Репліка «капітана Очевидність».

Розвиток технологій та перехід до нового технологічного укладу в черговий раз розділив світ на переможців та аутсайдерів.

Китай свого часу знайшов свій дохід в тому, щоб стати містком між ними і заробляти на розподілі заробітку між власниками нових технологій та робочою силою з аутсайдерів (не ідеальне формулювання, і не буквальне, але приблизно десь так). Китай — це певною мірою була країна-функція, у якої з ростом заможності почало зростати самоусвідомлення та геополітичне Его.

Проте ролі Китаю як містка між переможцями та аутсайдерами виявилося недостатньо для розмивання та розрядки конфлікту між ними. І сам Китай почав намагатися опосередковано підтримувати деякі конфлікти, щоб на них заробляти та зміцнювати свою роль.

Дуже швидко таке паразитування стало вкрай заразним, і почало ширитися світом за допомогою соцмереж та інфотехнологій серед країн, які завжди були сателітами переможців, проте вважали себе недооціненними своїми союзниками.

Це я, наприклад, про Угорщину та тепер Словаччину, які вирішили замість реформ та гуманітарного розвитку суспільства почати спекулювати існуючими конфліктами та намагатися на них заробляти, беручи гроші у тих, кому це вигідно. Тобто цілі країни, при чому у відносно благополучній частині світу, перебуваючи безпосередньо в рядах переможців, своїми мафіозними режимами перетворилися на регіональних токсичних тролів.

Цей бізнес не потребує значних ВЛАСНИХ інвестицій, оскільки зацікавлені аутсайдери готові засипати тебе ресурсами за привабливою ціною, які троль може перепродавати цивілізованим лохам, чий промисловий уклад залежить від викопних ресурсів аутсайдерів. І більше нічого тролям-торгівцям конфліктами робити не потрібно. Головне — правильно втирати потрібну «мазь» в мізки лохам-виборцям, контролювати публічний та інформаційний простір за допомогою буллінгу незгодних і опонентів, і це змусить платити тобі як переможців, так і аутсайдерів. Ну а імідж — ніщо. Кого і коли цікавив імідж Угорщини чи Словаччини?..

Ні, у них теж не все гладко. Торгівля конфліктами — це як наркоторгівля. Кілограм отруйної хімічної дурі може приносити наркокартелю мільйон баксів, але й ризики відповідні.

Конфлікт між тепер вже умовними переможцями та умовними аутсайдерами врегульовуватиметься ще років тридцять до якогось більш-менш прийнятного балансу.

Бо, як звучить ще одна банальність, перемогу важливо здобути, але ще важливіше — змогти утримати.