Звідки у чиновників мільйони в гаражі? Сьогодні буде два кейси про великі статки наших чиновників і принципове не бажання пояснювати звідки ці статки взагалі взялися.
1. Так, в першому кейсі працівники Державного бюро розслідувань та НАЗК перевіряючи задекларовані понад 26 мільйонів готівкою одного із працівників Держекоінспекції наштовхнулися на дуже не лінійне пояснення походження цих коштів — спадщина, бабусина спадщина.
Якщо більш детально, то посадовець Державної екологічної інспекції України Олександр Субботін описав у поясненнях такої різкої зміни свого майнового стану те, що ці кошти, $653 тисяч доларів США, він випадково знайшов у бабусиному гаражі! Завіса... Далі нічого описувати не буду, нехай долю цього «археолога» вирішує суд. Але потішив він крепко))
2. А от другий кейс не такий веселий.
Начальник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, намагався підкупити співробітника НАЗК за 30 тис. доларів США. За що, запитаєте ви? По ініціативі Державного бюро розслідувань, у межах окремого кримінального провадження, НАЗК розпочало моніторинг способу життя вищезгаданого ТОП-посадовця Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Далі, у червні 2026 року керівник обласного Держгеокадастру почав наполегливо шукати особистої зустрічі з керівником одного з підрозділів НАЗК. Під час зустрічі у Львові він запропонував працівнику НАЗК 30 тис. дол. США за «потрібний» результат моніторингу. Намагаючись приховати зміст розмови, суму неправомірної вигоди чоловік написав ручкою на серветці.
А от тут починається найцікавіше! Працівник НАЗК не спокусився на хабар у 30 тис. дол. США, а повідомив про це своє керівництво та Державне бюро розслідувань. Як наслідок, працівники ДБР затримали посадовця під час передачі неправомірної вигоди в м.Київ.
Уявляєте, без наглядових рад, без «конкурсних комісій з переважним правом голосу іноземців», без грантових активістів, правоохоронці просто, ефективно, злагоджено та без пафосу зробили свою роботу. Затримали ТОП-корупціонера на гарячому. Виявляється, щоб ефективно працювати і демонструвати нульову толерантність до корупції, зовсім не обов'язково записувати сто-п'ятсот відеороликів, та пиляти багатомільйонні гранти.
Висновок. На цих простих, але дуже показових прикладах я хотів показати, що корупція у вищих ешелонах влади у нас безумовно існує. Ба більше, часто процвітає, оскільки у правоохоронців на все рук об'єктивно не вистачає. А їх ще і постійно дискредитують погрожуючи тотальними чистками та масовими переатестаціями і все це під час війни. Думаєте це сильно мотивує?
Найголовніше питання, що з цим усім робити? Я глибоко переконаний, що усім правоохоронцям вартує замислитись над масштабуванням досвіду НАЗК стосовно викривачів корупції. Безумовно, позитивного досвіду. Адже, інститути громадянського суспільства мають працювати у взаємодії з правоохоронцями, а не заміняючи чи дискредитуючи останніх, що дуже контрпродуктивно.
Корупціонери мають не розхитувати суспільство під час війни, а боятися, що про їх незаконну діяльність дізнаються чи громадські «антикорупціонери», чи правоохоронці і «невідворотність покарання» буде для них не просто гучним словосполученням, а реальністю. Тільки спільно ми зможемо подолати ворога і вийти з цієї війни сильнішими.
Тримаймо стрій! Слава Україні!