Існує міф, що у України великий потенціал для економічного розвитку, який ми чомусь не використовуємо. Перш за все, потенціал ресурсний і людський. Так от, я наполягаю, що це — міф.

Ну, про природні ресурси усім зрозуміло, хто не щойно з лісу вийшов. Дешевизна продажу того, що народжується саме собою — шлях у глибоку Африку. Яка, вивозячи ресурси, продовжує недоїдати. Розвиватися — значить робити у першу чергу щось складне. І ось тут ми повертаємося до людей. І ось тут існує друга частина міфу, що люди в нас дуже перспективні.

Ось я чесно, теж раніше так думав. Ну, посудіть самі: купа людей оцінки у школі отримують гарні, багато хто руками працювати вміє, а як сядеш за стіл — так майже усі стали б Білгейтсами, але обставини не дозволяють. Ось на ці балачки із хорошими людьми за столом ми (диванні теоретики) і ведемося. А балачки так і лишаються балачками.

Чому так? А тому, що людський потенціал треба не рівнем знань рахувати і не красивими балачкам, а готовністю вкладати щось у справу. І ось тут міф про український потенціал починає валитися. Бо як доходить до вкладання грошових ресурсів у довгострокові проекти, то у людей, які від «бюджетників», що за 150 баксів на місяць працюють, не знаходиться 300 доларів на проект. Коли ж мова заходить про чотиризначну суму у доларах, то взагалі починаються заяви про те, де узяти такі гроші, крім як у російської чи американської розвідки.

Із інтелектуальними і трудовими ресурсами все те ж саме. Скільки разів я чув «Та там усе просто, ми усе знаємо...» і за кілька місяців проект закінчувався нічим. Бо виявлялося, що планів, за якими мали працювати виконавці, у «геніїв» немає, замість готових простих рішень із метою економії починали ліпити щось незрозуміле із лайна і палок ну і ви знаєте...

Виконавців теж, кого не спитай — усі моментально знаходять причину, чому не можуть свої чудові здібності продемонструвати. Частіше за все тому, що мало платять. «Начальнік — нє крічі, успєєм». Ось так і підсилюють один одний ці три фактора: ніхто не хоче нічого вкладати. То давайте визнаємо, що потенціал для розвитку у нас низький. Прості та дешеві проекти Україну не витягнуть. Усе дешеве ми і так експлуатуємо і вже вичерпали майже до кінця.

Я особисто впевнений, що зрештою серйозні проекти все ж почнуть працювати. Усі будуть кричати про олігархів, про закордонні інвестиції і про продаж України, але проекти запрацюють. На фоні тотальної руїни на яку перетвориться країна, ідучи шляхом «оптимізації». Саме ті, хто зараз робить «незрозуміло шо», «викидає гроші на вітер» та «експлуатує людей» зрештою стануть тими, хто виведе державу із зубожіння.