Ніщо не поверне життя загиблих у жахливій катастрофі літака МАУ в Ірані. Ані з'ясування причин, ані визначення винних. Співчуття і вічна пам'ять.
Залишається лише сподіватись, що катастрофа не стала наслідком передвоєнної ситуації, що виникла внаслідок подій в Іраку, коли США відкрито вбивають найвідомішого іранського генерала у власних внутрішньополітичних цілях Трампа, а Іран у відкриту атакує американські бази в якості відповіді. Маю надію, що з літаком МАУ мова не про збиття чи зштовхування з безпілотником, бо тоді нас очікує ще більше страшних наслідків. І ризик війни в регіоні лише один з них.
По-перше, ціни на нафту внаслідок усіх подій вже летять доверху. А це означає посилення позицій Росії з однієї сторони та цінові і тарифні проблеми в Україні з іншої. По-друге, розпалювання конфліктів в інших регіонах може послабити позиції України у переговорних процесах щодо Донбасу через глобальні торги.
Новорічне звернення Зеленського би ідеально підійшло для Швейцарії, або якоїсь з скандинавських країн, але для нас воно надто передчасне.
По-перше, про форму. Великий і грандіозний крок вперед на фоні інших президентів. Особливо яскравий удар по привітаннях інших президентів на пострадянському просторі, які включно з Путіним явно отримали новорічний нокаут перед власними суспільствами. Як і більшість Зе-продуктів дуже якісний відео-матеріал, а застосування емоційних технологій досягає ефекту «сльоза бринить». Це позитивно вплине на його електорат, особливо на Сході і Півдні країни, бо звернення посилює його популярний образ як людини та миротворця.
По-друге, про зміст. Зеленський хотів донести важливу думку, але зробив це абсолютно неправильними словами. Як наслідок, замість того, щоб сказати, що економіка, соціальні блага в певний момент можуть бути важливіші за ідеологічні розбіжності, у нього вийшло, що все ідеологічне, культурне, історичне та національне не має значення, або як всі писали «какая разница». Ще й принизив роль жінок у суспільстві через невикористання фемінітивів. У підсумку замість примирення Зе-президент посилив напругу та конфліктність у суспільстві.
Зеленський має космополітичні погляди і розуміє, що у сучасному світі найсильнішими є країни, що мають або потужні економіки, або воєнну силу, або інші конкурентні технологічні чи інші переваги. У сьогоднішньому світі країни не стають сильними через плекання певної ідентичності чи певної ментальної цінності, але через ідентичність і цінності вони стали державами. Тому для Швейцарії економіка важливіша за мову, а для України як нестійкої демократії з загрозами суверенітету і триваючою війною усе це важливо та має значення. І економічна національна ідея з прозахідним присмаком може бути прийнятна для України. Але для цього Україна має стати успішною державою, а податкові, до прикладу, ініціативи команди Зеленського сіють сумнів у головній тезі його привітання, що, ніби-то, ми однаково бачимо майбутнє. Не однаково. Та й єднання навколо паспорту держави можливе після її успіху та набуття нею сили. Єдність – це правильно. Але єдність буває різною за складом і змістом. Зеленський насправді нічого не запропонував, не натякнув на стратегію єднання.
P.S. Дивно чути критику новорічного звернення від таких як віршар Вакарчук, що сам декілька років назад на російській мові закликав до «какая разница». Порошенко, до речі, також у своїй інавгураційній промові казав про гарантії використання мов та права на власну історичну пам'ять, пантеон героїв та богів.
P.S-2. Послідовно вважав, що Зеленський рік назад мав право виступити на "1+1" перед чинним тоді президентом Порошенком. І що цього разу на це мав право і Порошенко, хоча зробив це вчергове вкрай дрібно, незграбно і відштовхуюче. Але питання до його прихильників та усіх, що хаяли Зеленського: Не забули засудити Порошенка за «послідовне слідування дурному прикладу Зеленського»?
Найбільша проблема з Оманським скандалом Зеленського в тому, що це вчергове нагадує про невиконану обіцянку «кінець епохи брехні». Борт Медведчука, британські спецслужби, офшори, візит, відпочинок. Питань багато.Побічно це вже навіює паралелі з «Мальдівами/Сейшелами» від Порошенка.
Під час новорічно-різдвяних свят було декілька політичних зашкварів, але поза увагою залишилась ціла лавина неприйнятних і не менш важливих вчинків. А мова про любителів салютів, феєрверків та петард.
Невинна забавка, так? Скажіть це: По-перше, великій групі людей, що страждає від поствоєнних синдромів і для яких ці салютики є нагадуванням про вибухи і вистріли під час триваючої війни. По-друге, багатьом літнім людям. По-третє, власникам домашніх тварин, в яких загубились/втікли чи померли від серцевих нападів їх улюбленці. Кількість повідомлень про це під час свят зашкалювала. Вже мовчу про уродів, що кидали петарди в тварин і травмували їх (хоча з такими масовими вбивцями тварин як нардеп Шуфрич, на жаль, не дивно).
Заборони використання салютів в окремих містах мало. Вона має бути поширена на усю державу з забороною продажу. З посиленням механізмів відповідальності і реагування поліції на такі порушення. Як щодо несвідомих дорослих, так і щодо батьків дітей, що не здатні зрозуміти і запобігти небезпечній поведінці.
Наприкінці 2019 року Зеленському вдалось досягти декілька принципових, хоч і не чистих юридично та економічно перемог. Мова про нові газові домовленості, обмін полоненими та прийняття Виборчого кодексу.
Виборчий кодекс вийшов надзвичайно прогресивним. З нього у підсумку прибрали найбільш небезпечні пункти, які намагались запхати протягом останнього часу. Радикально нова система парламентських та місцевих виборів має почати поступовий рух країни до нової політичної системи.
З обміном складніше. Його треба було проводити, у процесі однозначно треба було робити складний вибір і обмінювати «беркутівців», але найбільшою проблемою стала юридична сторона питання. Заради обміну була здійснена жертва правосуддям та процедурами. І вина це не стільки Зеленського, що майже не мав вибору, а попередників, що не тільки не довели справи Майдану до кінця, але й дали змогу іншим фігурантам просто втікти до РФ. Та головне, що наші Герої повернулись додому, а Росія обміном «беркутівців» фактично і офіційно визнала свою причетність до розстрілів на Майдані. Як і у справі з Цемахом, цей обмін не зашкодить подальшому розслідуванню, хоча є сумнів у волі до цього. Поруч з тим, Зеленський посилює свій образ «договороздатного» перед Заходом.
Газові угоди виявились прийнятними і влаштували усіх. Як і «Нормандську зустріч» їх можна охарактеризувати як бойову нічию, 1-1. Ми отримали транзит на 5 років замість його відсутності через «Північний потік-2» з великими обсягами транспортування та принципом «качай або плати», отримали реальні 2,9 мільярдів $ за Стокгольмським рішенням, поки не відновили прямі постачання російського газу. Росія отримала відміну судових та антимонопольних поразок, які здебільшого і так автоматично мали зникнути з поновленням транзиту. Хоч і все тепер буде по європейським правилам, але невизначеність залишається з ціною за транзит, а також незрозумілою «прокладкою» перед оператором ГТС.
Якби Україна з самого початку вела себе згідно норм міжнародного права та законодавства про оборону, то жодних проблем з Хакамадами, Dr.Alban та російськими блогершами не було б. Але Зеленський продовжує гібридну політику Порошенка, де є з правової точки зору якась недовійна, напіввоєнний стан, напівагресія і напівокупація, що приправлена тісною економічною та політичною взаємодією з агресором і його окупаційними адміністраціями.Не назвали речі своїми іменами, а тепер здивування від того, що у світі і навіть в Україні порушують очевидні елементи різних санкційних режимів.
Зеленський довіряє доказам Авакова у справі Шеремета більше, аніж доказам Канади, США і т.д. у справі літака МАУ в Ірані? Я не експерт у авіації і ракетах, але свіжа заява президента України фактично ставить під сумнів позицію голови уряду Канади та партнерів. Маю надію, для цього є достатня доказова база, а швидке розслідування розставить усі крапки над «і».
А взагалі бракує слів. Чому стільки жахливих випробувань випадало і випадає на долю саме українського народу? Інтервенції з усіх сторін та голодомори в історії, окупації та агресії останніх років, МН17, тепер МАУ. І все під тиском Заходу і РФ. В якому ми вчергове жертва і «м'ячик для геополітичного пінг-понгу».
Зеленський написав у відповідь на зізнання Ірану в збиті літака МАУ: «Очікуємо від Ірану запевнень у готовності до повного й відкритого розслідування, притягнення винних до відповідальності, повернення тіл загиблих, виплат компенсацій, офіційних вибаченнях по дипломатичних каналах».
То це буде вся реакція України на зізнання Ірану в тому, що вони власними ракетами збили наш літак з, у тому числі, громадянами України на борту? Зеленський не розпочне міжнародні процеси проти Ірану? Україна не запровадить скоординовані з Заходом санкції? Вже не кажу про вічну заборону на здійснення там українських польотів. Вибачення абсолютно недостатньо.
Іран брехав світові 3 дні, а тепер ще й намагається лицемірно перекинути долю відповідальності на США. Вони збили літак і з власними громадянами, також. Тому питання має виникнути і в народу Ірану. До влади, що фізично знищує власних громадян не лише на акціях протесту, але й в цивільних літаках.
У 2020 році Україна постане перед низкою внутрішньополітичних викликів.
По-перше, в країні відбудуться місцеві вибори, що стануть заміром політичної температури країни. Можуть відбутись і дострокові парламентські вибори, якщо фракція «слуг» стане некерованою, а рейтинг Зеленського збережеться. Все це вже з новим Виборчим кодексом, що запровадив нову систему виборів.
По-друге, важливою буде доля Коломойського і його «приватівських інтересів», а також доля його взаємодії з Зеленським. Повного розриву не буде, але напевно буде поступове розлучення. Питання «Привату» одразу почало активізовуватись через два нових позови проти націоналізації від екс-менеджерів, у тому числі, Дубілета. Коломойський намагається заручитись підтримкою Білого дому США. При цьому, ціна питання – перспективи співпраці країни з МВФ.
По-третє, доля Порошенка буде не менш важливою. Владі доведеться обрати криміналізувати чи демонізувати його. Це ж стосується його політики та парадигми, яка зараз дуже часто впроваджується у владі Зеленського, людьми, що на виборах підтримали не Зеленського, а Порошенка. Зеленському доведеться порушити, або зберегти традицію «покривати попередника». Від цього у значній мірі і залежатиме доля протестів як щодо Донбасу, так і щодо справи Шеремета.
По-четверте, доля уряду, голів ОДА, інших органів влади. Нас, швидще за все, очікує заміна низки соціально-економічно-гуманітарних міністрів та голови уряду. Також вже пішли чутки про можливі відставки керівника митниці та ГПУ.
По-п'яте, важливими маркерами стане розгляд законопроектів. Про ринок землі, що відкоригували в кращу сторону, але в якому досі купа «бомб». Про децентралізацію, що ще суттєво покращили. Про зміни до Конституції в політичній частині, що з самого початку видавались правильними. Про репресивні та антибізнесові податкові та інші ініціативи. Про складні законопроекти про гральний бізнес, регулювання діяльності ЗМІ, пенсійну реформу, трудовий кодекс, СБУ, народовладдя, реформу антимонопольних органів, аудит роботи НАБУ і т.д. Очікується скасування через Конституційний суд закону про люстрацію. А ще приватизаційні рухи. Стихійний Зе-ліберал в дії.
По-шосте, роздоріжжя для Зеленського у владі. Повернення контролю над втраченими сферами, що були делеговані іншим людям. Посилення та ще більша концентрація влади до меж узурпації чи втрата влади та перетворення на ширму для чужих інтересів без права на владні рішення та альтернативну думку. Від вирішення і цієї дилеми залежати головний Зе-капітал: рейтинг та інтерес.
У 2020 році Україна постане перед низкою зовнішньополітичних викликів.
По-перше, перед спробами досягти прогресу у припиненні вогню, розведенні сил та переписуванні «Мінська» напередодні Берлінського саміту «Норманді». Ми і далі будемо дискутувати «периферійні поступки», але не жертвуючи «ядром інтересів». Ризиком є і розширення фронту у випадку поглинання РФ Білорусі.
По-друге, перед виборами президента США та перед різними виборами у більшості держав-сусідів (Польщі, Словаччині, Румунії, Молдові, Білорусі і т.д.). Важливим тут буде «українська карта» та її використання під час виборів, а також можливе коригування політики щодо України за наслідками виборів.
По-третє, перед ризиком світової економічної кризи, що у поєднанні з долею «Північного потоку-2» визначить економіку, бюджет та обсяги транзиту.
По-четверте, перед ризиком ескалації у інших регіонах, до прикладу, щодо Ірану. Що вже спричинило коливання цін на нафту не в наших інтересах та що може спричинити глобальні торги щодо Донбасу в контексті інших конфліктів.
Навіть перший конституційний законопроект від Зеленського щодо децентралізації був прийнятним. Там не було особливого статусу Донбасу, а сам проект передбачав меншу централізацію, яка була в проекті Порошенка.
Після публічної критики законопроекту президент перевніс його з важливими і суттєвими правками, що ще покращили документ. Були поправлені норми щодо повноважень префектів, строків повноважень голів і депутатів громад.
Суттєвих причин не підтримувати документ не бачу. Непідтримка ж документу не тільки зірве реформу децентралізації в Україні та відкладе її у «довгий ящик», але й сприятиме шансам на включення в майбутньому в документ «путінських хотєлок» у вигляді «особливого статусу Донбасу». Це питання реформи і безпеки.
Політична залежність ДБР як хвороба передається у спадок.
Після його створення його «роздеребанили» на основі політичного компромісу між «БПП» та «Народним фронтом». Голова органу Труба та його заступники були чіткими репрезентантами інтересів попередньої влади.
Після президентських виборів керівники ДБР швидко «перефарбувались» і вже почали виконувати вказівки «нових облич» у заслужених справах проти «старих». ДБР було єдиним органом що стабільно відкривало справи проти Порошенка. Але ця активність ДБР заважала договорнякам «нових» і «старих». Трубу «злили», а щоб не дуже заважав ще й відкрили проти нього карну справу у ГПУ. Тим часом, на підозру Порошенку в ГПУ чомусь досі ніяк не відреагували.
Тепер ДБР тимчасово, а далі може і постійно очолює нардеп від «Слуги народу» Венедиктова. Вона є представницею групи "719" (так званої групи Разумкова-Стефанчука), що є вірними «бійцями» президента Зеленського. Тепер контроль над ДБР повністю відновлений і усі його активності, або пасивності можна буде спихнути прямо на президента. І стане видно чи є реальна воля до посадок «попередників» чи традиція «покривати попередників» буде продовжена. Побачимо чи пройде тест ДБР, який ГПУ Рябошапки вже провалила. Порошенко продовжує чекати коли нова влада «зробить його разом».
Тим часом, нова директорка вже отримала заяву про вчинення злочину її чоловіком в ДБР, отримала порцію критики за призначення «зашквареного» відповідального за справи Майдану та псевдоконкурс на заступників.
За новорічні свята влада свою стратегію щодо бізнесу та економіки в Україні не змінила. Зе-команда вирішила і далі бути ворогом бізнесу, знищувати малі та середні підприємства. Тобто в Зе взяли курс на поглиблення бідності в країні.
Влада має стійкий намір приймати законопроект 1210 вцілому. Писав, що це комплексний посібник з податкових покарань бізнесу, що є знищенням не лише меншого бізнесу, але й економіки країни. Бо він не просто створює рай для ДФС та пекло для бізнесу, але й знищує інвестиційну привабливість держави. Під шумок, Кабмін ще й дозволяє інспекційні перевірки (здирництво) бізнесу. Звичайно ж, плануючи підвищення ставок усіх можливих податків.
Влада має намір прийняти новий Трудовий кодекс, що нівелює трудові права працівників та фактично знищує профспілки як елемент захисту цих прав. Цей документ суперечить Конституції України, бо звужує існуючі права (спрощує звільнення, зменшує оплату понаднормових, скасовує соцгарантії). Ще й попутно унеможливлюючи надання ФОПами послуг на постійній основі та ліквідуючи підприємців на 3-ій групі спрощеної системи оподаткування. Влада ще й забороняє ФОПам вільно розпоряджатися власними заробленими грошима.
Що буде наслідком? Нова масова міграція людей та бізнесів, ще більше тінізація та шалене зростання популярності ідеології «від'є….ся від нас».
Незаслуженим та космічним зарплатам, преміям і надбавкам урядовців, «укрпоштівців» та «нафтогазівців» має бути покладений край. Не можуть у бюджеті існувати багатомільярдні діри, які чомусь затикають за рахунок поборів з українського бізнесу, ФОПів та соціальних виплат незахищеним.Не може мати навіть керівник держпідприємства мільйонні зарплати в таких умовах. Вже не кажучи про «майстрів на всі руки» як Лещенко з Наємом чи деяких членів уряду.
Виписування премій на 700 мільйонів для Коболєва з Вітренком чи 300-400 тисяч надбавок для інших ТОП-чиновників має бути розслідувано у кримінальному порядку. Як можлива злочинна змова з метою присвоєння бюджетних коштів. Ми чудово знаємо, що космічні зарплати корупції не запобігають, бо корупції запобігає якісна робота антикорупційних органів та реальні сервісні реформи.
Доля голови уряду та доля окремих міністрів поки не одне і те саме.
Голова уряду Гончарук має річний імунітет від звільнення. За нього заступаються багато західних лобістів. А в Зеленського тим часом не тільки не знають ким його замінити, а навіть не знають ким замінити окремих міністрів. Але токсичності Гончарук набирає швидко, бо ж ситуацію з експортом, бюджетом, пірамідою ОВДП, промисловістю видно, а тому в певний момент він стане баластом. На його місце хочуть і Аваков, що «окупував друге вухо» Зеленського, і «газові хлопчики-преміальники» Коболєв з Вітренком. Серед кандидатів фігурували і такі кандидати як Єрмак, Хорошковський, Яценюк, Гайдук, Ковалів і т.д.
З міністрами все буде швидще. Перші кандидати на виліт – економічні, соціальні та гуманітарні міністри. Переважно це люди з обойми Гончарука та Пінчука («Сороса"). І на їх захист вже почались торги, у яких розмінними монетами є голоси за окремі ключові законопроекти: від відкриття ринку землі і до інших.
Після "плівок Гончарука" страшно стає за економіку країни та Зеленського.
За економіку, бо нею займаються "профани", "дебіли" та люди Гонтаревої. З розмов стає очевидно що ані елементарної стратегії, ані елементарного бажання вирішувати проблемну ситуацію нема. Лише бажання обманути президента.
А за Зеленського страшно, бо він оточив себе майбутніми зрадниками, які його зневажають. Політичними гастролерами, що при зміні рейтингів швидко "перефарбуються" і перейдуть у нові політичні проекти. Скориставшись його необізнаністю, наївністю та залежністю від окремих фігур та сил.
У всьому цьому Зеленський сам винен, бо надто багато контролю делегував і довірив. Як наслідок, надто багато елементів державної машини мають "свободу дій", або якщо точніше, є залежними від сил, що не пов'язані з Офісом президента. Президент відсутній у цілих сферах державного управління.
Складається враження, що голоси за відкриття ринку землі будуть зібрані за рахунок торгів з окремими олігархами та політичними силами. Фінальне голосування стане іспитом як на ефективність Богдана, так і на контрольованість Зеленським власної фракції "слуг". У разі негативного голосування можуть бути запущені серйозні кадрові ротації аж до дострокових парламентських виборів.
За час проходження законопроекту через стіни парламенту у ньому багато що змінилось у позитивну сторону в частині зменшення лімітів, додавання норм щодо прикордонних земель і було забрано багато негативних та небезпечних моментів. Та в цьому законопроекті залишаються наднебезпечні "бомби" та "лазівки", що не дозволяють його підтримувати: 1) Перш за все, аграрні відносини країни залишаються недоврегульованими та неінвентаризованими через неприйняття низки інших навколоземельних рішень. 2) Питання потенційного подвійного громадянства фізичних-осіб скуповувачів землі неврегульовано. 3) Створені "лазівки" для скупки української землі іноземцям через безлімітні земельні операції зі сторони банків, тобто на них не поширюватьметься обмеження у 10 тисяч га в одні руки. При цьому, прибрані ліміти щодо купівлі землі на рівні області та ОТГ. 4) Не з'явились переконливі гарантії, що зроблять конкуретними на ринку дрібних та середніх фермерів.
Починали з заяви Зеленського про легалізацію грального бізнесу з казино у 5-ти зіркових готелях, а завершили легалізацією у першому читанні і "гралок" у 3-5-ти зіркових готелях з обмеженим ліцензуванням та високими цінами на них.
Більшість українців проти легалізації грального бізнесу. Як і з ринком землі таку легалізацію вважаю можливою, але лише за певних умов і в певних межах. "Слуга народу" за підтримки групи Коломойського поки перейшли ці межі. І явно тут не обійшлось без лобіювання інтересів окремих представників нової та старої влади.
Поганий день для української економіки та бізнесу? Парламент вцілому ухвалив диктаторсько-економічний закон 16 січня, або так званий 1210? І нехай нікого не обманює подачка з збільшенням лімітів ФОПів. Завдяки цій ложці меду у бочці з дьогтем закон корисним не стане.
Хто створив податкові втрати для бізнесу та податкові переваги для ДФС? 218 народних депутатів з "Слуги народу", 13 з "Батьківщини", 7 з групи Коломойського "За майбутнє", 13 позафракційних, 16 з "Голосу", 16 з групи "Довіра".
