Чарівний Смітник займав увесь простір, доступний простому папугасу. Це призводило до того, що у космології папугасів Чарівний Смітник був окремим світом, що займав своє місце на Дереві Світів. Це був світ, у якому панувала магія. Чародійство доставляло у житло папугасів світло, гарячу та холодну воду, по містам та селам бігали Залізні Звірі, у кожного був чарівна скринька, яка говорила йому про події у світі, жінки народжувалися одразу ідеальними дружинами і кожен папугас знав, що купка володарів найбільших Чарівних Артефактів може відмінити будь-який закон природи, просто проголосувавши за це. Щоправда, працювало це так-собі, оскільки як працює магія розумів мало хто із папугасів, бо вважав це нудним, складним і непотрібним знанням. Вчити закляття було простіше і цікавіше.
Власне, Чарівним Смітником свою землю ніхто із папугасів офіційно не називав. Вона гордо звалася Папугасією. Щоправда, численні вороги папугасів із цього приводу насміхалися, що ця назва походить від «папу гасі» і пов'язана із цікавою традицією папугасів. Унікальний політичний устрій Папугасії було зумовлено її магічною природою. Головний артефакт Чарівного Смітнику звався Магічним Унітазом і його головною властивістю було перетворювати лайно на золото. А золота у Папугасії через діяльність Злих Сил було мало. Тож папугаси із радістю саджали на Унітаз людину, яка звалася Помийпиратором, або просто Папа.
Щоправда, як працює Магічний Унітаз ніхто у Папугасії взагалі не розумів. І через це у його роботі, як і в роботі усіх магічних пристроїв у Папугасії спостерігалися побічні ефекти. Зокрема Магічний Унітаз, перетворюючи лайно Папи у золото матеріалізував вдесятеро більшу кількість того ж лайна у верхніх шарах тропосфери над Папугасією. «Повна срань» — стало звичайним для папугасів описом їх погодних умов. Значна частина папугасів звикла до дощу із напівзамороженого лайна, і вказувала на те, що головне тут – вміння ходити між крапельками. Однак час від часу терпець у папугасів уривався і вони із несамовитими вигуками «папу гасі» скидали Помийпиратора і пиздили його оточення. Після чого хапали і саджали на Унітаз когось із Вождів Папугасів, що вешталися Чарівним Смітником у пошуках особливої благодаті, що звалася Народною Підтримкою і дозволяла творити будь-яку фігню. Так з'являвся новий Папа. Власне звідси і виводили назву Папугасії агенти Злих Сил, які при цьому стверджували, що папугаси під час дійства якось особливо смішно підстрибують. Мабуть самі агенти стрибати не вміли.
Ну а самі gапугаси із приводу назви своєї країни дотримувалися іншої версії. Вони виводили її від напівміфічних папуг. «Папуга» в перекладі із нікому непотрібної мови означає «вільний озброєний птах, що захищає Папугасію». Ті папуги дійсно були тими ще зарізяками. Вони любили скакати лісами та полями без штанів, але із криком «пугу-пугу» та пиздити усіх, хто був схожий на демонів із інших світів, які намагалися захопити дива Магічного Смітнику. А одного разу папуги написали листа Імператору Чорнодупих Гоблінів і був той текст такої епічної сили, що його і досі цитують далеко за межами Папугасії. До речі, за легендою, у ті часи Папи, які тоді звалися Хапманами вміли сидіти на Магічному Унітазі так, що лайна у небі утворювалося лише вдвічі більше, ніж потрапило до Унітазу. Щоправда, більше цінували Хапманів не за це, а за вміння схопити Чарівного Дрючка та погнати усіх давати прочухана демонам.
Коли це було, чому припинилося і які магічні слова тоді знали на Чарівному Смітнику згоди між папугасами немає. Із простором та часом у папугасів взагалі проблема. Що б там не показував офіційний календар папугасів, а на годиннику завжди був понеділок і треба було їхати на Залізному Звірі у поле жати і сіяти одночасно. Папугаси називали це ефективністю. Час папугасів завертався стрічкою Мебіуса, а принцип причинності завжди був п'яний.
Із приводу влади Хапмана і того, звідки взагалі взялися усі чудеса Чарівного Смітнику папугаси були одностайними: це справа рук Добрих та Злих Богів. Іншого пояснення незрозумілим глобальним речам у світі папугасів не було. Боги жили у інших світах, де діяли інші закони природи, а населення знало правильні магічні слова. А як інакше пояснити те, що у тих світах пристойно діяли Магічні Артефакти, дуже схожі на ті, із якими мучалися мешканці Папугасії? І хоча часто у інший світ можна було просто перейти пішки і подивитися, що там і як, загадка Правильних Слів залишається нерозгаданою і досі.
Треба сказати, що єдності щодо того, які світи населяють Добрі боги, а які – Злі між папугасами не було. Більше того, часто папугаси протягом життя змінювали свою думку про той чи інший світ під впливом того, що чули із Балакучої Скриньки чи від когось із Вождів. Однак практично кожний папугас мріяв про те, що колись забереться з Чарівного Смітнику кудись, де люди знають правильні закляття. Бо під дією нерегульованої магії населення мутувало в орків та упирів. Весь час відбувалися магічні катастрофи, населення хворіло незрозумілими хворобами. Адепти різних богів регулярно влаштовували джихад. А злі зілля текли рікою. І дощ, дощ, вічний дощ із лайна.
Тож правильним рішенням вважалося сісти на Сталевого Птаха та полетіти у кращий світ. При цьому папугасів не можна було звинуватити у відсутності патріотизму. Значна кількість із них лишила Чарівну Помийку тільки для того, щоб привезти нові Артефакти та Закляття, бо вважали, що справа у тому, що старі – якісь неправильні. Особливою популярністю користувалися закляття. Десятки тисяч папугасів вивчили слова «геополітика», «стартап», «люстрація», «комунізм» але від того, магія на Чарівному Смітнику чомусь не стала більш керованою. Мабуть, їх волали недостатньо голосно.
Треба сказати, що папугаси не були такими вже дурними. Вони розуміли, що ті ж Сталеві Птахи створені людьми і регулярно намагалися їх створити самі. Для цього вони хапали купу магічних артефактів і скріплювали між собою у вигляді птаха. Інколи між Артефактів попадався двигун від малолітражки і тоді залізний птах починав грізно ричати точно як справжній, а папугаси – радісно підстрибували, очікуючи, що він ось-ось і полетить.
Чарівникам у Папугасії жилося погано. З одного боку матеріалу для досліджень навколо було на кілька поколінь уперед. З іншого папугаси чарівників глибоко зневажали і мали за нероб. Ну а як ще пояснити той факт, що ці розумники ще досі не навчилися переробляти лайно на золото чи хоча б не підвищили ефективність дії Магічного Унітазу? Чи те, чому вони так і не сказали чарівного Слова, яке б заставило зібраного із Артефактів Сталевого Птаха злетіти? Ну не слухати ж їх розповіді про необхідність вивчати математику, фізику, хімію, біологію та інші незрозумілі речі! А золото? Навіщо їм золото? Якщо ти чарівник, то тобі вистачить і візочка із лайном, ти сам із нього зможеш зробити те, що потрібно. Чарівники відлітали на Сталевих птахах особливо часто. І назавжди. Але із відсутністю знань про чаклунство це ніхто із папуасів не пов'язував. Бо динамічні суспільні процеси на Чарівному Смітнику, де завжди був понеділок і треба було сапати картоплю, неможливі.
Свідомість папугасів трималася на трьох стовпах: вірі у існування Добрих та Злих Сил, вірі у силу Слова та у вірі у сам Чарівний Смітник. Це диктувало єдино правильну стратегію для життя у Папугасії – молитися тим Богам, яких вважаєш Добрими, кричати ті закляття, що кричать усі і чекати, що Чарівний Смітник сам вирішить усі проблеми. І ще працювати, працювати і працювати у полі, вміло стрибаючи між шматочками напівзамороженого лайна, що падають із неба.