Досократики: «Основою світу є щось єдине, але ми маємо різні здогадки, що це.»
Платон і Арістотель: «Основа і начало світу — найвище благо, якого все прагне,»
Еллінізм: «Питання не в тому, як влаштований світ, а в тому, як окремій людині найкраще влаштуватися в цьому світі.»
Неоплатонізм: «Основа і начало світу — Єдине, і воно ж найвище Благо, якого все прагне,»
Християнський неоплатонізм: «І це, власне, Бог, бо він і Єдиний, і абсолютно Благий. Але до нього ще можна звертатися, і він почує.»
Схоластика: «Тепер давайте все систематизуємо і нарешті побудуємо завершену картину світу.»
Монтень: «Не почує. І ми його не чуємо.»
Ранньомодерна філософія: «Контакт зі світом втрачено, його треба відновити. Що може знати про світ людина, якщо її первинна даність — лише усвідомлення власних чуттів та думок?»
Х'юм і Кант: «Нічого. Але можемо знати дещо про себе.»
Німецький ідеалізм: «Ви не з того почали. Світ має духовну основу, просто прийміть це як факт.»
Маркс: «Ніфіга, матеріальну. А Бога немає.»
Ніцше: «Бог помер, і з ним померла вся минула культура людства. Потрібне щось абсолютно нове.» (божеволіє)
Аналітична філософія: «Будемо пізнавати світ клаптик за клаптиком.»
Вітґенштайн: «Світ — це сукупність фактів, які ми обговорюємо. Бог поза світом, і людське „я“ також. Тому про божественне і людське можна лише мовчати.»
Екзистенціалізм: див. Еллінізм.
Феноменологія: див. Х'юм і Кант.
Філософія діалогу: «Існування — це співіснування.»
Психоаналіз і постмодерн: «Зараз ми вам покажемо приховані механізми, які імперативно керують вами, а ви цього навіть не усвідомлювали.»
Фукуяма: «Історія скінчилася.»
Всі решта, хором: «Ні!!!»