Наші забаганки –
- Коли почалося російське вторгнення в Україну і захоплення наших територій, ми хотіли офіційного визнання війни.
Коли речі називаєш своїми іменами, то можна задіяти прописані в власних законах та конституції, та міжнародні правові механізми, чи не так?
Було б набагато легше відстоювати свою територію, боротися за свою країну, знаходити допомогу в вирішенні міжнародного військового конфлікту, якби війна була з самого початку названа саме війною. Я абсолютно впевнена, що якби з початку війни вона була офіційно визнана, то війна була б уже закінчена давно!
Трохи інформації до роздумів: в Грузії війну з Росією визнали, і війна тривала 5 днів, наскільки я пам'ятаю там втрутилися США і … росія вимушена була відмовитися від своєї часто вживаної імітації миротворчих місій та незрозумілих формувань іхтамнєтов для прикриття воєнного вторгнення в інші країни.
Наші ж, невизнанням війни, гарно підігрують Росії і прикривають її від задіяння міжнародних механізмів для припинення війн в світі і відповідальності за війну.
- Ми хотіли, щоб Україна була в правовому полі, на посадах люди виконували свою роботу, їх можна було звільнити, якщо вони не справляються, щоб усі люди дотримувались законів, в незалежності від того, хто їх родич, на якої вони посаді сидять, і які в них можливості є… Дотримання законів, та рівність усіх перед законом — це основи на яких тримаються всі благополучні країни.
- Ми хотіли, щоб люди на державних посадах не отримували шалені зарплати і премії, тому що їх робота не відрізняється по важливості від роботи усіх інших. І посади повинні займати люди, які мають освіту, досвід, можливості працювати результативно, та відповідати за свою роботу.
Тобто ми хотіли, щоб люди на посадах відповідали займаним посадам.
Наголошую ще раз – ми повинні мати можливість звільняти усіх, хто не виконує свою роботу нормально, використовує посаду для збагачення, і є негідним займати посаду! Наразі в нас не існує механізму відсторонення від посади навіть явних злочинців.
Ми абсолютно не можемо впливати на людей, які узурпували владу в нашій країні, просочилися в вертикаль і горизонталь, та гноблять нас, і проводять геноцид нації, та знищення репутації і самої нашої країни в світі.
Ми не можемо змусити людей на посадах відповідати за хибні рішення, та компенсувати всі фінансові втрати, які вони нанесли своїми діями.
- Ми хотіли, щоб в Україні всі злочинці, крадії державного майна, корупціонери були покарані, всі сідящіє на потоках і схемах були відсторонені та покарані, всі використовуючі посади для власного збагачення були покарані. І всі виведені та не виведені, але вкрадені в країни гроші були повернені.
Наразі всі злочинці при посадах, грошах, офшорах. Всі механізми обкрадання країни нарощенні. Для покращення обкрадання прийнято купу законів, поправок, і схем, і навіть, коли щось засвічується, то ніякої відповідальності не наступає. Це просто якийсь абсурд. Країна перетворилася на цинічний демонстраційний бал злочинців та убивць.
Наголошую, наша країна вже давно не в правовому полі. Закони застосовуються для пригноблення, обкрадання, знищення простих людей. І навіть тут повна беззаконність, тому що судді і їх посібники входять в касту тих, кому дозволено творити все що завгодно, і ні за що не відповідати. Тому під правову машину попало багато безневинних людей.
Як приклад, порахуйте число покараних з банди донбаських, тобто клану януковича, і тих хто сприяв російським регулярним і найманим військам для захоплення України, і порахуйте число посаджених та вбитих добровольців\ ідейних лідерів, та людей, які є патріотами України. Порахували, хоч приблизно? І як вам результат?
- Ми хотіли, щоб в людей полегшилося життя, ми хотіли зменшити бюрократію, скоротити ланки державних організацій та держслужбовців, які потрібно обхожувати збираючи купу паперів, і розказуючи на кожному кроці, що нас той-то послав за тим-то, а нам так наївно очками кліп-кліп : «А я про таке ніколи не чув, підіть перепитайте, ви щось не те хочете» — і подібні нісенітниці, з якими ми стикаємося на кожному кроці, тому що держслужбовці граються людьми, як в казці, посилаючи їх за пером жар птиці чи на якийсь подібний безглуздий подвиг, з надією, що їм заплатять мзду лиш би не ходити…
Ми хотіли все об'єднати в одну систему та щоб люди на держпосадах мали в комп'ютері доступ до всієї інформації по справі\людині, щоб вирішувати все за хвилину і в одному місці. Ми хотіли, щоб обслуговуючий людей персонал не грубив, був обізнаний про свою роботу, вирішував все швидко. Ми хотіли, щоб до нас відносилися, як до людей і не ускладнювали нам життя. Ми хотіли не ходити до чинуш кожен тиждень, бо наші кидали на гроші придумали нову, і ще одну нову, і знову новішу реформу і все треба постійно переоформлювати.
Якщо хтось забув, то усіх цих чинуш ми утримуємо за наші відрахування в бюджет. Ми їх утримуємо! Не вони нас. Вони нічого не виробляють. Вони трутні!
- Ми хотіли, щоб всіх замовників і виконавців масових убивств на Майдані посадили.
В європейській країні, в центрі масово були убиті мирні люди, і ні виконавці, ні замовники не названі і не понесли покарання. Це просто верх цинізму!
- Ми хотіли, щоб наша країна була не в країнах третього світу. Ми хотіли, щоб люди отримували гідну зарплату і за ці гроші можна було жити, а не виживати.
Тобто щоб наші гроші вартували щось, а не були папірцями. Щоб наші гроші мали купівельну здатність!
Ми хотіли, щоб наша праця оплачувалася достойно!
Зараз же нація працює задурно. Ціни\тарифи\побори шалені, зарплати мізерні.
Раби не ми? Ми не раби?
- Ми хотіли, щоб Конституція виконувалася, як приклад, щоб ми мали право в своєї країні на наш вибір, не фальсифікований, а саме наш! Ми хотіли щоб ми мали безкоштовну освіту, та медицину і т.д.
- Ми хотіли жити гідно наразі і мати майбутнє.
- Можна продовжувати і продовжувати…
Головне в цьому, це те, що ми не є волею в нашій країні. Ми пригноблені та узурповані організованим бандитський угруповуванням, чи кланами, чи мафією, чи клептократією, чи олігархатом… назв у них багато, але суть одна.
Біда України, що ми котрий раз пробували, але так і не скинули мафію, яка як ракова пухлина заполонила собою все і вбиває…
Мені здається наші забаганки не такі вже й великі, але нас тут не ставлять нізащо, тому навіть мізер не виконується. …
Трохи про бажання, про те що не ввійде в передвиборчі брехливі обіцянки…
Слава нації.
Смерть ворогам.
Олеся Калінська, яка дуже багато хоче.