Чи здатен мікропластик знищити ліси й зламати "Wood Wide Web" — приховану систему зв'язку дерев?

Під шаром лісової підстилки існує складна жива інфраструктура, про яку ще кілька десятиліть тому ми майже нічого не знали. Йдеться про Wood Wide Web — грибну мережу з міцелію, що обплітає коріння дерев і з'єднує їх у єдиний функціональний організм. Через неї рослини обмінюються водою, поживними речовинами та навіть інформацією про небезпеку.

Ліс — це не хаотичний набір дерев. Це система, що спілкується:

• Хімічно — за допомогою летких сполук і сигнальних молекул, які поширюються через ґрунт і міцелій.

• Електрично — передаючи біоелектричні імпульси, дуже схожі на нервові сигнали у тварин. Коли одне дерево зазнає атаки шкідників, сигнал тривоги може за лічені години дійти до сусідів, змусивши їх активувати захисні механізми.

У 2025 році з'явилися результати досліджень, які ще більше вразили науковців. У хвойних лісах Доломітових Альп було зафіксовано синхронізацію біоелектричних сигналів ялин (Picea abies) за кілька годин до сонячного затемнення. Причому першими реагували старі дерева — так, ніби вони «пам'ятали» подібні події в минулому й передавали інформацію молодшим. Це відкриття змусило заговорити про колективну пам'ять лісу та його функціонування як суперорганізму.

Та сьогодні цій надзвичайно тонкій системі загрожує новий фактор — мікро- і нанопластик.

Ліси як пастка для пластикового пилу

Крони дерев працюють як гігантський атмосферний фільтр. Потоки повітря приносять із собою мікропластик (частинки менші за 5 мм) і нанопластик (менше 1 мкм), а листя та хвоя буквально «вичісують» їх із повітря. Цей механізм відомий як comb-out effect. Колись він допомагав очищати атмосферу від звичайного пилу. Сьогодні ж разом із ним у лісах осідає пластик.

Дослідження, зокрема роботи німецьких учених (TU Darmstadt, 2025), показують:

• Основне джерело мікропластику в лісових ґрунтах — атмосфера та опале листя.

• Ліси є чутливими індикаторами глобального пластикового забруднення повітря.

• За десятиліття в ґрунтах можуть накопичуватися сотні тисяч частинок на квадратний метр. Оцінки до 400 000 частинок/м² за 70 років у деяких регіонах Європи вже не виглядають перебільшенням.

На відміну від органічних решток, пластик у ґрунті не розкладається. Він накопичується, поступово мігрує вниз ґрунтовим профілем і залишається там на десятиліття.

Як заряджені частинки впливають на «нервову систему» лісу

Особливу небезпеку становить те, що мікро- і нанопластик часто має електростатичний заряд:

• Негативно заряджені наночастинки легше проникають у кореневі тканини, порушуючи поглинання іонів і сповільнюючи ріст коренів.

• Заряджений пластик осідає на листі, проникає всередину клітин і пошкоджує хлоропласти — ключові органели фотосинтезу.

• Метааналізи 2025 року свідчать: мікропластик у середньому знижує інтенсивність фотосинтезу на 7–12%, зменшує вміст хлорофілу, викликає окислювальний стрес і порушує транспорт електронів у фотосистемах.

У результаті рослини гірше засвоюють CO₂ і виробляють менше кисню. Частини Амазонії вже сьогодні з поглинача вуглецю перетворюються на його джерело через вирубку, пожежі та кліматичний стрес. Мікропластик стає ще одним, менш помітним, але системним чинником тиску.

Чи під загрозою Wood Wide Web?

Прямих доказів того, що мікропластик повністю «вимикає» грибну мережу лісів, наразі немає. Але наукові дані дають достатньо підстав для тривоги:

• можливе спотворення біоелектричних сигналів через заряджені частинки;

• зниження продуктивності фотосинтезу й загальної життєздатності дерев;

• ослаблення здатності лісів адаптуватися до посух, шкідників і змін клімату.

Фактично ліси вже сьогодні щороку затримують тисячі тонн пластику. Якщо його виробництво й надалі зростатиме, а ефективні системи очищення повітря й ґрунтів так і не з'являться, ми ризикуємо підірвати один із ключових механізмів стабільності біосфери.

Що можна зробити вже зараз?

• Інвестувати в дослідження біорозкладання пластику в природних умовах.

• Захищати ліси — поки що саме вони беруть на себе основний удар цього «невидимого» забруднення.

Чи звертали ви увагу, наскільки інакше дихається в хвойному лісі порівняно з містом? Можливо, справа не лише у фітонцидах, а й у тому, що ліс досі фільтрує наш пластиковий слід. І наступного разу, прогулюючись серед дерев, варто замислитися: скільки частинок нанопластику ми вдихаємо разом із повітрям?

Як ви вважаєте, наскільки серйозною є загроза мікропластику для лісових екосистем у найближчі десятиліття?