Фільм "Munich" Стівена Спілберга 2005 року не взяв жодного «Оскара». Мало того, на нього обрушилася хвиля критики від всіх — починаючи з ізраїльських спецслужб та закінчуючи палестинськими оглядачами. Але ж Спілберг зняв цей фільм, «щоб світ не забув про те, що трапилося в Мюнхені влітку 1972-го».

Можу сказати, чому він мені «зайшов»: естетика початку 1970-х — все витримано і чесно. Ті, хто вивчав історію мистецтва, просто історію і культуру тих часів — зрозуміють.

По-друге, це не кіно про помсту, а про відплату. Всім, хто згоден на насильство — має отримати відповідь. І відповідь має бути адекватною — «по справах його» (с).

«Відправляй хлопчиків» від пані Голди Меїр — це звучить як молитва. Справедлива та невідступна. Це дає право на надію вижити та перемагати.

А ще + в карму Спілберга, що він на головну роль Авнера взяв хорвата Еріка Бана, а інших євреїв грають, наприклад, англієць Деніел Крейґ і ірландець Кіаран Гайндс.

А головне, ви знаєте, скільки українських хлопців та дівчат мріють про наш український Моссад? — Ні, не знаєте.

Тому особливо мерзотно, коли наш президент замість того, щоб підтримати свої рідні спецслужби та брати приклад з євреїв — хоча в кіно, курва, просто тупо здає інтереси України в ефірі олігархічного каналу.

В мене все. І не робить вигляд, що ви йому це пробачили.