Насамперед перепрошую за емоційність з капслоками. Але.

Майдан — це форс мажор. Це криза. Це пікове протистояння всередині суспільства і держави. Це з'ясування стосунків вже ЗА МЕЖЕЮ норми, коли закон не працює (ми вже звикли, зрештою) і більше нічого зробити не можна.

В нормально працюючій державі з сильними незалежними інститутами до подібного не має доходити за визначенням. Тому що держава має виступати не бутафорією і не декорацією до протистояння, не оточеною фортецею, не ціллю змагання в «короля гори».

Держава має виступати комплексом інститутів, який НЕ ДОПУСКАЄ державної зради та діє НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ загрозам суверенітету, незалежності та УЗУРПАЦІЇ ВЛАДИ, а також виступає ефективним арбітром.

В Україні ми дожилися до того, що перетворили «державу» на блядь сраний ПРИЗ для феодалів, чи феодальних угруповань. Тимчасових ситуативних угруповань, які діставшись до влади і захоплюючи свій її шматок, ізолюють його (і себе) від всіх інших, ставлячись до нього як до чесно завойованого активу, який належить утилізувати під себе і монетизувати.

Так, саме ФЕОДАЛІВ, а не капіталістів, бо капіталісти навіть індустріальної епохи мислили хоча б на пів сходинки вище за те болото з жабами, що ми маємо.

Ми отримали вже ДВА майдани. Протягом десяти років один після одного.

А минулих вихідних біля 10 тисяч людей знову вийшли на Майдан. А наступних вихідних, судячи з логіки подій, збереться ще більше.

І ЦЕ, БЛЯДЬ, ЛИШЕ ЧЕРЕЗ 5 РОКІВ ПІСЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО МАЙДАНУ З СОТНЯМИ ВБИТИХ ТА СКАЛІЧЕНИХ.

Після п'яти років оборони в національно-визвольній окопній війні проти Росії.

Після повноти влади, яку отримав абсолютно новий склад ВР, який МИ обрали, та Президент, за якого проголосували 53% виборців в першому ж турі, ми отримали, на цей раз вже в РЕКОРДНІ строки нову необхідність виходити...

На Майдан.

Через що?

Через те, що чергова влада або взагалі НЕ спілкується з суспільством, або практикує оголошення «в рупор на пляжі» звичайних хамських заяв. Через явні (та удавані) загрози національній безпеці. Через дно, яке відкривають своєю публічною поведінкою нові дерєслужбовці, які самі отримали розуміння власних посадових обов'язків та загалом державне управління з груп в соцмережах, телевізійних шоу та гумористичних телеконкурсів.

Я скажу так. Якщо виникла необхідність знову виходити на Майдан, то це означає знову камбек на ті ж самі позиції. Камбек в минуле на ті ж самі граблі вчити ті ж самі уроки. Заново блядь. З нуля. З самого початку. Згадувати що було зроблено не так, поки в голові ще не все знову бур'янами забуття поросло.

Поки не набридне. Поки не дійде, що щось нарешті треба міняти по-справжньому замість віри в зліплені кимось мильні замки. Поки ми не відновимо якщо не довгу, так хоч середньострокову пам" ять, зламаємо та викинемо на смітник кліпове мислення. Поки не зрозуміємо, що "вождізм" більше НЕ ПРАЦЮЄ. Що зупинятися хоч на мить у контролі за владою НЕБЕЗПЕЧНО, і наслідки втрати контролю та безпідставної довіри, які доведеться розгрібати всім без винятку, настають НЕГАЙНО.

Не можна платити життями сотень людей за Майдан, десятками тисяч у війні проти Росії, і протягом рекордних п'яти років повертатися знову до тих же дій, бо все, що було створено за п" ять років, не витримало перевірку сортирним ПОПУЛІЗМОМ.