- Скажіть, шановний, ви останній в черзі до цього вікна?, — своєю появою вишукано вдягнений молодик одразу привернув увагу всієї черги.

— Так, саме я, — відповів енергійний бородатий чолов'яга пенсійного віку.

— А хто передостанній?

— От пані стоїть, ви ж бачите ...

— А перед нею, отой рудий хлопчина в навушниках, так?

— Послухайте, порядок в черзі цілком очевидний, до чого це ваші питання?

— Я маю переконатися, — молодик розвернувся до всієї черги та додав голосу так, що рудий вийняв навушника з правого вуха, — переконатися, що ви всі вважаєте абсолютно правильним саме такий стан черги і вимагаєте його дотримання. Я вас правильно розумію?

— Безумовно так, — позиція черги була одностайною і непорушною.

— Ну тоді дозвольте й мені приєднатися до вас, — вимовив молодик і за мить спритно опинився біля жаданого всіма віконця.

- От так нахаба! Куди це ви полізли? Ваше місце позаду черги!, — обуренню людей не було меж, а бородач рішуче наблизився до кривдника. — Ви що, знущаєтесь над нами?

— Як раз навпаки, — молодий чоловік повільно протер серветкою окуляри, навмисно затягуючи напружену паузу.

— От подумайте, якби я зайняв чергу за вами, ви б одразу стали вже не останнім, а передостаннім, і відповідно змінився б стан кожної людини, що вам передує. Але ж ви щойно наполягали на збереженні стану черги, тож виключно з поваги до всіх вас я просто вимушений стати на її початок. Зрозумійте: своїм вчинком я зробив те, чого ви всі вимагали — зберіг ваш статус в черзі, і саме тому вважаю ваше обурення недоречним.

— Скажіть, пані, ну хіба я не правий? — спритник, не втрачаючи темпу, вирішив знайти підтримку у привабливої жіночки, яка весь час із неприхованою зацікавленістю розглядала молодика, але мовчки вдавала байдужість до того, що відбувалося в черзі.

Черга, яка вже встигла перетворитися в невеличкий натовп, завмерла в очікуванні відповіді — на жінку випала місія висловити узагальнену думку людей.

- Ну ти ж і падлюка, — акцентуючи на кожному слові, повільно, але голосно вимовила пані прямо в очі пихатому нахабі. Рудий, ошелешений від почутого, роззявив рота і другий навушник випав з його лівого вуха.

*

В мене ніколи не було ілюзій щодо продажності української системи судочинства — здатність українського судді знайти законне обґрунтування будь-якого вироку завжди було головним джерелом його матеріального забезпечення. І, навіть коли таке обґрунтування було силоміць притягнуто за вуха, ніхто, окрім небайдужих юристів, цього не помічав — більшості людей не до вподоби занурятися в юридичну казуїстику.

Втім, досі мені здавалося, що в цих судових обґрунтуваннях існує певна межа здорового глузду. Межа, за якою ні великі гроші, ні привабливі посади, ні вказівки аж самого президента не здатні примусити суддю визнати, скажімо, що Сонце обертається навколо Землі.

Але подія, що сталася днями, створила в українському судочинстві новий, досі небачений, прецедент, який рішуче перетнув цю межу і відкрив для українських суддів безмежні обрії самих екзотичних обґрунтувань своїх рішень на кшталт «Земля пласка», або «зустріч з прибульцями».

Досі я, телепень, вважав, що наступним за елементом «і» будь якого послідовного ряду є елемент «і+1». Принаймні, саме це мені заклали в голову якісь невігласи на курсі вищої математики. А пізніше підступні IT-шники навчили мене аналогічно оперувати й з масивами даних — наступний елемент масиву знаходиться поруч з попереднім.

Я вже не кажу про інших наших обдурених громадян, яким досі здавалося, що наступною в черзі є людина поруч, а наступною за березневою зарплатою буде квітнева, а ніяк не травнева.

Але, на щастя, в Україні існує Конституційний суд, який нарешті відкрив людству очі: наступним за елементом «і» можна вважати не тільки елемент «і+1», але й всі старші за нього: «і+2», «і+3» і так далі. Без сумнівів, це приголомшливе відкриття дасть потужний поштовх вітчизняній науці — тільки уявіть кількість наукових дисертацій, що найближчим часом мають перевернути наші уявлення про оточуючий світ.

От скажімо, за 30 років ваша черга на державну квартиру нарешті підійшла. Але не поспішайте купляти меблі — наступним претендентом може вважатися будь-який спритник з черги, а не ви. Принаймні, суд тепер легко доведе його першочергове право, спираючись на прецедент, що створив КС.

І доки науковий світ не оговтався від шокуючого відкриття, пропоную терміново висунути КС в повному складі на нобелівську премію, бо росіяни, як завжди, спробують присвоїти собі лаври винахідника. Їхній Конституційний суд одного разу вже впритул наблизився до нашого відкриття, коли розтлумачив право президента РФ обиратися два рази поспіль. Але тоді російським колегам, вочевидь, забракло тієї безпринципної рішучості, що притаманна тільки українському суду.

*

А якщо без іронії, то найжахливішим в цьому рішенні суду є те, що його виніс саме Конституційний суд — суд вищої інстанції, на який покладена перевірка відповідності тлумачень норм Конституції не стільки її букві (букви всі вміють читати), а скільки її духу. Тобто робота судді КС полягає не в наперсточному буквоїдстві, а в роз'ясненні, який зміст і дух закладений в кожну норму головного документа країни. Цей дух неможливо прописати словами, він з поколінь в покоління має передаватися національною елітою країни, до якої безумовно мали б належати поважні судді КС.

І от саме ці судді пояснюють нам, що свідомо закладена в Конституцію норма про необхідність ухвалення конституційних змін протягом не більше двох поспіль сесій, по суті є зайвою. Зайвою, насамперед, адміністрації президента на шляху нахабного впровадження нею конституційних змін, які не сприймає українське суспільство.

Втім, на цьому шляху за заваді стоїть ще одна важка для подолання конституційна норма — необхідність 300 депутатських голосів для ухвалення рішення. Але з огляду на те, що український Конституційний суд, на вхідних дверях якого жирними літерами написано «чаво ізволітє?», вже остаточно втратив цнотливість, йому досить нескладно буде потрібним чином протлумачити й цю норму.

Даю підказку Вадиму Денисенко — якщо законопроект підтримують 50 депутатів шість разів поспіль, то його можна вважати підтриманим трьохстами голосами.