Нещодавно переглядав відео Леоніда Залізняка про індоєвропейців, яке так і називається: «Леонід Залізняк про індоєвропейців», де шановний пан вчений — спеціаліст з давньої історії сказав приблизно таке: ще років тридцять тому ми й гадки не мали про катастрофи, а сьогодні питання стоїть не в тому чи станеться щось із землею — астероїд, виверження супервулкана ітд., а тільки: коли це станеться?

Звідки така зміна за 30 років? І що це означає? Зміна відбулася через те, що розпався СРСР і у поглядах на минуле Землі вчені перестали бути догматиками-уніформістами, перестали закривати очі на те що існує значна кількість фактів які вказують на катастрофи, які відбулися із нашою планетою у минулому.

Що ж таке уніформізм? Це, у широкому розумінні погляд на історію Землі (геологічну, але від геології відштовхуються і інші науки), який стверджує що у минулому геологічні процеси розвитку Землі відбувалися з такою ж швидкістю як і зараз. Тобто, якщо за рік наростає шар піску 1 см, то так було завжди — 1 тис. років, тому, 4 тис. років тому ітд. Такий погляд дав можливість говорити про стару землю продовжуючи її вік. Одним із його основоположників був шотландець Джеймс Хаттон — людина яка ніколи не їздила за межі Британських островів, але заклала основи уніформізму, який широко прийняли науковці, в тому числі радянські, увівши його у розряд догми.

Яка ж альтернатива уніформізму? Відповідь — катастрофізм, тобто погляд на геологічне минуле Землі, згідно якого земна кора формувалася під впливом катастроф. Одним із катастрофістів був француз Кюв'є. Сама ідея катастрофізму вдштовхувалася від того що написано в Біблії про катастрофи — зокрема потоп, та від знахідок викопних решток на значній глибині в породах молюсків риб, тварин ітд.

Чому вчені зараз повертаються до катастрофізму? Бо перехід на позиції уніформізму у період становлення геології був пов'язаний з критикою Біблії та цекрви, в тому числі, у праці «Основи геології» Чарльза Лаєля. Товариші Лаєля називали це «звільненням» науки.

Чому ж у ХХ ст. вчені почали повертатися до катастрофізму, хоч більшість і не на позиціях біблійного катастофізму? Бо вже не умоглядно, а за допомогою техніки вчені змогли дослідити поверхню планети краще, зазирнути углиб морів та океанів і побачити докази катастроф.

Одна з катастроф яка поміняла карту світу — поява Чорного моря, яке має подвійний шельф і раніше було озером. У 1998 році Вільям Раян і Волтер Пітман, геологи з Колумбійського університету опублікували про це свої висновки. Інші приклади — похолодання 535-536 рр. швидше за все викликане виверженнями вулканів, попіл від яких в атмосфері не давав нарітися землі.

Згідно із прийнятою зараз теорією, занепад Мінойської також цивілізації почався після 1630 року до н. е., коли на острові Тіра (нині — Санторін), за 120 км від Криту, відбулось надпотужне виверження вулкану, яке привело до занурення частини острова під воду на 300-400 метрів. Після заповнення жерла вулкану водою стався вибух, потужністю близько 200 тисяч атомних бомб, скинутих на Хіросіму, викид до 60 км3 гірської породи (втричі більше, ніж при виверженні вулкану Кракатау у 1883 році), який супроводжувався потужним зелетрусом і цунамі з хвилями висотою до 17 метрів.

Так само 1816 рік було названо «роком без літа» через природню катастрофу, яка призвела до похолодання (як і в 536 р.) — виверження індонезійського вулкана Сумбава, яке призвело до мінусової температури влітку. Є і інші приклади виверження вулканів — Хатепе, які теж призводили до вулканічної зими — явища яке виникає тоді, коли атмосфера забруднена вулканічним попелом і сонце не може її нагріти. Це може призвести навіть до заледеніння. В наш час загроза вулканічної зими йде від супервулкана Єлоустон.

Інші приклад геологічної катасторофи — провалене дно Тихого океану, яке занурило під воду тисячі островів, які тепер називають гайоти. Вчені виявили їх у 1960-х роках.

Отож прикладів природніх катастроф багато і інгорувати їх неможливо. У наступних постах ми поговоримо про інші, не менш цікаві аспекти давньої історії нашої планети.