Отже, типовий МІКРО-рівень.

Де найкраще ховатися від мобілізації — правильно, на видноті!

На Одещині шукали клієнтів за 8 тис. доларів номінально влаштуватися до Військової служби правопорядку (ВСП) і отримати омріяне бронювання.

 

За інформацією Державного бюро розслідувань, начальник одного з відділів казенного підприємства у сфері морської охорони організував собі «підробіток на стороні». Він підшуковував охочих працевлаштуватись до ВСП, а його знайомий, який обіймав керівну посаду в підрозділі військової служби правопорядку, погоджував кандидатів.

Така закономірність — чим більше лютують ТЦК на вулицях, тим більше є бажаючих заробляти гарну «копійчину» на відстрочках та бронюваннях.

Зверніть увагу на результати останніх обшуків ДБР та СБУ у керівників ТЦК та ВЛК по всій країні — мільйони доларів «під матрацем» і це ще самі «не розумні», які повірили в свою безмежну владу та недоторканість.

 

А чи дійсно мобілізацією мають займатися саме так? Адже, усіх не переловиш, а в Україні уже утворився цілий кластер МЕГА-багатих людей які нажилися на чужому горі та не бажанні захищати батьківщину — падальщики. Ті для яких чим гірше, тим краще і ці люди прямо не зацікавлені, ні в цивілізованій мобілізації, ні в завершенні війни, ні, тим паче, в нашій Перемозі!

Що ж робити? Переконаний, що відповіді на ці складні питання зараз активно шукає міністр оборони Федоров. Оскількти, саме йому президент доручив вирішити ці питання в першому пріоритеті. Цифра, штучний інтелект, креативні рішення — це найдієвіша зброя Федорова.

 

А якщо не вийде? Як Міністерство оборони зможе взяти під контроль, а відповідно і повну відповідальність, за мобілізацію, якщо вона зараз у віданні «сухопутки» Збройних сил України? А як у такому разі Головкому Сирському розраховувати планове поповнення бойових підрозділів щоб тримався фронт і, тим паче, успішно проводити контрнаступальні дії, як важливий елемент сучасної війни? Це ж усе про обороноздатність, а отже пріоритетні питання національної безпеки!

 

Залишу ці складні питання поки без відповідей з надією на те що потрібна комбінація управлінсько-організаційних рішень усе ж знайдеться.

А поки система неохоче реформується уся надія на наших правоохоронців з Державне бюро розслідувань та Служби безпеки України, які будуть тримати цю корупційну гідру у вузді. І тут, можливо, буде особливо корисною для масштабування унікальна практика НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) по розвитку інституту викривання. Але про це напишу трішки пізніше... обіцяю, буде цікаво.