Гадаєте, у Росії брак ідей на інформаційному фронті?

Мушу вас розчарувати.

Росія заявила, що спільні з Україною навчання НАТО на Чорному морі загрожують безпеці «її» нафтогазових платформ, віджатих у України.

Це не нове «дно», а це і є СПРАВЖНЯ Росія — така, якою вона є, була завжди і ментально залишиться в найближчі років 50, навіть якщо цей уламок колишньої імперії вчергове зеншиться в розмірах.

Саме така Росія, яку більшість населення України вперто не бажає помічати.

Конфлікт між Росією та Україною насправді не має жодного вирішення, поки Росія існує в нинішніх межах та корчиться від фантомних імперських болей.

Це екзистенційний конфлікт, в якому Росія НІКОЛИ НЕ ЗМИРИТЬСЯ З ІСНУВАННЯМ УКРАЇНИ, ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ.

Жодні договори між Україною та Росією майже не мають смислу, оскільки Росія послуговується у відносинах не правом, а політичною доцільністю, і в будь-який момент порушить будь-які домовленості, якщо вважатиме це або вигідним для себе, або просто принизливим для України.

Прикро констатувати, що з боку держави публічним роз'ясненням сутності Росії в Україні не займається майже ніхто. Не наводиться статистика порушення Росію міжнародних договорів та зобов'язань відповідно до міжнародного права, і не тільки щодо України, а й щодо інших країн, таких як Японія.

Майже відсутня системність обігу відкритої інформації щодо фактів та особливостей російського державного інформаційного тероризму в медіа, а ЗМІ здебільшого продовжують займати пасивну та вичікувальну позицію.

Самі по собі голоси окремих фахівців та активістів тонуть в болоті другорядного інфошуму.

На державу, нажаль, розраховувати в цій діяльності сьогодні вже точно марно, тому без об'єднання зусиль на суспільному рівні ситуація може перетворитися на реально загрозливу, особливо враховуючи агресивну інформаційну війну з боку Росії, акції якої не тільки не знижують ефективності, але й постійно трансформуються та модифікуються, вдосконалюючи засоби маскування та різноманіття каналів впливу.

Росія завжди намагатиметься підвищувати ставки, наскільки це буде для неї можливо. Однак одним із найефективніших заходів протистояння цьому має стати нарешті початок хоч якоїсь системної координації зусиль роз'єднаних та розпорошених «загонів інформаційного опору» (ну придумайте кращу за мою назву). На гнучкість потрібно відповідати більшою гнучкістю та оперативністю, поставивши за першочергове завдання перехоплення ініціативи в медіапросторі. Для початку.

Ні, я не за створення якихось «адміністративних надбудов». Я проти.

А далі...

А далі непочатий край роботи. Без особливої надії на великий успіх в найближчому майбутньому. Це просто лише ОДИН з способів виживання окрім інших, до якого Україна і її суспільство ще досі по-справжньому не бралося.