Цей вірш — парад улюблених метафор
Зашиті сенси неможливо буде обійти
Підвал з наповнених до верху амфор
Вам доведеться серед тексту віднайти
Шматок вугілля чи дорогоцінний діамант?
Картина генія чи щось просте й близьке?
У цій дилемі ми на концерті справжній диригент
У цій дилемі є на підлозі неприємне і слизьке
Це той момент, коли твій вибір прецедент
Це той момент, коли ти щось високе чи низьке
Щоби гребти потрібні весла дії й думки
Як їхати не знаючи де потяг і перон?
Цей несвідомий досвід — безладу у шафі муки
Це з внутрішніми демонятами вагон
Це із свинцю та невідомості сполуки
Це з привидів і втрат високий пантеон
Багато серед нас любителів на гострому влягтись
Бо скавуліти важливіше ніж позбутись болю
І легше несучи важкі думки до дна тягтись
І легше так потрапити до відчаю в неволю
І легше так дорогою у ямах простягтись
І легше так потрісканої вази взяти долю
Невже направив дрель ти проти себе?
Невже налив у сонячне сплетіння чорну фарбу?
Чому ти вирішив, що жити не для тебе?
Чому ти вирішив, що ти негідний скарбу?
Ти не заручник в операції Ентеббе
Це аб«юзивно нищити життя священну дамбу
Бувають люди складені із двох частин
Одна бажає щастя, а інша залишитись в чорноті
Це як із співів та дзвінків тривоги серпантин
Це як розпалювати ватру в вічній мерзлоті
Це як сприймати іронічно дію гільйотин
Це як подихати на повну лежачи на животі
Чи будеш ти квітучим садом чи перекриєш кран емоцій?
Чи буде музика від струн душі чи скам„яніла шкіра?
Чи буде в серці більше чистих чи затонулих ексцеленцій?
Чи буде творчість як ментальне обезболення в Шекспіра?
Чи буде смерть старого приводом до нових аудієнцій?
Чи заживуть душевні рани, а з ними і зневіра?
Чи помічали ви, що обгороджений газон росте?
Що у відкриті двері часто невідомо хто зайде?
Можливо ті кордони особисті не пусте
А як твоя людина весь цей захист не проб«є?
А як лиш для самотнього себе ти збережеш святе?
І у великій грі життя ти будеш мати роль круп„є?
В кишенях наших не розмістяться всі друзі
Хтось вистрибне встромивши ніж у спину
Цей вид стосунків як будівництво у кольчузі
Бажання до осіб-вогнів знайти чітку стежину
Це наше сонце форматує тіні від людей в напрузі
Це наші помилки і кроки здатні натягти пружину
Чи перетвориш пошук щастя на фастфуд-конвеєр?
Чи не завадить тобі статус зірки на орбіті чи корона?
Затиснутий в руці пісок не є романтики кар«єр
Шукати гавані у шторм не інтересів оборона
Неспівдання цифр на індикаторах — бар„єр
На прояв почуттів ще й стратегічна заборона
Чому багато так птахів у шлюб беруть собі по рибі?
Чому хтось мріє про крило, але ніколи не злетить?
Чому робити все не так як пандемічне хобі?
Чому коли потрібно все не брязкотить?
В надії наливаєм молоко коту-особі
Але на завтра він у іншому дворі помуркотить
Чи розіб«єш ти дзеркало, якщо за ним усе на світі трісне?
Сховаєш голову як страус чи спокусишся бути індивідом?
На тебе з кожним роком фаталізму стрічка все більш тисне
Лиш випадок жорстокий буде в житті гідом
Недопалком ти був закинутий у світ навмисне
Щоб зберегти потугу бути надпомітним різновидом