Моє місто Вінниця має доволі цікаві історичні факти з другої Світової війни. Не буду загиблюватися, розкажу декілька.
Коли в моє місто ввійшли фашисти, то вони розкопали захоронення масово розстріляних комуністами людей, і продемонстрували людству звірства червоної чуми.
Є фото в хроніках, дописи, публікації. Це загальновідомий факт, що комуністи масово вбивали людей, і фашисти при захопленні мого міста, розкопали масові поховання, і це показали, щоб комуністи не поставили ці злочини фашистам в вину. На історичних фото тих часів видно, що люди ходять коло довжелезних траншей звідки витягнуті тіла, і шукають та упізнають рідних. Комуністи при пануванні в нас і при відході вбили дуже багато. Кровожерливий режим був.
Чорна сторінка мого міста.
Так, фашисти є тотожним комуністам режимом. І ті, і ті коїли жахи. Як ми памятаєм ці режими починали війну разом, і тільки потім стали воювати один з одним.
Після фашистів в нас теж лишилися масові поховання.
Фашистський режим був жахливим!
Але, дивлячись через призму часу після війни, ми бачимо, що фашисти були осуджені, визнали свою вину, платили репарації, і скоріше всього ніколи не повторять вчиненого, а комуністи не вважають себе винними, суперечать реальності, мають альтернативну історію, маніпулюють, брешуть, тобто вони не визнали свою вину, не відповіли, готові павтаріть, і так і не бачать цінності в людських життях, і важливості дотримуватись людських норм, законів, моралі….
Я вважаю, що комуністичний режим повинен бути покараний не тільки відсутністю ленінів на площах, і атрибутики, а реально.
І, врахуємо ще те, що пережитки комуністичного режиму, викормиші комсомолу, піонерів, кгб, партійної елітки, заволодівши державним добром, і посадами, так і є на коні наразі…
Злочини без покарання розбещують і тягнуть до ще більших злочинів, як ми бачимо.
Але повернемося до мого міста.
Фашисти в нас залишили по собі резиденцію Гітлера " Вервольф".
Доволі цікаве місце з страшною історією, негативною атмосферою, і сполошними загадками. Чи є там щось під землею, чи ні, ніхто не каже точно. Тільки версії. Але як розкопають колись, дослідять, і знайдуть… скарби нації, то заживемо всім містом. На туристах. Але ці мрії можуть і не збутися, бо там може бути пшик. Нікому ж нічого не відомо. Одні легенди.
Але ми маємо наразі сам факт наявності резиденції Гітлера, великі брили з бетону по території, які були розкидані після вибуху, басейн Гітлера, і … домисли.
Всі хто будував цю ставку були розстріляні. Інформації не лишилося.
Дослідники колись були, приїзджали, просвічували, але щось в них не склалося, і інформація була чи засекречена, чи посто не достатня, тому розмиті публікації.
Скільки поверхів донизу має підземна частина, і чи є там щось – це досі викликає великі дискусії. Розкопувати ж реально ніхто не планує.
Кажуть, біля території з резиденцією " Вервольф" є наразі музей з технікою, формою, макетом ставки Гітлера, але я не відвідувала музей, тому більш достовірної інформації не маю.
Взагалі, ця вся війна і перемога… Тут треба розділяти режими, і людей.
Люди це герої, які творили історію, були мужніми, справжніми, сильними… Дяка їм за це і слава.
Режими ж… це нав'язана віра в вождів, єднання за якісь їх ідеї, масові вбивства що з тої, що з тої сторони, звірства, не цінування життя, страшні жертви, вина за те що війна прокотилася по стількох країнах, покраяла стільки доль, життів…
ЦЕ ПРОСТО ЖАХЛИВО.
Людство повинно зробити все, щоб цих війн більше не було.
І щоб всі відповідали за злочини, не могли надсаджувати ці отруйні режими, захоплювати владу, розпочинати війни, втягувати в них людей, народи, воювати, відбирати життя, і нести якісь дурні ідеї, та втілювати багатоходовочки…
На війні я втратила родичів, там воювали мої дідусі, але я не пишаюся перемогою. Я скорблю.
Ця війна була нищівна для націй, для всього людства.
Що фашисти, що комуністи вони тотожні, і жертви, які вони принесли світу, вони колосальні.
Тому НІКОЛИ ЗНОВУ!
Трохи дивно говорити такі слова під час триваючої російсько-української війни, яка проходить на українській території, особливо, якщо ця війна йде з 2014 і ще не скінчилася…
Тут уже я нам бажаю звільнення своїх земель від агресора і нападника, перемоги над ним, свободи і волі! Хай вимруть наші вороженьки!
Гіркий присмак спогадів про другу світову на фоні триваючої російсько-української війни…
Після цієї війни бункер путіна в Вінниці не лишиться, але на нашому кладовищі уже багато могил воїнів, які загинули на цій війні, які віддали життя за свою країну, за свою сім'ю, за наше майбутнє.
Перемога буде за нами. Бо ми на своєї землі і боронимо свою Батьківщину – ці слова гарно панували б для тої війни, і гарні для цієї.
Слава нації!
Олеся Калінська