Час від часу доводиться чути що монотеїзм, тобто віра в єдиного бога виник близько 3000 р. тому на Близькому Сході. Але чи так це насправді? Існує думка що до монотеїзму люди прийшли у доісторичні часи. Хтось говорить про те що монотеїзм — це пізня стадія розвитку вірувань людства. Дані міркування про поступальний розвиток релігійних вірувань та свідомості від магії до релігії, однією з вищих форм є монотеїзм, а далі до науки побудовані в рамках еволюційної парадигми. Заслуга розвитку релігієзнавства у цьому напрямку належить Джеймсу Джорджу Фрейзеру — еволюціоністу. Але сьогодні ми подивимося на монотеїзм у рамках іншої парадигми — чи можливий рух вірувань від монотеїзму до, наприклад, пантеїзму чи інших вірувань?

На сьогодній день спрощена теорія Фрейзера про три стадії які замінюють одна одну — магія, релігія та наука зазнала критики, оскільки є низка прикладів того які в неї не вписуються. Найпростіший — науковці, які є християнами, або віруючими, або науковці які звертаються до магії (хоч би до екстрасенсів та ворожок), яка, до речі, є достатньо поширеною і українському суспільстві.

У рамках еволюційної парадигми, яка передбачала смерть релігії, зокрема й християнства та її заміну на сцієнтичне мислення на атеїстичній основі мислив один з найвидатніших релігієзнавців ХХ ст. Пітер Бергер, так мислять і сьогодні деякі атеїстично налаштовані люди, однак Бергер наприкінці своєї кар'єри науковця визнав що помилявся — світ не став менш релігійним.Одним словом, питань до застосування еволюційної теорії до історії релігії та християнства зокрема багато, однак мова сьогодні не про це.

Монотеїстичні вірування насправді не були зафіксовані тільки і найраніше на Близькому Сході, а були поширеними на всіх континентах. Американські індіанці називали Бога-Творця — Великий Дух, у Індії — Брахман, або Всесвітній Дух, тюрки називали його Тенгрі, а китайці Шан Ді, до речі ім'я цього Бога-Творця є у деяких мовах словом Бог, у китайській зокрема.

Чи можливий рух не до монотеїзму а від? Відповідь — так, а одним із прикладів є Китай, де можна простежити рух від монотеїзму до обожнення неба, а також до різних вірувань як от даосизму та конфуціанства. Таку можливість нам дає китайська писемність. Не будучи народом на історію якого справила вплив Біблія вона розповідає нам ранню біблійну післяпотопну історію китайського народу (до речі згаданий вище Дж. Фрейзер займався ще й тим, що збирав розповіді про потоп з різних континентів та народів, який виявилося тоді понад 100).

Показовим у цьому контексті є хоча би ієрогліф корабель — Chuán — 船, який складається з 3-х частин, ліва Zhōu означає човен — 舟, права верхня Bā 八 означає вісім, а права нижня Kǒu 口означає рот, але також і людину. От і маємо 8 людей у посудині. З біблійної розповіді про потоп ми знаємо що у ковчезі було 8 людей, Ной, його дружина 3 його сини та їх жінки. Інші ієрогліфи як наприклад забороняти Jìn — 禁, який зкладається з трьох елементів, показати Shì 示 , та двох дерев Mù 木 — що показує нам ту історію яку ми читаємо у Бутті, коли Бог заборонив торкатися двох дерев та інші ієрогліфи яким можна присвятити окрему статтю з дивовижною точністю розповідають ранню біблійну історію вказуючи на те що китайці знали про єдиного Бога і поклонялися йому.

До речі, не ханський народ Китаю — мяо яо навіть зберіг у своїй пам'яті до наших днів генеалогію, яку він веде від Яфета — одного від синів Ноя. Цифра 8 людей зустрічається не тільки у китайців, а і у міфології інків які розповідають про початок своєї цивілізації з 8 чоловік.

Так ось, впродовж періоду після потопу і до виникнення конфуціанства та даосизму китайці поклонялися Богу-Творцю, Шан Ді, що зафіксовано в «Бамбукових анналах». У Пекіні і сьогодні стоїть храм Неба без якихось зображень бога, у якому імператор поклонявся небесному творцю. З часом, оскільки поклонявся творцю тільки імператор, а храм йому був один, а не багато поклоніння богу серед широких мас китайців звелося до поклоніння небу. Не останню роль у цьому зіграло і те що характер Творця, його воля, плани ітд. не була записана у книзі про нього, а пам'ять про нього як і про потоп серед людей існувала в усному вигляді, хоч і пізніше була записана.

Тут можна привести приклад того як, традиційні церкви за 2 тисячоліття обросли традиціями, навіть маючи записану Біблію, однак її існування дозволяє повернення фундаменту, яке часто називають фундаменталізмом. Відсутність же записаного вчення призводить до швидшого обрастання традиціями та ритуалами не властивими початково.

Поява конфуціанства яке хоч і непрямо вказувало на те що добро і мораль іде від творця призвело з часом до того що поклонятися стали Конфуцію та предкам, а роль творця була зменшена. Таким чином відбувся відхід від монотеїзму на користь культу предків та необхідності підтримування суспільної моралі.

Будуючи судження за аналогією схожу картину можна побачити і в інших народів. До речі монотеїзм спотворювався у різних народів до різної міри так, що вірування деяких народів називають монотеїстичними язичництвами, а по суті віруваннями у творця з пам'яттю про деякі події ранньої людської історії, але видозміненими за умов їх передавання усно. Такими є абхазька віра в бога-творця Анцву, якому навіть приносять жертви, але віра в якого обросла елементами поклоніння природі та ерзянська Інешкіпазія — віра в бога-творця який творив світ словом, але яка теж обросла елементами поклоніння силам природи.

Вірили у Творця і давні греки та римляни, у Афінах до речі стоїть пам'ятник Єдиному, як його називали греки Богу і його згадував у свої проповіді афінянам апостол Павло. А Цицерон та Лукрецій вели навіть полеміку на тему творця у діалозі «Про природу богів» яка нагадує нам сучасну полеміку креаціоністів та еволюціоністів.

Далі буде.