- За кого будете голосувати? — питає Андрій Луганський молодого хлопця з Рівненщини в чатрулетці.
- За Зеленського.
- Чому? Поясніть свій вибір, будь-ласка.
- Тому, що він прикольний.

Не будемо себе тішити: переважна частина українських виборців голосують емоцією. «Тому, що прикольний», «Тому, що гарна», «Тому, що чесний» і так далі. Але, якщо обирати не емоцією, а розумом, то це як? Я спробував для себе трохи формалізувати процес відбору фаворита і виникла процедура, що передбачає п'ять етапів фільтрації претендентів на булаву. Хочу зауважити: я не агітую за певного кандидата — я пропоную принцип відбору, за яким кожний виборець отримає власного фаворита.

Тож поїхали.

1. Фільтрація технічних кандидатів
Викреслюю підставних та технічних кандидатів за критерієм відсутності будь-якої публічної впізнаваності. Те, що ці претенденти витрачають 2,5 мільйони за відсутністю будь-яких шансів на перемогу, означає тільки одне — вони є елементами брудних виборчих технологій на користь інших. Таким чином перелік з 44 кандидатів сміливо скорочую до 31.

2. Фільтрація PR-проектів
Викреслюю быльш-менш відомі прізвища тих кандидатів, які також тверезо оцінюють свої мізерні шанси, але використовують президентські вибори, виключно як чергову сходинку власної політичної кар'єри. Для розбудови політичної партії, для об'єднання з прохідним кандидатом шляхом зняття своєї кандидатури, для майбутньої перемоги на парламентських виборах — неважливо. До таких відношу Балашова, Капліна, Богословську, Безсмертного, Шевченко, Смешко та багатьох інших. В результаті перелік претендентів скорочую до 10 наступних (в порядку абетки):
Бойко
Вілкул
Гриценко
Зеленський
Кошулинський
Ляшко
Мураєв
Порошенко
Садовий
Тимошенко

3. Фільтрація обіцянок
Знайомлюся із програмами, заявами та висловлюваннями тих кандидатів, що залишилися. Цей етап вимагає чимало зусиль — треба переварити безліч інформації, відокремити фейки, наклепи, чутки. На цій стадії я намагаюся уявити, як зміниться країна, якщо всі обіцянки кандидата будуть виконані на 100 відсотків. І викреслюю тих, хто пропонує мені не ту країну, про яку я мрію. Якщо на перших двох стадіях переважна більшість виборців викреслить приблизно ті ж самі прізвища, то на цій стадії підключається світоглядна позиція виборця і результат фільтрації в кожного буде свій. Наприклад, оскільки серед моїх особистих пріоритетів військова, економічна та гуманітарна ізоляція від «рускава міра» займає найвищу позицію, я одразу викреслюю Бойко, Вілкула та Мураєва.

Окрім них, саме на цьому етапі, я вимушений був поставити на Зеленському жирний хрест — його щирі переконання щодо необхідності пошуку компромісів з Путіним ніяк не збігаються з тим, що я очікував від Нового Обличчя. По великому рахунку, на цій стадії в мене й не було інших суттєвих зауважень до нього. Але згадана позиція актора є настільки обтяжливою, що ніяк не дає йому можливість потрапити до наступного рівня моєї фільтрації. Краще б він тоді у Гордона промовчав ... Тож залишаю 6 прізвищ:
Гриценко
Кошулинський
Ляшко
Порошенко
Садовий
Тимошенко

4. Фільтрація брехунів
Нарешті прийшов час викреслити тих, хто відверто не збирається виконувати свої на загал правильні програми. Звісно у нас немає можливості перевірити кандидата на детекторі брехні, тому доводиться керуватися тільки певними фактами з його політичної кар'єри. Важливо зауважити, що тут мова йде не про наявність будь-яких фактів брехні кандидата (наприклад щодо майнової декларації, офшорів, кнопкодавства, тощо ), а про брехню щодо намірів виконувати власну програму.
Далі будуть мої власні спостереження, звісно .

Першою претенденткою на виліт я безперечно вважаю ЮВТ — пані завжди будувала політичну кар'єру на популістичній брехні. Просто сьогодні цей популізм вже не такий дрімучій, як на початку двохтисячних. Він більш вишуканий — світу пред'явлена професійно підготовлена економічна програма, яку ніхто з опонентів навіть не наважився критикувати. Але ця програма, насправді є, не менш популістичною обіцянкою, ніж «зменшу ціну на газ вдвічі». Бо в ній бракує головного — там не передбачене місце олігархічному клану, на який спирається Тимошенко, а це означає, що програма так і залишиться на папері. Юлії Володимирівні не потрібна реформована країна — їй потрібна виключно влада. Влада вічна і необмежена. За будь-яку ціну. Цілком можливо, що її шлях до узурпації влади певний час буде пов'язаний з корисним для країни реформуванням, але щойно її інтереси і інтереси суспільства розійдуться, про країну ЮВТ забуде.

Одразу за ЮВТ в смітник відправляю Олега Ляшка, який не раз довів повну безпринципність і безвідповідальність. Неозброєним оком видна зовнішня керованість Олегом, та й програма виписана в стилі «за все гарне проти всього поганого». Хоча слід їй надати належне: в програмі ставка однозначно зроблена на патріотично налаштований електорат. Втім, мені здається, що цей акцент зроблений виключно задля того, щоб відтягнути на себе частину електорату Порошенко.

Адже Петро Олексійович передвиборчим гаслом «Армія. Мова. Віра» дав чіткій сигнал суспільству — громадянам навіть з помірним ставленням до Росії з ним не по дорозі. Це без сумнівів дуже сильний вчинок — не кожний кандидат наважується відкрито відрізати для себе велике електоральне поле. Не пам'ятаю такого за всю історію попередніх президентських виборів: завжди огидно було спостерігати, як в кожному регіоні країни кандидат промовляв те, що від нього прагнули почути місцеві мешканці.

Але цим гаслом Порошенко окреслив й ті невеликі напрямки своєї діяльності, де його прагнення щирі. Він дійсно прагне сильної армії, панування української мови в Україні, незалежності церкви. А от гасло «Справедливий суд. Незалежна прокуратура. Вільна економіка» ми точно не побачимо на білбордах президента. Бо по цих напрямках за його каденцію відбулися не реформи, а їхня відверта профанація. Профанація свідома, спланована з самого початку запровадження реформ, тобто брехня вищого ґатунку. Тож Петро Олексійович фільтр брехунів точно не долає.

5. Фільтрація неспроможних
В моєму залишку опинилося троє: Гриценко, Кошулинський та Садовий . Це означає, що їхня програма та їхня риторика певною мірою відповідають моєму баченню реформування країни і вони щирі в намірах виконати написане у власній в програмі. Залишилося з'ясувати реальну спроможність кандидата все це виконати. Адже доведеться проявити не абияку твердість характеру: приймати непопулярні рішення, долати опір певної частини суспільства, опір чиновників і близьких друзів, брати відповідальність за військові дії, ризикувати чужим життям.
Чи впорається з цим Кошулинський? Як на мене, проблема не стільки в ньому (хоча за характером я завжди позиціонував Руслана точно не як жорстку людину), а в тій політичній силі, яку він представляє — українське суспільство ще не дозріло до позитивного сприйняття націоналістичної ідеї і тому Кошулинському доведеться долати більш потужний суспільний опір, ніж іншим кандидатам.

Тож мій вибір тепер обмежується Гриценко та Садовим. Раніше я вважав, що такого вибору в мене не буде — обидва не раз заявляли про об'єднання навколо єдиного кандидата. Але, попри низькі рейтинги, схоже, що Садовий не зніме свою кандидатуру на користь Гриценка — амбіції просто зашкалюють. Що ж, все йде до того, що буду голосувати за Анатолія Степановича.