«Де троє зберуться в ім'я Моє, там і Я буду поміж вас».

Був холодний листопад. І зібрались люди. Зібрались не те, щоб в ім'я Боже, а проти сатрапу.

І були биті студенти. І був Набат. І відчинилася монастирська брама і прихистив їх Господь. Бо Він завжди є захисником знедолених.

І був місяць січень і Хрещенські морози. І почали вбивати на вулицях беззбройних людей, що вийшли відстояти свою гідність. І був Господь проміж них.

І був місяць лютий. І розстрілювали людей, немов в тирі, але Господь не полишив їх. І відкриті були небеса. І забрав їх до Воїнства свого. І стоять відтоді вони на охороні нашої землі.

Проминуло 5 років. І зібрались 83 в ім'я Господа. Але не було Його посеред них.

Бо не знайшлося серед них сміливців, хто б полишив свої теплі кафедри і порвав би з північним диктатором, що російськими чоботами плюндрує нашу землю. Бо сатрапа бояться більше, ніж Господа, ім'ям якого прикриваються кожен день на проповідях своїх.

Дерев'яні щити не врятували від снайперських куль, проте зберегли душу.

Вертолітні майданчики, гребінці за 300 доларів для розчісування архієрейських борід, мерседеси і палаци, доходи від єпархій забезпечать сите земне життя, але не дадуть безсмертя. Своїм лицемірством відмовились вони від Господа і зрадили Його.