Кому поставте самі, любі читачі)

Пара думок про мобілізацію від мобілізованого.

Одразу скажу, щоб уникнути беззмістовних звинувачень: я усвідомлюю її необхідність, я розумію, що це єдиний шанс для виживання нашої країни, культури і нації як такої. 

Але реалізація цього надважливого процесу, м'яко кажучи, далека від нормальної. Халатність, непрофесійність, ставлення до людей як до скота, корупція — це неповний опис пекельної хуйні, яка твориться в ТЦК. 

Пересічного громадянина дуже легко клеймити «боягузом» і «слабаком», але хто цьому громадянину при мобілізації пояснить:

- чому він не має права навіть на нормальний медогляд (так, ВЛК — це пуста формальність);

- чому мобілізованого відправлять не за його спеціальністю або побажаннями, а як попало — аби виконати план;

- чому здорові професійні військові при званнях, які вже по 10-20 років отримують кошти з бюджету, сидять в теплих кабінетах ТЦК, а його, який в житті не тримав автомат, після короткого навчання відправлять на фронт;

- чому ці самі працівники ТЦК кожні кілька місяців міняють машини, торгують відмазками від армії, а йому при цьому шось там розказують про священний обов'язок. Не будемо вдягати рожеві окуляри — корупція тотальна і повсякденна;

- і, врешті решт: за півтори роки вже кожна людина бачить, що змін в державі немає. Влада бреше, краде на кожному патроні, будує дороги за непомірні гроші — словом, займається своїми звичними справами, поки ти, громадянин, маєш відмовитися від свого звичного життя і свободи.

Так, іде страшна війна, і ми мусимо захищатись. Заради майбутнього наших дітей, заради надії на зміни... Але хочеться, щоб всі жертви були не дарма.