А тепер настав час поговорити про Олександра #Дворкіна і про його роль у тих процесах, які без перебільшення можна назвати співучастю в геноциді українського народу. Тема непроста. Уперше її було порушено минулого року в документальному фільмі «Вплив» («The Impact") на ресурсі actfiles.org. Сьогодні ж я хотів би продовжити цю розмову, висвітлити її ширше, глибше і, головне, в контексті справи Ірини #Кременовської. Щоб було зрозуміліше, з ким ми маємо справу і яку роль #Дворкін відіграє в системі, що десятиліттями вела підривну роботу проти України.
Детальніше у відео: 26-та серія "Агенти РАЦИРСу в Україні" на каналі Влад Невский:
https://www.youtube.com/watch?v=ncvIRm2lCeQ
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато хто досі не може зрозуміти, що ж сталося з російським суспільством, які масштабні психологічні маніпуляції та експерименти було проведено над свідомістю мас, щоб люди з упевненістю й одержимістю зважилися на крайній крок — війну проти братнього народу. Минуло вже чотири роки війни, роки поразок і величезних втрат. Але, незважаючи на це, мільйони росіян продовжують вірити в якісь незбагненні, руйнівні ілюзії і не зупиняються у прагненні захопити те, що їм не належить. Сотні тисяч загиблих, десятки міст, стертих з лиця землі. Для мільйонів людей лютневий ранок назавжди став початком трагедії, їхнє життя змінилося безповоротно, а для багатьох перетворилося на жахіття.
"Результат пропаганди", — скажуть. Це зрозуміло. Але якої саме пропаганди? Конкретніше: з чого або з кого все починалося? Які установки, які зерна закладалися? "Із телебачення, — скажуть, — з масмедіа". Добре, згоден. Але що цьому передувало? Точніше. Ідеологія "руського міра" — від Ільїна, Дугіна, Суркова, Гундяєва до Соловйова — теж зрозуміла. Гаразд. Але саме на цьому місці багато хто зупиняється.
Сьогодні я хотів би показати вам ще один пласт — менш помітний, але не менш очевидний і значущий. Це прихована маніпулятивна система впливу на суспільну свідомість. І почнемо, мабуть, із теоретичної бази. Я говорю про документальний фільм "The Impact" («Вплив"). Цей фільм допоміг багатьом поглянути на те, що відбувається, під іншим кутом і краще зрозуміти механізми впливу. Як ви, напевно, пам'ятаєте, у фільмі наводилася типова схема антикультових терористів.
Фрагмент фільму "Вплив"
ЗЛОЧИННА СХЕМА АНТИКУЛЬТОВИХ ТЕРОРИСТІВ
Отже, підсумуймо. Типова схема терористичних дій антикультового руху щодо певної небажаної групи має універсальні, чітко відпрацьовані кроки і починається з навішування ярлика "культ" або "секта", продовжується стигматизацією групи в громадській думці, сфабрикованими звинуваченнями та кримінальними справами і завершується дискримінацією представників цільової групи, переслідуваннями, застосуванням фізичного насильства, зокрема з летальними наслідками.
Фрагмент фільму "Вплив"
Згідно з цією моделлю, антикультові терористи здатні переслідувати абсолютно будь-яку групу людей — релігійну чи світську, неважливо. Найголовніше тут — це етапи навішування тавра та ініціювання медійної кампанії з дискредитації жертви у ЗМІ. Якщо це вдалося здійснити, то реалізація решти етапів — лише питання часу. Усе завжди починається з дегуманізації.
Фрагмент фільму "Вплив"
Дегуманізація потрібна для того, щоб виправдати майбутні злочини, приспати совість і критичність сприйняття в населення. Дегуманізація — це обробка суспільства для прийняття майбутніх злочинів і співучасті в них.
ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ
На скрині — Олександр #Дворкін, головний ідеолог РАЦИРСу.
А тепер звернімося до історії. Із початку 90-х років минулого століття в Росії активно формувалася система антикультової риторики, нібито спрямована на боротьбу з тоталітарними сектами. На практиці ж вона стала зручним механізмом для придушення інакомислення, контролю над релігійною сферою і створення образу ворога. Центральну роль у цій системі відіграли Олександр Дворкін і заснований ним за підтримки РПЦ Московського патріархату Антикультовий центр Іринея Ліонського, а згодом — РАЦИРС (Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект).
З перших років свого існування, із 1993 року, цей центр не обмежувався лише релігійною тематикою. Його діяльність вирізнялася методами створення моральної паніки, ксенофобії, стигматизації та навішування ярликів — від психозалежності до "ворожих тоталітарних культів".
Така мова нетерпимості формувала в суспільній свідомості страх і неприязнь до всього нестандартного, незалежного, неканонічного — не лише в релігії, а й у культурі, політиці та ідеології. Дворкін відкрито відмовляв усім неправославним у праві на існування, називаючи їх "сектами", "заразою", "раковими клітинами", "пухлиною", "чумою" і "загрозою державі".
Із 2014 року риторика "сектантства" почала активно застосовуватися і щодо України. У прокремлівських медіа Українську державу, її владу, армію і навіть суспільство почали визначати як "тоталітарну секту", "секту Майдану", "сатаністів", "зомбі". Загалом це була лексика, буквально взята з арсеналу Олександра Дворкіна. Напрацьовані Дворкіним методики дискредитації "сект" стали інструментом державної інформаційної війни.
До речі, #Кременовська діє за стандартною схемою РАЦИРС: спочатку вішає ярлик "секта", потім фабрикує звинувачення, потім вимагає кримінальних справ. І все це веде до насильства. Це підготовка до терору.
Саме через цю антисектантську кальку здійснювалася початкова дегуманізація українців. Спочатку на них звели наклеп, позбавили індивідуальності: якщо "секта" — отже, немає самостійної волі, отже, вони керовані зовнішньою силою, Заходом.
Потім їх позбавили прав: із "сектантами" потрібно і можна боротися, у них можна відібрати майно, нерухомість, територію, а потім уже позбавити людської подоби. "Сектанти", "сатаністи", "людожери", "канібали" тощо. Мало кому відомо, що ця методика має історичні паралелі. У 1930-х роках у нацистській Німеччині почалися масові кампанії проти сект і таємних товариств. Тоді під керівництвом Вальтера Кюннета, який мав власний Апологетичний центр, ці кампанії передували вторгненню нацистської Німеччини на територію Радянського Союзу у 1941 році. Водночас саму Другу світову війну було розв'язано ще у 1939 році.
Мета антикультових кампаній полягала в тому, щоб викорінити інакомислення, ідеологічно згуртувати націю, нав'язати образ зовнішнього ворога і легітимізувати майбутню агресію.
А тепер порівняймо: те саме відбувалося в Росії з 1993 по 2022 рік. Під виглядом боротьби із сектами влада системно почала витісняти альтернативні голоси, усувала небажаних, зміцнювала залежність суспільства від релігії і вибудовувала централізовану ідеологію. Як у нацистській Німеччині за Кюннета, так і в сучасній Росії за Дворкіна формувалися списки "небезпечних сект", чорні списки. Як Кюннет співпрацював із гестапо, так і Дворкін співпрацював із ФСБ.
Кейс #Кременовська — агентка ФСБ, борчиня із "сектами" в Україні
В Україні #РАЦИРС особливо активно працює через проросійські медіа, релігійні організації та громадські рухи, намагаючись впливати на громадську думку і дискредитувати політичних, громадських та релігійних лідерів, які виступають за незалежність від Росії. Важливим аспектом цієї діяльності є використання медіа як основного каналу для трансляції російських наративів.
Одним із прикладів діяльності РАЦИРСу в Україні є Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), заснований широко відомими догхантерами Іриною #Кременовською та Олексієм #Святогором у 2017 році. Цей центр активно поширює дезінформацію, підриваючи демократичні процеси в Україні. Через такі ресурси, як "Вільне слово", ЦЕПД публікує матеріали, що дискредитують релігійні групи з Європи та США, а також активно підтримує проросійські наративи, які сприяють подальшій ескалації напруженості в Україні.
На скрині: засновники ЦЕПД Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Зокрема, Дворкін та його колеги активно пропагують ідеї про те, що "неконтрольовані" релігійні та громадські організації є загрозою для політичної стабільності, що дає Кремлю підстави втручатися у внутрішні справи інших країн під виглядом "боротьби з деструктивними сектами".
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях та офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії РФ діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.