Протягом декількох місяців я моніторю інтернет і уважно читаю всі коментарі і запитання українців по перейменуванню аеропорту Бориспіль. Нижче перерахую основні запитання, які виникають у людей з цього приводу, а також свої відповіді на них.
1. Навіщо взагалі перейменовувати аеропорт? Як завжди нема куди дівати гроші?
Ви здивуєтеся, але моя позиція, що перейменовувати аеропорт дійсно немає ніякого змісту. Перейменування аеропорту не має і не може бути ціллю, але може стати засобом. І як «засіб» працює тільки ім'я Малевича. Ціль цього процесу — культурна дипломатія, міжнародна політика, туристична привабливість Києва, зміна самоіндефікації українців і брендингу України у світі. Ніяке інше ім'я цього не приносить, тому інше ім'я — це інвестиція і витрачання грошей платників податків.
2. Чому саме Малевич? Невже нема інших відомих українців.
Відомих українців багато, але відомих українців, які змінили світ і це світом визнано, не так вже і багато. Малевич — найвідоміший киянин, і не тому, що він намалював «Чорний квадрат» і навіть не тому, що був відомим художником. Малевич — відомий тому, що змінив парадигму мислення в мистецтві. Він (паралельно з Кандінським) першим ризикнув відмовитися від форми. Він не просто намалював квадратики і кола, а написав багато книжок і статей, що це дає сучасній людині і до чого може привести. І привело це, наприклад, до розвитку дизайну, сучасної музики, багатьох течій в мистецтві і найголовніше, на мою думку, до зняття багатьох обмежень з нашого мислення.
3. Чому аеропорт? Побудуйте собі музей і назвіть його Малевича.
Є таке поняття як destination branding — це комплексний підхід, який прораховує, як назва того чи іншого об'єкта впливає на імідж того чи іншого міста чи регіону. Також врахована швидкість впливу.
Так ось, аеропорт — це найшвидший і найефективніший інструмент для сприйняття міста чи регіону з іменем, яке він носить. Ми маємо вкласти в назву аеропорту кошти непомірно менші, ніж декілька масштабних виставок Українського Авангарду в світі, статті в закордонній пресі, книжки, переведені на багато мов світу та комплексну програму по брендингу України. Ці всі речі швидко вирішує перейменування аеропорту, тому що воно починає цей діалог. Звичайно потім треба підключати і культурну дипломатію, експертів, митців, але ці дії вже можуть бути не такими затратними і довгими у часі.
4. Малевич не українець. Невже нема відомих українців?
Малевич народився в Києві, також до 17 років жив по українських селах. Герб родини Малевичів існує з XVII століття, вони належали до волинської шляхти. В родині були як католицькі, так і греко-католицькі священики. Мати Малевича, Людмила Галиновська, прийняла перед весіллям католицьку віру і стала Людвігою. Малевич розмовляв тільки польською і українською, російську вивчив потім. Художник вчився в Києві, потім дійсно жив в Росії, але підтримував зв'язки з українськими авангардистами і виставлявся в Україні. Його статті друкувалися в Україні. В 1928-1930-тих роках Малевич викладав в Українській академії мистецтв (на той час інститут). Був вимушений поїхати з України через переворот в академії, коли почалися «чистки» інтелігенції, які потім переросли в справжній терор і переслідування. Малевич про себе завжди писав, що він українець. Навіть в автобіографії 1933 року, що було досить небезпечно.
5. Як назва аеропорту змінить уявлення про Україну в світі?
Росія проводить дуже масштабну і фінансово затрату культурну політику по популяризації Русского Авангарда вже багато років. Це масова кампанія: від Вікіпедії (і не лише російською, а й англійською мовами), через статті мистецтвознавців, масштабні виставки, експертів і навіть через сувенірну продукцію. Це дає Росії багато бонусів — як фінансових, так і брендингових. Наприклад, такі країни, як Німеччина, Австрія, Франція, Голландія, набагато легше сприймають діалог через мистецтво, ніж через політику, новини і навіть технічні досягнення. Ми можемо сто разів повторювати, що Росія — варвари і загарбники, а ми — культурна, сучасна держава, але якщо Росія — держава мистецтва і авангарду, а ми — держава князів і середньовічних правителів, то в наші меседжі якось погано віриться.
6. Мені не подобається мистецтво Малевича.
Це дуже поширений аргумент, як у владних колах, так і у громадськості. І тут, з одного боку, можна просто розвести руками, але можна і сказати, що особисті мистецькі смаки не мають впливати на більш стратегічні і державні речі. Ми мало усвідомлюємо наскільки у всіх нас проблеми з мистецьким вихованням, зі знанням історії мистецтва і сприйняття мистецтва, як цілісного еволюційного явища. У нас така освіта була і є, тому тут нема чому дивуватися і на що скаржитися. Однак знаючи це, ми можемо перевіряти, трансформувати, обдумувати свої мистецькі смаки, а не вішати невігластво на свої прапори. Я би могла рекомендувати подивитися різні періоди Малевича (він малював не лише супрематизм), прочитати його книжки, прекрасні статті київського періоду. Можу також рекомендувати книжку Маркаде «Малевич». Ваші мистецькі смаки — це дуже інтимна і важлива річ, але важливо, щоб вони були осмислені і спиралися на розум і факти, а не лише на брак освіти.
7. І шо люди будуть прилітати в чорну діру?
Так, є навіть такі запитання. Тут повертаємося до пункту 6. Не сприймають люди за кордоном мистецтво сучасне настільки примітивно. У них історію мистецтва викладають в школі. У нас не викладали, але все рівно пишатися такими середньовічними метафорами треба не настільки гордливо. Все таки це ознака не дуже освіченої людини.
8. Ось був вже аеропорт Прокоф'єва і шо з ним стало?
Всі ці мистецькі назви до добра не приводять. Я особисто дуже люблю свій розум, а він мені нав'язує таку причинно-наслідкову схему, що аеропорт Прокоф'єва перетворився на руїни не через ім'я великого композитора, а через воєнне вторгнення російських військ на територію України. Три рази плюнула через плече, щоб все було добре.
9. Я за Сікорського!
Я теж за Сікорського. Дуже щаслива, що колектив аеропорту Жуляни і Київська міська адміністрація прийняли рішення перейменувати іменем Сікорського. Поряд знаходиться музей авіації, на даний момент ведуться розмови про ремонт будинку Сікорського, що розвалюється. Тому це прекрасне рішення я всіляко підтримую, а міжнародний аеропорт буде орієнтований на іноземну аудиторію, серед якої ім'я Малевича все таки більш відоме і впливове.
10. Як це змінює культурну дипломатію і брендинг України?
На жаль, це запитання я придумала, тому що його нікого це не цікавить. Перейменування аеропорту — це початок діалогу зі світом про те, що Україна — це сучасна, прогресивна і культурна країна, а не лише країна нестабільності і корупції. Від моменту купівлі квитка в інтернеті кожен іноземець ставить собі запитання: «А хіба Малевич був українцем?». Прилітаючи в Київ, він отримує відповідь, що так. І ця відповідь розвалює мільйони доларів, вкладених росіянами в свою культурну анексію нашого пласту мистецтва, яке вони називають Русский Авангард. Також це змінює теми, на які ми говоримо зі світом. Бачили би ви як реагують закордонні дипломати на один тільки факт, що Малевич народився в Києві. «І ви про це мовчите?», — питають вони. Так, ми про це мовчимо, тому що ми пишаємося всім, крім українського мистецтва. І не збираємося змінювати свою думку!