В Золоте заходить ДРГ так званих ополченців і розстрілює сім'ю місцевого українського патріота. З катуванням і на камеру. З дружиною і дітьми. Із гигиканням про подяку Зеленському за здачу території. І викладає відео в ютуб. Вибух народного гніву виносить Зеленського з банкової вже наступного дня, адже ці смерті будуть вже безпосередньо на його персональній відповідальності. З Росії, як з гуся вода — за тиждень знайдуться свідки, які чули, що поза камерами бойовики ДРГ спілкувалися українською ...

Ви прочитали стислий опис принципу роботи перемикача «Зеленський ON / OFF „, який після відведення українського війська з Золотого опиниться на робочому столі Путіна. На тому самому столі, де вже давно і міцно вмонтовані кнопки і тумблери із прізвищами мабуть половини українських політиків.

Ні, ні — Путін не перемкне цей тумблер сьогодні. Треба бути остаточним дурнем, щоб заважати натхненній боротьбі українського президента проти свого народу за кремлівські інтереси. Але в той чи інший спосіб обов'язково натякне Зеленському, що його особиста доля відтепер вирішується в Москві.

Наприклад, ось таким, на перший погляд, невинним закидом: «для деэскалации межэтнической напряженности на демилитаризованных территориях украинским властям следует координировать свои действия с правохранительными органами ополченцев». З неприхованим натяком на те, що у разі зміни Зеленським політики поступок Кремлю, зелений тумблер буде перемкнутий в позицію OFF під стурбовані офіційні заяви Кремля на кшталт «мы вас предупреждали».

Чи розуміє Зеленський, що кожен його крок обличчям до Кремля і спиною до українського громадянського суспільства — це додатковий електронний браслет на власній нозі з дистанційним пультом в руках Путіна? Що політичні рішення тепер доведеться приймати під тиском цієї обставини і заганяти себе в ще більшу залежність від ворога аж до повної безвихідді?

В буремні дев'яності, коли правоохоронну та судову систему підміняли бандитські угруповання, іноді виникала ілюзія, що вирішення різного роду конфліктів за допомогою кримінальних елементів є значно ефективнішим за бюрократичну тяганину державних інституцій. Але в кожного позивача до кримінальних структур за відновлення справедливості такі ілюзії зникали дуже швидко — спочатку людина ставала заручником знайомства з бандитами, а потім неодмінно й жертвою.

Бо в розумінні бандита ви або подільник, або жертва — третього не існує. Якщо ви хоч раз пустили бандита в свою оселю просто на чай, знайте — ви вже в переліку його потенційних жертв. Навіть якщо то був ваш родич, або друг дитинства. І чим щирішою буде ваша гостинність, тим швидше ви опинитеся перед вибором: «або ти один з нас, або плати за наш дах».

Володимир Зеленський наполегливо шукає справедливості не в міжнародному правовому полі, а у вкрай небезпечному кримінальному угрупованні. Угрупованні, яке ще й спричинило цю несправедливість. Угрупованні, яке поступово затягує його в свої міцні обійми, як останнього лоха.

Бо #Янелох — таки лох, нажаль.