Фото: Слово і діло
Аваков за підтримки Зеленського досі не навели переконливих для мене доказів того, що 5 оголошених фігурантів винні у вбивстві Шеремета. Фігуранти за підтримки «ЄСівців» та інших середовищ досі не навели переконливих для мене аргументів того, що вони невинні у вбивстві Шеремета. Не є експертом кримінологом, щоб робити нічим не обґрунтовані висновки. Тому між «однозначно винні» і «однозначно невинні» поки не бачу різниці.
Якими є політичні траекторії? По-перше, якщо фігуранти винні, то це неприємний і болючий удар по репутації волонтерів та добровольців. Зрозуміло, що в країні нема «каст святих» чи «каст недоторканних», але така дискредитація у будь-якому випадку нам не на користь. Як і не на користь дії окремих АТОвців, що «вляпались» в комерційні та політичні скандали. Якщо серед замовників опиняться не лише представники інші силових органів, до прикладу, СБУ, або політики з гучними і відомими прізвищами, то тоді усі захисники, покривальники згаданих осіб будуть дискредитовані не менше. А от політичні позиції Авакова у цій ситуації посиляться, а правоохоронні органи будуть похвалені за професійну роботу. Прем'єром Аваков навряд стане через небажання Зе мати сильного конкуруючого голову уряду, але ще акцій Зе-проекту міністр ВС набуде. Та й імунітет від звільнення отримає остаточно і фундаментально. Не дарма він поїхав з Зеленським на «Норманді» і ходить поруч з Зе на ефіри. Він продемонстрував лояльність щодо акцій в зоні ООС, Києві та під час переговорів у Парижі.
По-друге, якщо фігуранти виявляться невинними, то нас чекає не лише дестабілізація політичної ситуації, а й політичне розслідування та політичні наслідки для цілої низки представників чинної влади: від Авакова через Офіс президента до самого Зеленського. Бо якщо фігуранти виявляться невинними, то помилка та непрофесійність правоохоронців буде ще поміркованим варіантом. Бо неодмінно виникне питання: а може добровольців та волонтерів звинуватили, щоб дискредитувати їх як соціальну групу? Щоб дискредитувати окремі політичні сили? Щоб поставили окремі військові кола під політичний контроль? Чи щоб створити умови для протягування в Україні «Мінського пакету» тіньових домовленостей з «Нормандського саміту» щодо Донбасу чи щоб відволікти від конституційної децентралізації з «особливим статусом»? Тоді Аваков буде звинувачений у «відбілюванні» злочину РФ і відправлений у відставку. А Зеленський перед новим протестом пояснюватиме як/чи його обманув Аваков.
Влада має як можна швидще розставити усі крапки над «і» неоднозначних та публічно оголошених звинувачень. Ми вже звикли до абсурдів у стилі Савченко, Бабченка і так далі. Або правда, або влада сама «викопує собі яму».
Росія в окремих діях та на словах зриває виконання стриманого комюніке «Нормандської зустрічі» 9 грудня. Але навіщо поспішає Зеленський?
«Договори, підписані з Росією, не коштують паперу, на якому вони підписані». Ця мудрість працює щодо Росії протягом усієї її історії і часи режиму Путіна тут не є виключенням. Після оприлюднення комюніке в частині припинення вогню, обміну полоненими, пунктів пропуску та «нічного» ОБСЄ одрази виникли сумніви чи виконає Росія свою частину домовленостей. Зараз виникає враження, що роздратуванням в Путіна через поведінку Зеленського вкотре спричинить буксування мирного процесу. Його головний радник Сурков вже гостро розкритикував позицію Зе. Обстріли тривають, ОБСЄ перешкоджають в доступі до Донбасу, в Кремлі заявляють про неможливість перегляду «Мінська», в Росії вимагають неприйнятного прямого діалогу з окупантами Донбасу.
Мирний процес – це завжди двосторонній рух назустріч. Але якщо Росія не виконуватиме своєї частини роботи, то навіщо Зеленський поспішає з своєю частиною? Україна вже зробила відчутний крок з продовженням на рік дії закону про «особливий статус». Це більш ніж достатньо, щоб продемонструвати власну здатність виконувати домовленості. Час чекати зворотніх кроків від Росії. А це означає, що голосувати зміни до Конституції в частині децентралізації з «особливим статусом» це не просто передчасно та беззмістовно, але й антидержавно з огляду на велику різницю швидкостей прагнень до миру. Це означає, що в Парижі могла бути «тіньова частина» домовленостей.
Зеленський демонстративно показав Путіну «середній палець».
У законопроекті президента щодо внесення змін до Конституції в частині децентралізації нема нічого, що стосується «особливого статусу» Донбасу. Прямий наслідок відсутності принципових компромісів на «Норманді» та деструктивно-агресивної політики Кремля.
Зе-президент зробив черговий сміливий і сильний крок, на який не наважився екс-президент. На жаль, Путіну окрім посилення військового та політичного тиску нічим на це відповісти.
Ставки підвищуються, як і загрози.
Прокоментував для Український інтерес шантаж декількох міністрів з вимогою підвищення їм заробітних плат.
«По-перше, заробітна плата чиновників у країні з бідним населенням – завжди болюча тема. Країна з обмеженим бюджетним ресурсом не може дозволити собі високі зарплати на держслужбі економічно та політично. Економічно через брак коштів. Політично через непопулярність підвищення заробітних плат чиновників на фоні низьких соціальних стандартів в країні. Тому ми маємо справу з замкнутим колом: багато чесних та професійних людей не йдуть на державні посади, бо у приватному секторі вони зароблять у 10, 20 чи більше разів більше. Тому їх місця часто займають корупціонери та некомпетентні, які приймають рішення, що роблять країну і її населення ще біднішими. Тому підвищення заробітних плат для всіх – це правильна мета. Головне питання: як і для кого?
По-друге, щодо залежності між заробітною платою та питанням корупції, то воно не має сенсу, якщо в країні не працює антикорупційна, правоохоронна та судова системи. В українських суддів зараз дуже високі заробітні плати, як і в керівників багатьох найбільших державних підприємств, але це жодним чином не знімає питання їх політичної залежності чи участі у різноманітних „договорняках“. Поки в країні не впроваджені сервісні реформи та не запрацювала система реального покарання для корупціонерів, то заробітні плати цю проблему не вирішать. Це теж замкнуте коло: поки країна корумпована, то вона не здатна примножувати ресурси для збільшення заробітних плат. Тому зменшення рівня корупції – це пряме збільшення мільярдних надходжень до фондів заробітної плати.
Що з цим робити? 1) Заробітні плати варто підвищувати для ключових менеджерів, але в адекватних пропорціях. Заробітні плати у мільйони чи більше ніж півмільйона гривень на місяць є неадекватними у теперішніх соціальних умовах. Тут має бути консенсус між ситуацією в державі і потребами реформістів у владі. 2) Заробітні плати варто підвищувати за рахунок підвищення ефективності держорганів, впровадження е-врядування та суттєвого скорочення державного апарату і ліквідації окремих держорганів. 3) Підвищення заробітної плати ТОП-чиновників має бути обґрунтоване досягненими ними результатами. Не фейковим піаром про псевдореформи, а реальним вимірюваним результом. Цілком очевидно, що єдиним природнім джерелом примноження бюджету є економічне зростання. А економічне зростання – це прямий наслідок успішних економічних ліберальних реформ, залучення іноземних інвестицій, спрощення життя та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу. Тобто на державній службі має бути створена система мотивування чиновників щодо досягнення ними корисних для держави рішень. Деякі чиновники мають заробляти на свої амбіції щодо підвищення зарплат. І це, у тому числі, означає і можливість очищувати держслужбу від осіб, що наносять державі шкоду. Корумпованість чиновників є також ж проблемою як і їх неефективність. Тому щодо усіх чинних міністрів, що скаржаться на погані зарплати два питання: якими корисними для держави рішеннями вони заслужили підвищення заробітних плат? Чому більшість країни здатна жити на середніх заробітних платах багато років, а міністри не здатні інвестувати хоч долю своїх втрат в успіх держави?»
Бажання влади вчасно завершити реформу децентралізації до місцевих виборів та ще й без «особливого статусу» Донбасу варто похвалити. Але децентралізаційний законопроект щодо внесення змін до Конституції може бути підтриманий лише у разі внесення низки суттєвих правок.
По-перше, має бути вдосконалена процедура припинення повноважень міських голів чи місцевих рад. Такі повноваження має мати виключно Конституційний суд як це є в Італії чи Швейцарії, а саму процедуру реалізовувати не президент, а префект. Відповідно процедура має бути прописана так само чітко, як і перелік підстав для визнання рішень місцевих органів влади такими, що суперечать Конституції та загрожують національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності як це є у Франції. Новий закон про місцеве самоврядування повинен містити вичерпний і недвозначний перелік усіх загроз. У іншому випадку, з цим інструментом нас очікують централізаційні маніпуляції у політичних цілях.
По-друге, мають бути встановлені додаткові гарантії незалежності префектів. Їх слід призначати на основі прозорого конкурсу, де президент і прем'єр-міністр не відіграватимуть визначальної ролі. Новий закон також має передбачати вичерпний перелік підстав для звільнення префектів, аби максимально звузити суб'єктивні трактування президента і прем'єр-міністра з приводу власного права відправляти префектів у відставку. Кандидатури на зайняття посад префекта спочатку мають перебувають в особливому кадровому резерві.
Навіть погода в Україні натякає, що пора саджати.
Деякі креативщики думають, що якщо прийняття земельного законопроекту відтягти до нового року, то з 1 січня земельний мораторій автоматично припинить своє існування і буде автоматичний ринок землі. Це неправда, бо перехідні положення Земельного кодексу чітко кажуть, що мораторій продовжує діяти до вступу в силу закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Не треба дурити народ.
Тим часом, радник голови уряду розповів, що вони хочуть зменшити земельну квоту в одні руки з 200 до 5-50 тисяч га, про заборону продажу землі іноземцям до рішення референдуму, про чергову ефемерну підтримку фермерів та про запровадження нових земельних податків, щоб уникнути спекуляції на перших етапах ринку. Рухаємося у правильну сторону, але ще не дотиснули. Ремонтувати не лише базовий, але й пакет навколоземельних законів.
Хтось тішиться, що Конституційний суд забракував законопроект Зеленського, що передбачає його право на призначення голів НАБУ і ДБР? Тобто те право, яке формально згідно профільних законів мав екс-президент.
А наслідки від цього як на мене помилкового юридично та політично рішення суду можуть бути грандіозними. Бо наступним кроком може бути чиєсь подання про неконституційність законів про НАБУ і ДБР, незаконність призначення їх керівників, що може потягнути за собою закриття справ, що вели усі ці органи. ТОП-чиновники та корупціонери попередніх років святкуватимуть гучно і на весь світ.
Паралельні реальності в питаннях відкриття ринку землі.
50-60% українців «проти» будь-якого ринку. Але їх на вулицях нема. Дуже незначна частина грізних протестувальників є реальними аграріями та фермерами. Там є і партійні активи, і найняті «спортсмени», і десанти від олігархів. Коломойський от «проти». Бо він проти всього від МВФ. Тому йому частково допомагає Аваков. Силовими протистояннями з однієї сторони дискредитує протести, з другої демонструє контроль ситуації на вулиці у власних цілях.
Сторони грандіозного протистояння демонструють запеклу «земельну війну». Демонструють силу, що стає картою у парламентських переговорах. А біля телевізора сидить український народ і плекає ілюзію про захист його інтересів. Поки одні проштовхують закон в інтересах західних транснаціональних корпорацій, а інші пробують скоригувати закон в інтересах агрохолдингів.
Децентралізаційний законопроект від Зеленського відрізняється від законопроекту Порошенка у двох головних пунктах.
По-перше, в Порошенка був записаний «особливий статус» Донбасу, а в Зеленського цієї норми нема. По-друге, в Порошенка була прописана більш централізована модель. Якщо в Зеленського мова йде про підконтрольність та підзвітність виконавчої вертикалі, то в Порошенка мова йшла про відповідальність цієї вертикалі перед президентом. Окрім того, в Зеленського роль президента в рамках децентралізації послаблюється через залучення до відповідних процедур уряду з поданнями з кадрових питань.
Претензія від команди Порошенка про централізацію виглядає дивнувато. А от зауваження інших експертних та політичних кіл є заслуженими. Питання з можливим тиском на місцеву владу та префектів треба вирішити.
У Верховній Раді відбулась грандіозна омана і зрада найбільшого суспільного очікування українців щодо депутатської недоторканності.
Партія Зеленського у змові з депутатами Коломойського і Медведчука не просто остаточного не скасували депутатську недоторканність, а й ще посилили та ускладнили її. Зробивши через законопроект 2237 складнішими не лише процесуальні дії щодо депутатів, а навіть будь-які розслідування щодо депутатів.
Критична ситуація з антикорупційною інфраструктурою країни.
НАБУ. Голова цього антикорупційного органу за рішенням суду визнаний таким, що вчинив корупційне правопорушення. І це по закону не тягне за собою звільнення. Свіже рішення Конституційного суду ставить під сумнів його призначення і загрожує легітимності Бюро та усіх відкритих ним справ.
ДБР. Прийнятий закон про перезавантаження, що давав політичні можливості команді президента, що хотіла призначити чи то Трепака, чи то Каська, чи Монастирського, чи то Венедиктову. Але рішення Конституційного суду унеможливлює призначення голови ДБР президентом. ДБР у «клінчі», як і важливі справи, що воно вело, зокрема, проти Порошенка.
СБУ. Згідно звіту ЄС не планує реформуватись належним чином. Бо хоче залишити і «комерційні» повноваження, і не мати над собою нагляду парламенту.
Інші органи. В НАЗК обрано нового голову, чекаємо конкретних рішень. Триває перезавантаження прокуратури. Ще не почалось перезавантаження судів. Про реальне перезавантаження інших органів поки навіть не йдеться.
Риторичне питання: чому нереалізовано гасло «прийде весна, саджати будемо»?
В Росії виступили проти децентралізаційного законопроекту Зеленського, бо: «Усупереч Мінським угодами, немає ні слова про особливий статус Донбасу», «Йдеться не про децентралізацію країни, а про реформу її адміністративно-територіального устрою», «Посилюється контроль центру».
Деякі Європарламентарі виступили проти децентралізаційного законопроекту Зеленського, бо: «система префектів не повинна бути спрямована на створення вертикалі влади, про яку нам відомо з інших місць», «я проти цієї виконавчої влади на рівні області», «це демобілізує, децентралізує самоврядування».
Незручні питання: А як ліквідація ОДА з неймовірною кількістю повноважень і їх заміна на префектів з обмеженішими повноваженнями може вважатись посиленням центру? Чому інститут префектів з повноваженнями на призупинення токсичних місцевих рішень є нормою у Європі і критикується там же?
P.S. Теж раніше не сприймав префектів. Але вивчив закордонний досвід.
Пашинського випустили з СІЗО згідно рішення наших метеорологів. Вони офіційно підтвердили, що потепління навколо – це «прийшла зима, пора відпускати», а не «прийшла весна, саджати будемо». Та й взагалі в Зеленського ніколи не уточнували про весну якого року йшла мова. Може 2050-ого.
P.S. Так розумію, що відсутність протягом місяця процесуальних рішень в ГПУ Рябошапки щодо підозри Порошенку також є наслідком погодніх умов?
У цьому матеріалі оцінюємо 2019-ий політичний рік. У ньому висновки про результати президентських та парламентських виборів, підсумки першого періоду управління державою Володимиром Зеленським та «Слугою народу».
