Люди дуже полюбляють поділяти щось. Створювати з цілісності мозаїку. Може для того, щоб абстрагуватися від своїх страхів чи уникнути відповідальності або просто з вільнодумства. Але сьогодні мені хочеться підняти питання поділу, який насправді усі люди дуже бояться і уникають.

Найзагадковішим подарунком для кожного з людей незалежно від їх віку виявляється їх життя. Явище, яке ми майже не здатні контролювати. Бо час і простір не є інструментами нашого впливу. Та ми все ж як істоти, що наділені розумом, маємо обмежені можливості взаємодіяти з поняттям, яке насправді нам не дано пізнати. Це життя, що існує в мозку чи душі, завжди чи обмежено роками або вічністю, можна розбити на умовні частини, що ми самі собі ж придумали. І ці дні, що складають наше життя страшніше виглядають, якщо їх не розглядати у контексті попередніх чи майбутніх, адже нам не знати чи не стане саме цей день останнім.

Чому це важливо? Чи варто нам увагу звертати на безкінечно мале у кінечно великому? Чи варто глобальність деколи розглядати крізь призму локальності?

Цими питаннями можна почати розмову про дуже велику кількість тем. Ці теми можуть бути поєднані і роз'єднані в той же час. Це може бути історія, біологія, фізика, політологія, соціологія чи теорія міжнародних відносин. Мова йде про взаємодію малого з великим, про вплив малого на велике, про значення малого для великого. Чи може мале дійсно мати таке значення? Чи має значення доля простої лівійської чи сирійської дівчинки? Чи не вважаєте ви, що куля бойового автомата, що позбавляє таку дитину життя, не є чи не найбільш глобальною краплею у морі її життя, що так і не встиг стати океаном? Чи можна тоді назвати краплею будь-яке з видатних відкриттів Джордано Бруно, Галілео Галілея чи Алви Едісона? І чи не можна тоді провести паралелі між таким локальними подіями глобального характеру та нашим повсякденним життям?

Наскільки уважно ви ставитесь до того, що щодня коїте і думаєте? Чи не чули ви про «ефект метелика»? Невже ви і далі щодня хочете уподібнюватись метелику, що помахом своїх крил спричиняє цунамі жорстокості, брехні та насилля? Невже і далі хочете стверджувати, що те, що відбувається навколо вас не містить частини вашої відповідальності? За що ви схиляєте терези всесвітніх вагів на користь зла і щодня вбиваєте тисячі дітей, жінок і літніх людей по всьому світу? Це наша відповідальність, бо ми нічого не зробили для того, щоб цього уникнути. Не зробили не тільки в рамках наших практичних дій, але в рамках нашого світосприйняття. Такий порядок денний кожного нашого дня: жорстокість, війни, егоїзм, насилля, безвідповідальність, ховання своєї страусиної голови у пісок, втеча від реальності.

Сьогодні мені хочеться говорити про сьогодні. Хочеться говорити про зараз з вами. Бо наші дії не змінять вчора, але вони можуть змінити завтра. Бо все у світі безкінечно пов'язано, серця наші та думки, погляд у Космос та очі дорогих людей та людей, очі яких ми згадуємо, але вже не маємо змоги побачити. Нашій безвідповідальності і злості є межі, бо ми ще маємо можливість це змінити проживши цей день по-іншому. Ми маємо в собі безкінечну енергію і потенціал для того, щоб зробити хоча б один кущ красивішим чи людину усміхненішою, ми маємо можливість не стояти на одному місці, а рухатись наверх по спіралях нашого інтелектуального, фізичного чи духовного розвитку. Ми маємо можливість здобути знання, щоб застосувати їх на практиці, подивись фільм, що змінить наше ставлення до себе та всіх навколо на краще, послухати пісню, що глибоко проникне у кожну нашу клітину і збудить у ній людяність та співчутливість до всього живого і повагу до неживого. Ми маємо змогу прожити цей день, щоб нас сьогодні і завтра не опікав сором за те, що життя було прожито у пусту, без мети, що воно не було використано на здійснення елементарних дій рутинної форми існування, не було віддано на задоволенні своїх первісних бажань, не було віддано на дії та думки без змісту, без сонячних променів та свіжого повітря, без надії, без віри на потенційне розуміння та єдність, що зі всіх щілин випромінює тепло, а було віддане за оточуюче середовище, за дар, що ми отримали лише на мить для того, щоб зрушити ситуацію з мертвого місця, змінити долі людей на краще, врятувати їх від когось чи самих себе, здобути необхідний рівень особистої свободи свідомості та креативної та творчої боротьби за кращу долю людства, що існуватиме поза рамками відмінностей та розподілів.

Кожен з нас частина неймовірної системи. Ми унікальне поєднання дерев, де всі для всіх потенційно є головним корінням і стовбурем. Унікальне поєднання таких різних семи мільярдів глибоких та наповнених світів, що можуть жити у гармонії. І основою такого поєднання є всього навсього інтелектуальне та духовне зусилля зараз, сьогодні. Зусилля, що спрямовує життєдіяльність у ціннісні локальні щаблі глобальних пріоритетів.

Мисли, говори, дій, здійснюй і океан відчує з яких видатних крапель він складається і зміниться під впливом їх!