Фото: DW
У цивілізованих країнах рішення приймаються професійно і на основі даних. Тому в Україні локдаун вводять під зручні комусь дати аж за місяць, а в Німеччині і їй подібних вводять жорсткі обмеження на короткострокову перспективу враховуючи актуальну епідеміологічну ситуацію. В Україні нема не тільки професійності у прийнятті рішень, не тільки адекватності в оцінці співвідношення медичних та економічних загроз, а ще й нема адекватної статистики, бо очевидно що в державі недостатнє тестування, в державних структурах можуть занижувати кількість хворих, багато людей хворіють без здійснення тестів, багато померлих в селах не реєструються як померлі від коронавірусу.При цьому всьому, країна продовжує бути у світових ТОПах по зараженням і смертям, а влада тим часом розповідає «стратегія МОЗ не давала ніяких збоїв» та «карантин вихідного дня? Ми розробили самі. Ним починають користуватися європейські країни» і певно тому вони від нього відмовились.А тепер розповідають, що нова локдаунна межа – це 35 тисяч заражень на день. Так розумію, це їх очікування від масових гулянь на свята без реальних обмежень.
У суспільстві на цьому фоні чомусь дискусії не про стратегічні питання системної протидії коронавірусу та пояснення громадянам важливості вакцинування, а безплідні дискусії про капелюх на ялинці. Не про те як лідер антикарантинних протестів Німеччини потрапив у реанімацію з коронавірусом, бо це важливий кейс для деструктивних громадських рухів в Україні, що підривають суспільну свідомість та державні рішення в сфері протидії пандемії. Ніхто не говорить що робити з великою кількістю людей, які через примітивну пропаганду, необізнаність, нерозуміння наукового прогресу будуть відмовлятись від вакцин, тобто фактично будуть загрожувати безпеці держави та інших громадян відмовляючись від надання їм медичної допомоги і забезпечення права на життя.
Поки українці з великою енергією обговорюють капелюхи і ожеледь на дорогах у тіні залишаються дійсно важливі проблеми.
Заблокований раніше Конституційний суд відновлює свою роботу і далі може приймати свої небезпечні рішення, поки влада про нього міцно забула, а в парламенті відбувся великий договорняк про бан тюрми за брехню в деклараціях.
Антидержавний та антиконституційний законопроект про продовження «особливого статусу Донбасу» на рік вже в раді, а представник так званої «ЛДНР» вже безперешкодно включається в ефір ніби-то українського телеканалу, а насправді символу бездіяльності влади щодо численних проросійських медіа.
На носі прийняття бюджету 2021. В Авакова вже кажуть, що поліцейським треба значно підняти зарплати, хоча соцстандарти треба підняти малозабезпеченим та пенсіонерам. Особливо коли всякі ексочільники ДФС нараховують собі премії у 1000%. Стало відомо, що інспекторка Держпраці вигадувала «доноси» на бізнес як підставу для «перевірок» і це поки проблема ФОПів так і не вирішена.
У влади нема рецептів вирішення більшості проблем. Зате є, на жаль, вдалі спроби відволікання суспільної уваги. А суспільство на це ведеться.
Олігархи в країні воюють між собою, бо з ними в Україні більше ніхто не воює. Проти них нема успішних розслідувань, влада сприяє їх політичним впливам, вони і далі отримувають потоки та посади замість проблем та тиску.У підсумку, вони виношують плани по переформатуванню влади в країні.
Фільм «Спадкоємець» від Громадського вчергове показує наскільки незаконно набували активи сучасні олігархи. Сьогодні ж, на жаль, «чорні плями» з їх минулого, швидше за все, використовуються лише для взаємних шантажів для перерозподілу активів і впливів, а держава і далі залишається у програші. Всі могли помітити як померли справи проти олігархів, зокрема, усі справи Порошенка, «Роттердам+» Ахметова, «Приват» Коломойського і інші. Тільки може здатись, що призначенням нового голови Дніпропетровської ОДА втрачає вплив Коломойський як одразу у парламенті як кандидат на посаду віце-прем'єра виникає його «улюбленець» Вітренко. Навряд хтось з олігархів настільки незадоволений, щоб «перевертати політичний стіл» і грати за сценарій дострокових парламентських чи президентських виборів. Зате багато олігархів могли б бути зацікавленими спочатку у частковій ротації уряду, а потім новій коаліції у парламенті та новому уряду від неї, який може очолити чи то Аваков, чи то Яценюк, чи то Гройсман, чи то Порошенко, чи ще хтось.
«Слуга народу» і мажоритарник з Львівщини Камельчук заявив: «Я не довіряю жодній вакцині у світі, особливо проти вигаданої хвороби COVID-19». Потенційні ж вакцини він назвав: «Ефект плацебо. Набір вітамінів».
По-перше, нехай скаже про «вигаданість» хвороби понад 1 мільйону 627 тисячам осіб, що померли від Covid у світі та понад 15 тисячам, що вже померли в Україні. По-друге, так розумію, що якщо хвороба, на його думку, є вигадана, то певно і лікування від неї вигадане. То ж пану Камельчуку не варто користуватись послугами медичної системи України, а також варто вийти з партії, бо її лідер, як і його Офіс, уряд і однопартійці за логікою Камельчука є учасниками «змови».
Сумно, коли примітивні теорії змов починають володіти розумом когось менш освіченого, менш обізнаного, менш впливового. Але ще більш сумно, коли такі теорії володіють розумом народного депутата провладної фракції. Цікаво чи висловиться депутат про 5G, чіпи Гейтса, рептилоїдів і інопланетян.
304 народні депутати вчергове продовжили дію антидержавного та антиконституційного закону про особливий статус Донбасу. «За» голосували 216 «слуг», 26 з ОПЗЖ, 22 з ЄС, 19 з Довіри, 14 з За майбутнє, 7 позафракційних. Жодного голосу знову як і минулого року не дали Батьківщина та Голос.
Нагадую, що, По-перше, цей закон є абсурдним. У прикінцевих положенням відзначається, що він вступає в дію з моменту опублікування (п. 1) і після виборів 7 грудня 2014 року (п. 2), які не відбулись. п. 3 передбачає обов'язок органів влади підготувати акти на розвиток норм закону. Його роками продовжували «БПП» і «Народний фронт», а згодом «слуги» і їх «друзі».
По-друге, цей закон містить у собі перехід майже усіх «червоних ліній», є бомбою сповільненої дії і в сукупності є загрозою для суверенітету України. Стаття 2 фактично констатує «особливий статус Донбасу». Стаття 3 цього закону «амністує» (гарантує недопущення кримінальної відповідальності) учасників усіх «подій» на території Донецької та Луганської областей, у тому числі окупантів і колаборантів. Стаття 4 фактично визнає право на юридичне домінування на території Донбасу російської мови. Стаття 5 передбачає погодження керівників органів прокуратури та судів з так званою «ЛДНР» (що означає легалізацію окупаційних адміністрацій). Стаття 6 передбачає можливість укладення для державних органів угод з де-факто окупаційними органами влади РФ (федеративні права). Стаття 7 закону передбачає обов'язок держави на надання соціально-економічної підтримки окупованим територіям (що означає виконання п. 8 Мінську-2 і відміну державної блокади окупованих територій). Стаття 8 закону передбачає можливість для окупованих територій до співпраці з РФ у рамках «транскордонного співробітництва» та «угод про прикордонне співробітництво» (конфедеративні права). Стаття 9 передбачає створення окупантами «законів народної міліції». Такого не може бути за жодних умов. Навіть в умовах деокупації і виведення усіх окупаційних російських військ.
Дуже символічно спостерігати як парламентські олігархічні групи дерибанять бюджет з «чорною дірою» у 240 мільярдів (при 89 мільярдах на «велике крадівництво» і дефіциті коштів на медицину) на фоні того як поліцейські Авакова б«ють ФОПів на вулицях Києва. Єдина різниця з часами Порошенка – це те, що замість „пожежних машин для Ляшка“ тепер подачки на депутатські округи, а замість різноманіття активістів організовані ФОПи.
Закони про відновлення повноважень НАЗК і адмінпорушення суддів треба було прийняти і вони відповідають рекомендаціям Венеційської комісії. Щоб відновити роботу антикорупційних органів та інструментів. Але це лише „гасіння пожеж“ від рішень КСУ, які вже принесли непоправну шкоду, а саме розвалили купу антикорупційних справ. Депутати змовились і не передбачили тюрму як відповідальність за брехню у е-деклараціях, а також системно не вирішили проблему функціонування КСУ. Після того як щодо суддів є особливі процедури, де вже є Вища рада правосуддя і сам КСУ, то ефективність антикорупційних органів буде меншою, як і відповідальність. Окрім того, ми бачимо, що поширюється практика саботажу, коли в НАБУ забирають справу Татарова до ДБР чи поліція за сприяння суду відбирає експертизу по „Привату“ в НАБУ.
У останніх соціологічних опитуваннях цікавим є не те що головним зачарування і розчаруванням року став Зеленський, що рівень довіри до Разумкова вже більше, аніж до Зеленського, і вже загальновідома інформація про падіння рейтингів і зростання невдоволення українців.
З опитування свідчить, поки, що при наявності Зеленського на політичній сцені рейтинг Разумкова, Гройсмана і Кличка не досягають навіть прохідного бар'єру до парламенту. У потенційному другому турі Зеленський перемагає усіх; Разумков перемагає усіх крім Зеленського; а Порошенко перемагає лише, якщо його суперником буде Бойко і йому подібний. Все це означає, що зростання Гройсмана і Кличка буде залежати від підтримки чи непідтримки олігархічних каналів; Зеленський і Разумков рано чи пізно підуть „окремими стежками“; а Порошенко може виграти лише на конфронтаційній риториці, де на іншому політичному фланзі буде достатньо впливова проросійська політична структура. Тому не дивно, що медійно ця структура посилилась саме за його президенства.
В суспільстві і серед народних депутатів так багато адептів світових змов, антивакцинаторів і прихильників теорій вигаданості Covid, що певно пора задуматись над впровадження турів „з здобуття псевдоколективного імунітету“ до Covid-лікарень. Щоб ці люди там пацієнтам і лікарям розповіли, що вірусу нема. Як і родичам вже загиблих від нього. Сьогодні стало відомо що від Covid помер і мер Харкова Кернес, а перед тим ще декілька новообраних мерів.
А ще прихильникам цього „змовного“ примітиву треба буде принциповішими і виступати проти усіх продуктів науково-технічного прогресу. Відмовитись від машин як змови проти оздоровленням пішим ходінням. Відмовитись від змови супермаркетів з їх „курсом на ожиріння“ і здобувати їжу в горах та лісах, а жити у печерах. Можна не тільки 5G піддати анафемі, але й Інтернет, мобільні телефони, телевізори, пральні машини. Неадекват і відсутність емпатії на лице.
Верховна Рада призначила двох „нових-старих“ міністрів і одного відхилила. Як і завжди, кадрові призначення є предметом олігархічних та політичних договорняків, що підтверджують перехоплені НАБУ розмови про призначення екс в.о. міністерки енергетики Буславець, яку називали людиною Ахметова.Але, як бачимо по сьогоднішніх голосуваннях, домовитись вдається не щодо всіх.
Повноцінним міністром освіти став скандальний функціонер часів Януковича та плагіатор Шкарлет. Він набрав мінімально необхідні 226 голосів, що стало можливим лише завдяки 20 голосам від ОПЗЖ. „Слуги“ дали лише 171 голос (голосували Гетманцев, Корнієнко, Третьякова, Арахамія, Бужанський, Дубінський, Скічко, Тищенко та інші), також голоси дали За майбутнє та Довіра.
Міністром енергетики не став відомий по скандалу з мільйонними преміями Вітренко, про якого тепло відгукувався Коломойський. „Слуги“ дали лише 153 голоси і фракція, таким чином, завалила пропозицію власних лідерів Зеленського та Єрмака. Підголосували тут логічно знову За майбутнє та Довіра.
„Аграрним“ міністром був призначений Роман Лещенко, що, як розумію, стало можливим у тому числі і завдяки прийнятому закону про зниження ПДВ для аграріїв. За Лещенка окрім „слуг“ також, що показово, проголосували 6 депутатів від ОПЗЖ, 2 з Батьківщини, а також традиційно За майбутнє і Довіра. Але по голосування щодо Вітренка видно, що Коломойський отримав не все бажане.
