Політичні події у Білорусі, Киргистані, Україні та Росії мають одну тенденційну логіку. На пострадянському просторі відбувається зміна поколінь, внаслідок якого політичний модерн все більше витісняє неконкурентне пострадянське. Застарілі політичні влади і лідери входять у все більший конфлікт з сучасними, європейськими, вільномислячими суспільними групами. І якщо представники радянських еліт не помирають через вік, або не йдуть у відставки через демократичні вибори, то влади їх позбавляють через революційні акти народів, що більше не хочуть жити по-старому.Тому будь-які проросійські відкати, як, до прикладу, у Білорусі, мають лише короткостроковий ефект і довгостроково свідчать лише про поразку проросійського та радянського.Хоча в Киргистані проводять майстер-клас, як деякі речі можна робити швидко.
Рештки «совка» залишаються у політиці лише завдяки тоталітарним методам та зовнішнім агресіям, в яких, до прикладу, як на Донбасі та у Криму, є спроба фізично зупинити стрілу часу та прогресу.Та на ці агресивні спроби знаходяться свої контрвпливи, що ми бачимо по наступу вже «протурецького» Азербайджану на вже не настільки проросійську за Пашиняна Вірменію. Те саме і китайським фактором у Білорусі.Незважаючи ні на що Росія і Путін вже не можуть не помічати, що наступ сучасного світу з Заходу чи Сходу робить незворотнім довгостроковий програш імперських амбіцій і «смерть СРСР вдруге».Так само незворотнім він робить і європейський вибір України, бо вже очевидно що будь-які проросійські посмикування будь-якого українського президента завершаться тим, що його «з'їдять» вимоги доби та енергія проєвропейських сил.
«Британський візит» Зеленського та команди став другою суттєвою перемогою останнього часу після саміту Україна-ЄС. Нарешті хоч якийсь позитив на фоні безкінечних скандалів, провалів, трешу та бардаку.
Про позитиви і негативи розбудови українського флоту і британський кредит на катери вже писав. З приводу більш ширших політико-економічних домовленостей, то у підсумку ми зберегли торгівельні умови з Британією попри Brexit і навіть покращили деякі з них (хоч і не всі, що хотіли), при цьому, офіційно закріпивши двосторонні політичні стосунки. На додаток до цього ми отримали домовленості щодо трудових преференцій і оплати праці легальних українських працівників, а також перспективи спрощення візових обмежень.
Національні інтереси України в очікуванні завершення місцевої виборчої кампанії. Бо саме вибори 25 жовтня змушують владу та інших учасників виборів вести себе повністю неадекватно загрозі поширення коронавірусу в країні. Усі вони досі звертають більшу увагу на цифри у рейтингах, аніж на цифри по Covid.Що на фоні безвідповідальності українців нагадує аналогію з «Титаніком» не тільки через «гасла на картинці», але й відсутність «командування кораблем».
Маю надію за два тижні влада нарешті візьметься за справу і у правильній послідовності. Бо починати треба не з закриття шкіл та університетів. Починати треба з запровадження обов'язкового маскового та дистанційного режиму з відповідальністю за невиконання, контролем за дотриманням вимог карантинного зонування щодо роботи розважальних закладів/ресторанів, забороною усіх великих масових заходів, збільшення у рази масового тестування, реального захисту лікарів та посилення медичної системи з закупівлею медобладнання, кисню, розгортання резервних госпіталів, поширення правди про загрозу.
Останнє роз'яснення ЦВК щодо заповнення виборчого бюлетеня врятувало нас від повної катастрофи, у якій дуже велика кількість бюлетенів були б зіпсовані через вимоги по каліграфії, місця заповнення цифр. Поруч з тим, опитування показують, що інформаційна кампанія щодо обізнаності виборців з правилами нової виборчої системи була провалена, що не тільки може знівелювати можливості «частково відкритих списків», але й загалом суттєво вплинути на підсумки голосування. 42% українців не знають коли будуть вибори. 55% не знають в чому суть нової виборчої системи, 26% знають лише частково.
І що робить в таких умовах Зеленський? Анонсує ще й опитування з 5 питань, тобто анонсує додатковий бюлетень і ще більше ускладнення. До чого це призведе цілком зрозуміло. Плутанина, помилки, втрати голосів. Заради піару.
Анонсоване «опитування» від Зеленського або незаконне, або беззмістовне. Тому в Офісі президента від нього мають відмовитись. Або отримати бойкот.
Якщо Зеленський хоч десь спробує використовувати територію виборчих дільниць чи членів виборчих комісій у цій старій маніпулятивній технології з розподілу та консолідації електорату, то він порушить виборчий закон, а опитування варто буде сприймати як втручання у виборчий процес з метою зміни результатів виборів адміністративними та політичними шахрайськими методами.
Якщо Зеленський проведе опитування біля виборчих дільниць за допомогою незрозуміло кого за невідомо які гроші, то результати такого опитування не можуть викликати жодної довіри. Окрім того, є підозра, що «волонтери опитування» можуть бути використані в якості агітаторів чинної влади. Це ще й додатковий епідеміологічний виклика на фоні пандемії коронавірусу.
Політична шоу-логіка президента зрозуміла. Опитуванням можна покращити явку вигідних владі електоральних груп на виборах, якщо поставити «молодіжні питання». Можна зробити поділ електорату, якщо поставити питання, що викликають суспільний резонанс. Можна ускладнити процес голосування і стмулювати загальну втрату голосів партіями. Можна зробити прелюдію для проведення всеукраїнського референдуму з приводу одного з цих питань.
Звірства Лукашенка проти білоруського народу тривають. Тиск Заходу на диктатора не виявився таким як очікували, а Путін вже підставив «панське плече». Тимчасовий лідер опозиції Тихановська виступає з ультиматимумом щодо «бацьки». Але вона як і усі інші білорусі повинні зрозуміти: єдиними дієвими «оплесками» проти Лукашенка є «оплески» по його обличчю.
Ще одним завданням «опитування» Зеленського могло бути перевернення порядку денного фінального етапу місцевих виборів. Відвернути увагу від кампаній і змістів політичних опонентів, «наламати» їм їхні тактики та перетягнути увагу на поле власних тем, зробити себе і «Слугу народу» центром інформаційних приводів. Але у підсумку в Зеленського можуть 5 питаннями «вистрілити собі у ногу», бо вони лише примножать критику.
Перше популістичне і популярне питання про довічне покарання корупціонерів дуже неприємне для Зеленського. Бо посадка корупціонерів – це одна з цілком провалених його обіцянок, поле договорняків, а тому сенсу питати на скільки років команда Зеленського не посадить корупціонерів позбавлене сенсу. В нього була і є вся повнота влада, контроль над усіма спеціалізованими органами. І все перетворюється у змагання в інформаційному просторі, де в Зеленського вже не має переваги, окрім як домовленостей з декількома олігархами.
У владі через уряд почали реагувати на ситуацію з коронавірусом, хоча дуже частково за списком необхідних заходів і не завжди у правильній послідовності. Та як і у всьому за «хмарами політичного піару» та грою на публіку не зупиняються «дерибанчики Covid-фонду», бо Кабмін проголосував за допвиплати МВС Авакова з фонду. Ось так однією рукою влада робить вигляд бурхливої діяльності, а іншою знову «зливає» кошти.
Уважні могли помітити, щоб під час оголошення питання про вільну економічну зону на Донбасі Зеленський не тільки сказав, що все це буде «на виборчих дільницях», але й використав лозунги партії «Слуга народу», що висять на бордах по усій країні.
Суть вже не у питаннях і відповідях на них. Суть не в тому, що в опитуваннях і референдумах нема нічого поганого. Суть в тому, що все це має бути по закону і з процедурами. У іншому випадку це перетворюється на якусь фейкову соціологію, де використовується адміністративний ресурс у політичних цілях влади.
