Чому стала можливою нинішня ситуація?
Нє, годі евфемізмів! Чому став можливим нинішній ПИЗДЕЦЬ?
Тому що розрив між світобаченням цивілізованого світу та світобаченням росіян був просто феноменальним. На руку нашим «сусідам по карті» зіграло те, що їхня більшість легко піддавалася на тези, лозунги та навіювання часів початку минулого сторіччя (1917 року в Росії і 1930х у Німеччині), тоді як наші гіпотетичні союзники (колективний «Захід») всі ці тези про «відібрати-поділити» і «велич ...кого народу» давно спожили, перетравили та висрали позбулися. І що важливо — не забули, а засудили та позначили як «фу, ніколи цього лайна більше не торкатися!» Тобто, коли у 2014 вилізло назовні усе вілічіє, дідиваївалі, наша сфєра інтірєсаф та інший печерний ідіотизм, колективний Захід елементарно НЕ ПОВІРИВ, що живі люди з двома руками і ногами, у яких теж є інтернет, можуть робити ТАКЕ просто тому, що їм дали відмашку — бути скотами. Звичайно, з часом навіть стримана фрау Меркель визнала, що %уйло живе у якомусь своєму світі і неадекватно сприймає цей. Але чи не зекономило б їхнє ясновельможне «прозріння» кілька тисяч українських життів?...
Не знаю, кому як, але мені ця прірва між світоглядами та моделями поведінки декого нагадує.
Я не знаю, чим керувалися люди, які у 2014 очікували прокинутися в новій Швейцарії / Ізраїлі. Тобто, я теж мав надію, що після кривавих подій Майдану всі й кожен покинуть свої згубні та ганебні звички — хабарі, брехню, корупцію, невігластво, свинство, хамство і т.п. Але вже тоді, у свої неповні 30 років, я розумів, що швидко того не станеться. Після 23 років незрозуміло яких схем поведінки, після 70 років совка до того з його «ти начальник — я дурак» та інформаційного середовища не варто чекати на зразкових законослухняних і наполегливих європейців, які, мов чужі, повилуплюються з місцевого бидла, рагулів і ватників.
Тим більше годі було на таке сподіватися, коли стало зрозуміло, що почалася війна. Тобто, явище, з яким і без того неідеальна країна, з її неідеальними правителями, елітами і народом (до якого входить «прастой нарот»), не стикалася ДВАДЦЯТЬ ТРИ РОКИ якого-не-якого, але МИРНОГО існування, постало перед нами в усій своїй до блювоти огидній красі.
І в серпні 2014 стало зрозуміло — що це НАДОВГО, бо «сасєд па картє» не вторгається регулярними військами і не фігачить градами з-за кордону задля кіпішу на півроку.
Але ж ні!
Курва-мать, почалися скиглення і стєнанія про «нас разділілі паліцікі», про «ані на етам зарабативают»! Паралельно з найогиднішим «я вас туда ні пасилал».
І тоді як певна (та чого вже там — притомна) частина суспільства переходила в режим авральної мобілізації та необхідної бодай тимчасової заборони критики (точніше — лайнометання) в бік влади, бо під час війни влада майже дорівнює країні, а країна — владі, певна інша частина із задоволенням споживала численну, найрізноманітнішу (на всі смаки, реально: від тарифного геноциду до «котлів патріотів»), приправлену БУДЬ-ЯКОЮ брехнею зраду. О-о-о! Як солодко було бачити наскрізь тоді ще безіменних свинарчуків, критикувати з диванів Муженка, Полторака, Порошенка — та будь-кого! І будь за що...
...не забуваючи при тому оформити субсидію, стати в чергу на біометрику, і з безвізом, який не намазувався і досі не мажеться на хліб, поїздити-політати по європах...
Як викривально звучали заголовки і постики про вальцманів і не-українців в українській владі!
Як благородно щемило в грудях від фоток голих-босих солдатів!
Як гучно кричав Саакашвілі! Як гучно перебебебекувався з ним Аваков!
Як зручно було кричати (з диванів, знову ж!) — і чіво ви дабілісь? Што расії ваши санкциі?
Як гостро розліталися відосики з парасюками і семенченками — борцунами з торгівлею на крові!..
...а команда «кривавих шоколадних бариг» тим часом їздила по європах-америках і вибивала чергові пакети санкцій, які настільки «нічіво ні рішают», що рашка неодноразово називала їх контрпродуктивними. А команда бариг домовлялася про кредитування, адже 5 грн з смс на армію — трошки не ті кошти, яких армія потребує...
І виявилося, що коли підійшов час до президентських виборів, всі вже настільки розжиріли від зубожіння та настільки настраждалися від війни, що одній зеленій шмарклі достатньо було у передноворічну ніч прочитати завчений текст, і в ховрашків з'явилася НАДІЯ.
Надія на припинення війни, від якої так потомилися, що не могли припинити дивитися квартал і Слугу (які, звичайно ж! ніяк, ну от зовсім ніяк не вплинули на симпатії виборців).
Надія на кінець епохи бідності, від якої всі так страждали, бо платіжки були по 8000 грн на однокімнатну хатку, і всіх виселяли прямо на мороз серед зими. А премії Коболєва?!...
Надія на кінець тому свавіллю, коли у владних кріслах сидять якісь пройдисвіти та куми-свати-брати-бізнес-партнери-брати-бізнес-партнерів-якісь незрозуміло хто без відповідного для посади досвіду.
Надія на покладення краю врешті-решт цим нахабним синім мигалкам і кортежам...
Стоп.
А тепер серйозно.
Хто при Порошенку бачив ті кортежі? Якщо бачив — хто із тим що робив?
Хто при Порошенку оскаржив чи хоча б спробував оскаржити призначення Луценка прокурором? Хтось пам'ятає якісь мітинги, майдани? Міхо-майдани з маршами-імпічьмінтами не рахуються, бо вони були «за фсьо харошає протіф фсіво плахова».
Хто зміг нормально обґрунтувати низькі тарифи та ціни? Чого з 73% дорослих людей виборців не знайшлося грамотних юристів і економістів, які змогли б довести справу хоча б до розголосу на рівні непробивних аргументів на користь необхідності нижчих тарифів, ніж ті, які «встановила злочинна влада»? Хто звертався до європейських судів, знаючи продажність наших?
Хто знайшов дієве рішення щодо припинення війни? Хто пішов грудьми на лнр-днрівські амбразури, «штоб пірісталі гібнуть наши пацани»? Хто писав листи до посольства рашки з вимогою закрити кордон чи пустити туди міжнародних спостерігачів чи ОБСЄ? Хто використовував свої голубомирські культурні зв'язки з аналогічними діячами культури з рашки, щоб ТАМ наші довбані брати-Каїни сіли на кордон і своїми слізьми-слюнями-тілами блаженими не пускали «атпускніков» на техніці сюди? Дорн? Сансей? Сердючка? Ані Лорак? Лобода? Марув? Сильно вони намиротворили? Скількох незаконно озброєних роззброїли?
Чи може, хто з опоблоку їздив на передову, домовлявся про «наших пацаноф», щоб їх відпустили з полону? Чи хоча б у полон, подивитися на умови утримання? Чи в кого з 73% так боліло, так боліло, що кривавий режим відправляє наших на убой, що вони, ці 73%, чогось домоглися — якогось зниження ескалації? Зупинили торгівлю на крові?
Так що — ніхто не пробував?
Чи не вийшло?
А якщо не вийшло — то чому?
Бо проблеми були / виявилися серйознішими? І їх вирішити / виправити / розв'язати / знизити градус агресії тріііііішечки складніше, ніж репостнути пару-трійку зрад?
Добре, усі можуть помилятися, не всі вИзнають, що помилялися. Але зараз — зараз хто в чому винен?
Зараз солдати загинули — гівнокомандувач вовка сидів по хіпстерських мішках-кріслах, либу давив. Це він вже наживається на крові чи ще ні?
При ньому — при ньому, не при Пороху! — Кучма заїкнувся в Мінську про прописання заборони стріляти у відповідь -- це не зрада? Це не тягне на «хай його син воює»?
При вовці кортежі з мигалками повернулися на вулиці столиці — хто в тому винен? А хто ролик знімав про мигалки?
При вовці штат адміністрації президента ЗБІЛЬШИВСЯ (!!!) і поповнився братами-сватами, бізнес-партнерами, братами-сватами бізнес-партнерів і людьми без належного досвіду!
Як так сталося, що про успіхи Пороха стало відомо після того, як він пішов, а про майно вовки — після виграшу в другому турі?
Відчули?
При Пороху все було погано, але після того, як він пішов, з'явилася інфа (від якогось Bloomberg, подумаєш!), і що борг у нас не так зріс, як було раніше — під час війни, альо! — і що сам Порох не збагатився, а втратив. А найчесніший кандидат оприлюднив свої статки лише тоді, як стало зрозуміло, що він пройде. Типу, ага — от тепер я на посаді, от тепер я буду найпрозорішим. Раніше — один був шоколадним кривавим баригою, який все розікрав, а інший — талановитим бізнесменом-бєссєрєбрініком, тепер же — барига виявився збіднілим, і нічого не розікрав, а найчесніший — має купу всього і своїх людей скрізь за два тижні царювання. Да, у міня і доля в кампаніях квартала і грінфілмса, і вілла в італії, но...
Що но? яке но тут може бути? но нє ліпєцкая фабріка?
Як так стало, що Порох нарозкрадався так, що нові «гінірали» захотіли розпродавати надлишкове майно?
Як можна продати надлишки, що утворилися внаслідок розкрадання?
Хто винен?
Хто призначив до СБУ чувака (офіційна лексика, звикайте) без звання і тут же ДАВ йому те звання? І хто це — надійний професіонал чи брат-сват-кум-коханець?
І головне питання:
ЯК ЦЕ ВСЕ СТАЛО МОЖЛИВИМ?
А так і змогло, що «аби не порошенко», що «нужни новиє ліца». Так і змогло, що вас напихали примітивною брехнею, яка бзділа за кілометр і кілька екранів.
Тому й не спілкувалася «еліта» (24% виборців) з іншими, тому що тут немає ніякої вищої математики, тут немає про що говорити, немає що доводити: українофоб без досвіду державного управління і без патріотичної команди + Україна = пиздець Україні.
Воно коли зглянулося і снізошло до оголошення (з листочка!) своєї команди, люди нагуглили в момент, що та його команда — купа старих облич, сумнівних облич і підступних та непрофесійних облич. Це не вища математика, це гугл, альо!!!...
Ви відчули, що ваша цяця проігнорувала останні 5 років і поводиться так, як поводилися ті, хто дістав за таку поведінку критику? Ви відчули, що вас провертіли, як схотіли?
---
Нешановні сімдесят три відсотки, на ВАС тепер уся повнота відповідальності за той пиздець, який коїться — і коїтиметься далі у країні. Поділена у різних пропорціях, але усе одно — на вас. У тому числі — на ваших руках кров перших жертв братської любові, бо ваша цяця не розуміє, що однією щелепою говорити про «пірістать стрілять», а іншою випрошувати санкції у партнерів проти російського агресора — це не логічно. Це «або хрестик зніміть, або штани одягніть». І ворог прекрасно відчуває (навіть не бачить, а саме відчуває, як хижак запах крові і страху), що з таким гівнокомандувачем можна говорити з позиції сили, попри будь-які заяви такого гівнокомандувача.
Жеріть, не обляпайтеся. І квартали свої жеріть, і серіали, і жарти убогі, і тужливі пісні в кінці передачі.
І відповідальність. Повною ложкою.
Тепер усе серйозно.
