилипають до ДНК, вони порушують її ідеальну форму. Квантове «сортування» електронів збивається.
Замість чіткого сигналу клітина отримує електричний шум. Через це порушується дихання клітин, виробництво енергії, передача сигналів. Клітина начебто «сліпне» і починає працювати гірше. Саме тому нанопластика викликає стільки різних проблем: від пошкодження ДНК до запалень і навіть серйозних хвороб.
Чому це так складно прибрати
Щоб усунути шкоду від нанопластику, потрібно зняти з нього електричний заряд — тоді він не буде так сильно прилипати до ДНК та інших важливих молекул.
Але тут величезна складність:

Хімія не допоможе. Будь-яка речовина, яка проникне всередину клітини та нейтралізує заряд пластику, швидше за все, вб'є і саму клітину. Це як намагатися вилікувати людину, отруївши її.
Фізичні способи (магніти, електрика, спеціальні наночастинки) працюють у пробірці або в очисних спорудах, але їх майже неможливо застосувати до всієї планети відразу — в океані, у повітрі, у кожному живому організмі.
Найстрашніше: якщо використовувати надто сильні магнітні поля усюди, можна випадково пошкодити магнітне поле Землі. А воно боронить нас від небезпечного космічного випромінювання. Не можна одну біду замінити іншою.

Що робити?
Проблема настільки велика і складна, що її не вирішити в одній лабораторії чи країні. Потрібні фізики, біологи, хіміки, інженери – всі разом. Потрібно вигадати спосіб, який працюватиме безпечно для всієї природи: і в клітинах людини, і в океані.
Поки що такого рішення немає. Але що більше людей знають звідси, то швидше вчені зможуть знайти вихід.
Якщо хочеш глибше зрозуміти тему – подивися відео «Нанопластик. Останнє покоління вже народилося». Там простими словами пояснюють, що відбувається і чому це стосується кожного з нас.
Ми всі в одному човні. І човен тоне від пластику, якого ми самі напустили.