«Українські дипломати працюють над посиленням міжнародного тиску на Росію через рішення про видачу паспортів РФ жителям окупованої частини Донбасу ... Є певні креативні ідеї, які я озвучувати поки не буду», — заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін в ефірі телеканалу «Інтер».

Це я закопіпастив передовицю УП. І поки наш МЗС креативить щодо висловлення більш глибокої стурбованості ніж всі попередні стурбованості разом узяті, дозволю й собі покреативити щодо можливої реакції України на цей зухвалий акт агресії Кремля.

Хоча інтернет просто рясніє рецептами, від симетричної роздачі оркам українських паспортів аж до бомбардування Москви, більшість людей все-таки розмірковують в унісон з Клімкіним, тобто в напрямку посилення санкцій проти РФ. Міжнародних санкцій, звісно не наших — будь яка чисто українська санкція б'є по нам сильніше ніж по ворогу, на жаль. Припиненням залізничного та автосполучення, запровадженням в'їзних або виїзних віз, розривом дипвідносин і т.д. ми послабляємо свою позицію відчутно більше, ніж російську. Хоча дуже схоже на те, що в недалекому майбутньому доведеться долучатися і до таких заходів.

Так от, в мене є великі сумніви в тому, що наш МЗС спрямовує весь свій креатив в потрібному напрямку. Ну ще одна бджілка вжалить ведмедя, який заліз у вулик — ведмедю що з того? Замість того, щоб в черговий раз намагатися проколоти цю товстенну шкіру тендітним жалом, на мій погляд слід діяти дещо креативніше — підсунути хижаку якщо не отруєний мед, то, принаймні, порожній вулик.

Дивіться: ті впороті прихильники «рускава міра», які реально прагнули перебратися на історичну батьківщину, давно все це зробили за стандартною процедурою — Росія й раніше, без цього путінського указу, приймала біженців та видавала паспорти. Тож давайте визнаємо: ця кремлівська акція з розкидання літаком червоношкірих книжок над окупованими територіями розрахована зовсім не на тих, хто прагне перебратися з Лугандонії в Московію.

Кремлядям потрібні не додаткові робочі руки, як дехто вважає, а керовані російські агенти на нашій території — люди, які будуть пов'язані із дияволом паперовою угодою на червоношкірій паспортині з двоголовою куркою. Люди, яких ніколи не запрошуватимуть в РФ — навпаки, їх спонукатимуть залишатися вдома, щоб на нашій території гарантовано закріпити потужний, вже не про-російський, а повноцінно російський анклав. І вже спонукають — як мінімум, через невилучення українського паспорту під час видачі російського. З прозорим натяком на те що, тільки тут, в Лугандонії буде можливість годуватися з двох корит одночасно (до людей пізно доходить, що подвійній годувальниці передує подвійна відповідальність за двома законодавствами).

В цій ситуації найефективнішою реакцією України будуть не санкції. Найболючим ударом для Кремля буде раптове усвідомлення того, що за російськими паспортами майже ніхто не прийшов — ведмідь заліз до вулика, а там, упс, меду немає. Скажете таке неможливо? Як на мене, можливість є.

Вона полягає оперативній розробці та ухваленні Закону про відповідальність за приховування громадянства країни-агресора. Закону, за яким громадянин України, який додатково має громадянство країни-агресора, дорівнюється до таємного агента цієї країни-агресора.

Із усіма наслідками цього дорівнювання (наприклад, позбавленням українського громадянства, та депортацією агента в кацапію назавжди). Із створенням спеціалізованої служби з виявлення порушників, яка буде відслідковувати підозрілих осіб та гарно мотивувати інформаторів.

Звісно, закон має передбачати термін (наприклад місяць), протягом якого діятиме амністія для українських громадян, які вже мають паспорт РФ. Протягом цього терміну вони або відмовляються від українського громадянства і мешкають в Україні на правах нерезидента, або здають російський паспорт в цю спеціалізовану службу.

Можливо, цей закон міг бути складовою частиною Закону про колаборацію, який вже давно зареєстрований у ВР — це вже варіації на тему. Головне, щоб він був прописаний у відповідності до норм Конституції і був ухвалений якнайшвидше.

Ви скажете, що важко буде виявити всіх прихованих підкацапників? Так не в цьому головна мета. Мета в тому, щоб пропозиція російського громадянства поставила якогось там мешканця Горлівки перед чітким вибором: «або-або». І якщо цей громадянин планує жити на батьківщині, якщо він остаточно не втратив розум і усвідомлює неминуче повернення окупованих територій в Україну (навіть на кремлівських умовах, на що він сьогодні сподівається), він відхреститься від цієї диявольської угоди.

Ну а задля того, щоб продемонструвати серйозність намірів, достатньо буде показово покарати декількох зухвалих порушників. Агов, можновладці! Не жалійтеся, що Медведчука нема за що притягнути до відповідальності — було б бажання. В кого там право законодавчої ініціативи? Вам потрібна петиція? Так ми швидко організуємо ...