Висловлю і я свою думку відносно СЗЧ Гнезділова. Перш за все, це ніяке не СЗЧ (ст. 407 Кримінального кодексу України — далі КК України), а, звичайне, дезертирство (ст. 408 КК України). В чому різниця -- в суб'єктивній стороні вчинення злочину.

Так, згідно ст. 407 КК України СЗЧ -- це «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця„, а дезертирство, згідно ст 408 КК України -- це «Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу».

Відчуваєте різницю? При дезертирстві військовослужбовець покидає військову частину, або не має бажання до неї повертатися, припустимо з лікування, з метою ухилення від військової служби! І будь-які суспільно-політичні маніпуляції навколо цього чинним законодавством не передбачені. Та і, більше того, він сам у своєму зверненні опосередковано, а, можливо і прямо, це підтверджує.

Так, розпочинається звернення Гнезділова наступними словами, -- «Відсьогодні я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25-річчя...». Чи означає це, що він умисно вчинив злочин не збираючись ні лікуватися (куди його направили), ні після цього повертатися у військову частину? Думаю, 100% так, а от який саме злочин, має остаточно сказати уже суд, але вважаючи, що строки СЗЧ уже давно пройшли, то це буде саме «дезертирство».

Як повідомляє NV, у повідомленні сказано, що, за попередньою інформацією, військовий на початку вересня був направлений до госпіталю для проходження медогляду. Однак, як зазначили в Державне бюро розслідувань, він не проходив обстеження та не перебував у медзакладі. Окрім цього, після завершення визначеного терміну ВЛК не повернувся до місця несення служби та впродовж двох тижнів фактично переховувався від правоохоронців. (https://nv.ua/.../dbr-zatrimalo-viyskovosluzhbovcya...)

І, особисто мене, в цьому повідомленні різануло слово -- «переховувався»! Оскільки одне, публічно іти в СЗЧ, а фактично вчинити дезертирство, і, абсолютно інше, вчинити дезертирство і, як наслідок, переховуватись від правоохоронців і фактично, і за ширмою політичних заяв! Встановлення цього факту, як мінімум, може вплинути на публічний моральний образ самого Гнездилова. Оскільки тоді може об'єктивно ставитись під сумнів його публічна позиція, що він іде в СЗЧ по суспільно-політичним мотивам.

Але по-факту, як повідомляє сайт 24 Канал, «23 вересня 2024 року Донецька спецпрокуратура у сфері оборони Східного регіону за фактом публікацій у ЗМІ відкрила провадження щодо дезертирства військовослужбовця та доручила розслідування ДБР. Наступного дня у бригаді також призначили службове розслідування, за результатами якого визнали, що військовий „вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення“. (https://24tv.ua/viyskovomu-gnezdilovu-vruchili-pidozru...)

А уже 9 жовтня, тобто вчора, за інформацією УНІАН, слідчі Державного бюро розслідувань затримали військовослужбовця за підозрою у дезертирстві (за ч. 4 ст. 408 КК України). Йому оголошено підозру та буде прийматись рішення відносно запобіжного заходу. Це питання також важливе, адже, якщо військовослужбовець і далі буде робити спроби переховуватись від правосуддя, він може отримати досить жорсткий запобіжний захід. (https://www.unian.ua/.../zatrimano-gnezdilova...)

Але суть навіть не в тому, яка публічна позиція у Гнездилова -- закон є закон, він має виконуватись, а він усвідомлював можливі наслідки, публічно ідучи на його порушення. І це абсолютно безвідносно до особи чи суспільно-політичної позиції самого Гнездилова.

І зрозуміло, що в світлі прийнятого закону про скасування кримінальної відповідальності за перше СЗЧ чи дезертирство, Гнездилов у разі погодження повернутись у військову частину, причому на його вибір, уникне кримінальної відповідальності. І, як на мене, це справедливо. Оскільки, війна — це не прогулянка і під час війни несправедливість/недосконалість, як людей так і системи в цілому відчувається особливо гостро. Оскільки, за цю недосконалість, люди розплачуються життям та здоров'ям. Тому „другий шанс“ має отримати кожен, а не поповнювати тисячні ряди СЗЧ та дезертирів, яких ще і ніхто, особливо, не шукає...

Але ми маємо розуміти, що є першопричиною цих подій -- нічим не спровокований, повномасштабний напад путінської росії, а не будь-що інше! Чи були ми до цього готові, потрібно запитати попередню владу, яка мала це передбачити і готуватися заздалегідь, але переймалися дещо іншим...

Чи багато проблем в армії -- звичайно, від мобілізації, до, того ж СЗЧ, але чи нормально вчиняти публічне дезертирство (прикриваючись СЗЧ), з однієї сторони, підіграючи ворогу розлагоджуючи мобілізаційну складову, а з іншої, демотивуючи тих хто уже на фронті, очевидно що, ні.

Як зазначається в статті УНІАН, „Після того, як військовослужбовець Сергій Гнєзділов публічно заявив про своє самовільне залишення частини, чимало військових назвали це зрадою побратимів, які залишаються в окопах. А інші обурилися не тільки вчинком колеги, а й тим, як медіа героїзують «самоволку», хоча вона є злочином.

- Лейтенант ЗСУ Масі Наєм зазначив, що це не можна толерувати, бо є багато випадків, коли через СЗЧ одних — інші підрозділи втрачали своїх побратимів.

- «Є не тільки аморальним по відношенню до побратимів, які залишилися на фронті, але й деморалізує суспільство та ініціює хибну дискусію, що однозначно працює на руку нашому ворогові», — коментують в ДБР дії Гнезділова.

- На думку заступника командира 3 ОШБр і колишнього командира полку «Азов» Максима Жоріна, це показове СЗЧ матиме сумні наслідки. Він зазначив, що дисципліна — одна з основ будь-якої армії, а подібні випадки дуже сильно демотивують бійців і провокують робити те ж саме.“

Я умисно, як резюме привів саме позиції військових з цього питання, оскільки усвідомлюю, що наразі, ні суто-юридичної, ні суспільно-політичної позиції може бути недостатньо. І для тих хто прагне ґрунтовніше розібратися в питанні СЗЧ, можу для ознайомлення, рекомендувати одну із своїх останніх статей під назвою: „Системне вирішення проблеми СЗЧ — питання національної безпеки!“ (https://weukraine.tv/.../sistemne-virishennja-problemi.../)

Джерело:
https://blogs.korrespondent.net/blog/politics/4722856/?_gl=1*x0alfa*_ga*MTk4NjE3MTE2Mi4xNzIzNjYzNTAx*_ga_HCSJ3J3LKX*MTcyODY1NjMxNy4yMC4wLjE3Mjg2NTYzMTcuNjAuMC4xNzI1Mjk1MzM1