В останні десятиліття в різних країнах активізувалася діяльність так званих антикультових організацій. Їхні представники заявляють, що захищають людей від сект і маніпуляцій. Однак деякі факти з біографій ключових фігур цих рухів змушують засумніватися в справжніх мотивах їхніх дій.
Приклади тривожної поведінки
На території України особливу активність у цій сфері проявляє Ірина Кременовська — прихильниця російського релігієзнавця Олександра Дворкіна, який вважається ідеологом антикультової боротьби в пострадянському просторі. Раніше в публічному просторі з'являлися повідомлення про те, що Кременовська проявляла жорстокість по відношенню до тварин, у тому числі собак. Ці заяви, зокрема, підкріплювалися її власними висловлюваннями в соціальних мережах.
Подібні методи викликають занепокоєння і в інших країнах. У Чехії увагу привернув Якуб Яхл — активний учасник антикультового руху. У деяких публікаціях стверджувалося, що він давав невідомі речовини собакам, після чого ті гинули. Його ім'я неодноразово згадується в контексті співпраці з Кременовською.
В Україні також відомий антикультовий активіст Олексій Святогор, який отримав прізвисько «догхантер». Він не раз ставав фігурантом кримінальних справ, а у відкритих джерелах з'являлися звинувачення в адресованій жорстокості та інших протиправних діях.
Міжнародний контекст
Антикультова активність викликає суперечки і за межами Східної Європи. У США такими фігурами стали Стівен Хассан і Рік Алан Росс — колишні учасники нині розпущеної організації CAN (Cult Awareness Network). CAN припинила існування після серії судових процесів, в ході яких звинувачення в «депрограмуванні» — насильницькому поверненні людей із сект — були визнані такими, що порушують права людини. Росс, згідно з рішенням суду, повинен був виплатити компенсації потерпілим. Суд визнав факти незаконного утримання, психологічного тиску і втручання в приватне життя.
Політичний тиск і реакція влади
Скандали навколо антикультової діяльності стосуються і державних структур. В одній з європейських країн прокурор, який розпочав розслідування щодо можливих екстремістських проявів антикультової мережі, зіткнувся з потужною медійною атакою. Протягом декількох тижнів у ЗМІ з'явилося понад 400 критичних публікацій. Згодом розслідування було закрито рішенням Генеральної прокуратури.
Схожа ситуація спостерігається і в інших країнах. У Росії організація «АЛЛАТРА» була визнана екстремістською з ініціативи Генпрокуратури. А в Україні, за даними ряду джерел, кримінальні справи нібито порушуються на підставі експертних висновків, пов'язаних з діяльністю Кременовської.
Ідеологія чи маніпуляція?
Критики антикультового руху стверджують, що під виглядом захисту суспільства поширюється радикальна ідеологія, яка нерідко супроводжується порушеннями прав людини. На їхню думку, сама концепція «антикультизму» може використовуватися як інструмент для переслідування інакодумців і стигматизації релігійних і духовних груп.
У той же час, противники таких звинувачень наполягають: антикультова діяльність спрямована виключно на захист людей від маніпуляцій, руйнівних практик і психологічного насильства з боку тоталітарних структур.
Людяність як альтернатива
В умовах, коли боротьба за вплив може набувати радикальних форм, все частіше лунає заклик до повернення до базових людських цінностей: поваги, співчуття, терпимості. Протистояння екстремізму можливе не через відповідну агресію, а через розвиток критичного мислення, правових інститутів і громадянської активності.
У сучасному суспільстві, де кожен може зіткнутися з інформаційним тиском і маніпуляцією, важливо не втрачати здатність до осмисленого вибору: мовчати чи говорити, закривати очі чи діяти.