Офіційна модель справедливості, вибудована існуючою цивілізацією, під питанням. В міру старіння та виходу на відпочинок своїх творців, ця модель поступово втрачала мотивуючий вплив на людство, поки остаточно не стала крихкою і беззахисною перед авторитарним бидлом, яке за пару десятиліть наростило собі потужні м'язи, збиваючись в агресивні зграї бабуїнів, прагнучих перевернути світ на власну користь.

Нові авторитарні режими, які коштом старої цивілізації протягом минулих десятиліть накопичили ресурси та стрімко розширили власні можливості глобального впливу, почали вимагати в ній для себе рівного місця, якого раніше були позбавлені. І вони більше не просять, а ставлять ультиматуми та прямо погрожують застосуванням сили, відмовляючись виконувати чинні правила мирного співіснування та ставлячи під сумнів авторитет існуючих арбітрів.

Нові претенденти на світове панування не однорідні. Їхні стратегічні інтереси здебільшого конфліктують, тож їхні теперішні та майбутні альянси є ситуативними. Проте тактично вони сьогодні об'єднані сподіванням безкарно помародерити закляклий від переляку старий світ, значна частина еліт якого не стільки відстоюють завоювання цивілізації, скільки сподіваються придбати собі місце в новому світовому порядку, який їм малюють авторитарні режими. Цим елітам подобається ідея жити в міксі реальностей демократії та авторитаризму. Це здається їм більш прагматичним та таким, що відкриває ширші можливості. Насправді вони звикли паразитувати на чужих досягненнях, як правило вибираючи найсолодше з найпростіших рішень. І тому саме вони стануть одними з перших, кого пограбують та викинуть ті, на кого вони роблять сьогодні ставку. Після чого на світ чекає чергова глобальна бійня.

Врешті-решт, виклавши ноги на щойно захоплений та обісцяний стіл світового правопорядку, авторитарні режими підійдуть до питання хто з них головний. І тут виявиться, що Трамп хоче цивілізацію Трампа, путін хоче цивілізацію путіна, Сі хоче цивілізацію Сі, Кім Чен Ин хоче цивілізацію Кім Чен Ина, а іранські аятолли вже сьогодні проголосили, що для людства остаточним має бути тільки слово мусульманина.

Розв'язувати питання влади вони звикли в спосіб, який сьогодні поки що офіційно вважається диким та брутальним, але ж з історії світових війн ми знаємо, що цивілізованість – це лише тонка беззахисна шкірочка, що утворилася над страшними ранами, отриманими людством в результаті попередніх звірячих зіткнень.

Наполягання на домінуванні власної моделі справедливості надалі відбуватимуться паралельно на всіх рівнях соціуму, де індивідуальні бульбашки надресированих алгоритмами соцмереж людей почнуть конфліктувати між собою.

Бульбашки неминуче збиватимуться в криваву піну.

Величезна частина людства під проводом політичних спекулянтів та жреців деструктивного популізму стрімко перетворюється на радикально налаштований, прагнучий нової справедливості натовп, що бажає як слід вломити старій цивілізації за те, що вона раз за разом почала давати збій у захисті встановлених нею гарантій співіснування. Міжнародні інституції, призначені для запобігання конфліктам, на утримання яких платниками податків всього світу виділяються колосальні ресурси, виявилися жалюгідними тупими обозами, здатними лише подекуди роздавати їжу та одяг мільйонам знедолених та зневірених біженців, змушених рятувати свої життя від конфліктів, запобігати виникненню яких і призначені ці інституції.

А поки цивілізація тривожно марить бажанням повернення у вчорашній день. Її лідери здебільшого впевнені, що класичний підхід ховатися від відповідальності за політкоректною болтологією, не помічати нагромадження світових проблем та уникати цілющих, але непопулярних рішень вчергове дозволить пропетляти черговому поколінню безбарвних політиків, які сподіваються перекинути розгрібання наслідків бездіяльності наступникам.

Як це робили їхні попередники. Проте зараз ця забава набула особливої гостроти з огляду на те, що очолюваний ними світ одного дня раптом опиниться в руках зовсім не тих, на кого звикли розраховувати.

Бу! Налякав? :)