Фото: Слово і діло


Зеленський замість великої прес-конференції перед журналістською спільнотою, що могла б бути присвячена 100 дням його президентства, дав інтерв’ю партнеру по фільму «Слуга народу» Боклану на дружньому «1+1».

Чому? Так зручніше. Порошенку доводилось дуже детально готуватись до таких рідкісних «двобоїв з журналістами». Йому доводилось підтягувати майже усі підконтрольні ЗМІ, щоб ті задали побільше лояльних і заготовлених питань, щоб обмежити маневр для непідготовлених. У підсумку захід перетворювався на потік маніпулятивних заяв про псевдоперемоги з одночасним замовчуванням провалів. Тобто глядач так і не отримував бажані відповіді. Зеленський вирішив «не заморочуватись» і продовжує політику зменшення ролі журналістів, адже велика прес-конференція – це їх професійне «свято». Для нього ж це «свято» коштувало б забагато зусиль і могло б нести репутаційні ризики. Тим більше, у журналістській спільноті багато хто працює на його політичних опонентів.

Що ми побачили взамін? Якісне кіно, грамотне постановочне відео. Адже складно назвати розмову на «1+1» інтерв’ю, бо воно пройшло в умовах «теплої ванни». Нам знову демонструють тонку межу між відомим серіалом та президентською роботою, Голобородько та Зе. Під суспільні запити та очікування. Президента Зеленського нам подають «народно-простим», бо ж усі екс-президенти, члени команди і навіть дружина постають надто офіційними. Деякі важливі інформаційні повідомлення та контексти постійно «розбавляють» емоційними епізодами, бо головне завдання цього відеоматеріалу – це довести, що Зеленський був, є і залишиться, перш за все, людиною. Головним бажанням цієї людини є народна любов та схвалення оплесками. Навіть в таких умовах можна помітити і зафіксувати щирість чинного українського президента. Зеленський не отримує справді гострих запитань, але отримає декілька неприємних. У відповідях на них змушений пояснювати чому не виконав деякі передвиборчі обіцянки.

Найважливіше, що повідомляє Зеленський: По-перше, що головною тепер буде економіка. По-друге, що готується справа про фінансування Медведчука та каналів з російської держави-агресора. По-третє, що новий уряд буде звільнений, якщо не вирішить питання тарифів. По-четверте, розповідає про важливі деталі міжнародних розмов з Путіним (а саме внутрішнього саботажу з боку МЗС та інших сил) та Західними лідерами (зокрема, про розвіювання ілюзій про себе). По-п’яте, критикує Богдана за Сан-Тропе, але виправдовує його присутність та вплив. По-шосте, каже, що буде посилення захисту мов нацменшин напротивагу підходу закону про мову По-сьоме, що переїзду Офісу президента з Банкової не буде, бо «складно». P.S. А ще Зеленський «заікнувся» про ідею з’явитись на сцені «Кварталу 95». Актор заявив, що він вже не актор. Дуже гарний актор.


Законопроекти Зеленського та команди (частина 1, політичні реформи)

Вже завтра парламент може розпочати приймати один за одним зареєстровані законодавчі ініціативи Зеленського та «Слуги народу». Перший пакет з 12 законопроектів стосується політичних реформ. Після прочитання цих документів до 9 не маю жодних зауваг, 3 акти викликають питання.

Підтримую внесення змін до Конституції щодо: а) надання народу як суб’єкту права законодавчої ініціативи, тобто внесення законів в парламент (законопроект 1015), що є прообразом інституту петицій. Це перший крок до онлайн народовладдя, що залучує людей в ці процеси. Ще одна позитивна новація – це

б) конституційні зміни в частині скорочення кількості депутатів до 300 (законопроект 1017), про що я публічно говорив на одній з недавніх прес-конференцій. Також останній законопроект Зеленського містить важливу вимогу знання державної мови для обрання народним депутатом (ой як незручно вийшло для деяких «критиків»). Важливим є закріплення в Основному законі пропорційної виборчої системи в умовах загрози «мажоритарного реваншу». Думаю Виборчого кодексу ще й з набранням його чинності у 2023 році може бути замало для захисту нової виборчої системи. Ще один важливий документ – це

в) відкликання нардепа за «кнопкодавство» встановлене рішенням суду, або «прогули» більш ніж 1/3 засідань без поважних причин, або втрату громадянства чи виїзд за кордон (законопроект 1027). Цим практикам треба покласти край.

Не викликає в мене запитань процедура імпічменту президента України (законопроект 1012), що виглядає детальніше за норми закону про слідчі комісії. Також важливо спростити найм та звільнення чиновників, що особливо гостро постало під час «регіональних вояжів» Зеленського (законопроект 1066).

Є низка документів, що мають підвищити дисципліну народних депутатів. Мова про: а) втрату фінансового забезпечення у разі «прогулів» засідань парламенту чи комітетів без поважних причин (законопроект 1035),

б) обмеження депутатських запитів до двох протягом одного пленарного тижня, що унеможливить «корупційну торгівлю» цим інструментом (законопроект 1036),

в) подання законопроектів депутатами лише при наявності 17-20 депутатів-співаторів, тобто від кількості найменшої фракції (законопроект 1040). Якщо депутат не зміг переконати поставити підпис 20 колег, то він не зможе переконати проголосувати 226. Гарне рішення з протидії «законодавчому спаму і сміттю»,

г) законодавча діяльність має бути системною і спланованою, а отже, передбачається планування законопроектних робіт (законопроект 1042).

З приводу законопроектів до яких є питання:

а) У першому читанні проголосований законопроект 7203 про скасування депутатської недоторканності. Хоч і виступаю за її суттєве обмеження, а не повне скасування, вважаю, що шанс добити це питання не можна втратити. І такі ж законопроекти мають бути прийняті щодо і президента, і суддів,

б) «Народний депутат України, обраний від політичної партії, зобов’язаний увійти до складу депутатської фракції цієї політичної партії» (законопроект 1038). Логіка тут є, бо депутат що використав партійний бренд для перемоги не мав би зрадити свою партію «на вході». Але бувають ситуації, коли партія зраджує інтереси своїх же виборців, а тому такий примус депутата вже можна буде сприймати як елемент «партійної диктатури». Бо потім почнеться історія, що була з «мушкетерами-єврооптимістами» Наємом, Заліщук і Лещенком. І хто від цього виграв?,

в) Зеленський пропонує не виділяти державне фінансування партіям, що набрали 2-5%, а також у два рази зменшити обсяги такого фінансування (законопроект 1029). Звичайно, що не хочеться фінансувати партії Ляшка, Шарія та інших. Але цей інструмент задумувався, щоб створити можливість для виживання малих неолігархічних партій і щоб зменшити вплив олігархів на парламентські партії. Частково цей механізм працює, хоч і потребує суттєвого вдосконалення. Вбивати зараз це фінансування – це посилювати політичну корупцію у партіях.


У зовнішню політику України разом з Зеленським прийшла ера економічного прагматизму. Принаймні такі висновки можна зробити з взаємодій президента з Туреччиною, Ізраїлем, Польщею, американцями та ін.

На цих зустрічах Зеленський не намагається «нити» та «випрошувати подачки» як це робили деякі попередні влади. Замість пустих слів та гучних обіцянок пропонуються реальні інвестиційні можливості та взаємні економічні вигоди в питаннях енергетики (реальна тристороння угода з Польщею та США), вільної торгівлі («скелети» угод з Туреччиною та Ізраїлем), спрощення митних та транспортних процедур, інтеграції в «Тримор’я». При цьому, зайві і деструктивні історичні розбіжності залишаються в стороні, як це було обумовлено щодо польських поховань та «обнулення історичних претензій». Така мова міжнародного спілкування зрозуміла партнерам і ефективна для національних інтересів. У нашому випадку виключенням з неї має бути лише одне – це війна з агресором та деокупація Донбасу та Криму, тут економіка не має домінувати і не має призводити до критичних політичних поступок перед Заходом чи агресором.

P.S. Якщо Зеленський буде у цій політиці послідовним, то через Антимонопольний комітет заблокує продаж «Мотор Січі» китайцям. Тут мова не лише про поганий сигнал для американських партнерів, що активно протидіють угоді, але й загалом негативні стратегічні наслідки від угоди для України.


Законопроекти Зеленського та команди (частина 2, антикорупційні реформи)

Підтримую усі 8 законопроектів від Зе-команди покликані повністю перезавантажити правоохоронну, судову та антикорупційну інфраструктуру. Відчувається, що ці документи не виникли з вакууму, а є наслідком як присутності потужних експертів-антикорупціонерів серед новообраних депутатів, але й також тісної взаємодії з експертами у зазначених сферах. Про що мова?

Законопроект 1032 – реформа прокуратури. а) ГПУ перейменовується в Офіс Генпрокурора, що дозволяє скоротити 5 тисяч прокурорів одразу (30%), але й влаштувати жосткий відбір для їх перепризначення (окрім прокурорів САП). Отже, мова про радикальне очищення органів прокуратури. Рябошапка матиме можливість звільняти прокурорів без погодження з Радою прокурорів, а тому система не зможе себе захистити. Буде підвищення ЗП. б) Вчора стало відомо про звільнення новим головою ГПУ Рябошапкою головного військового прокурора Матіоса. Та ця новина не така грандіозна, бо законопроект передбачає ліквідацію військової прокуратури в принципі. Логічно, бо в нас вже є для таких справ ДБР. в) казус недоюриста Луценка виправлять поверненням вимоги про юридичну освіту для голови ГПУ. Г) передбачається цифровізація органів прокуратури.

Законопроекти 1009 та 1014 – посилення НАБУ та ДБР. а) НАБУ та ДБР отримують право на «автономне прослуховування», що знімає їх залежність від СБУ і робить їх незалежнішими та ефективнішими. б) антикорупційним органам дозволяється без згоди парламенту обшукувати, «слухати» та «читати» народного депутата, але дозвіл на обшук отримувати у Антикорупційному суді. в) надання права не призначати заставу при тяжких і особливо тяжких злочинах. г) введення скороченого зачитування обвинувального акту прокурором, що унеможливлює «казус Насірова», коли суд могли затягувати на роки. ґ) НАБУ отримує повну можливість найму на посади «негласних / таємних агентів». д) в Конституції прописується формальне право президента на призначення та звільняти голів НАБУ і ДБР. Це зараз і так передбачено у профільних законах, але цього нема в Конституції, що позбавляє юридичного фундаменту ці органи. Такою слабкістю можуть користуватись різні фігуранти, до прикладу, команда Порошенка, що зараз хоче «знищити незаконне» ДБР, на створенні якого колись так піарились.

Законопроект 1029 – реформа НАЗК. А) замість колективної безвідповідальності у керівництві постає чітка ієрархія відповідальності. Голова НАЗК призначається Кабміном на підсумками конкурсу, в якому вирішальну роль мають міжнародні експерти як це було з успішним досвідом Антикорупційного суду. Б) НАЗК отримує доступ до державних реєстрів та баз та надає автоматичний доступ до реєстру е-декларацій для НАБУ, що в купі перезапустить інститут е-декларування. При цьому, вимоги е-декларування стають жорсткішими щодо закордонних активів (привіт офшорам) та «членів родини» (привіт фіктивним розлученням). В) Передбачається міжнародний аудит роботи НАЗК і можливість звільнення після нього та прописування чітких підстав звільнення голови для уникнення «політичної розправи». Г) Антикорупційне законодавство поширюється на Офіс президента, а, отже, і на Андрія Богдана та компанію, що посилить контроль за посадовцями. Також декларація повинні будуть заповнити «патронатники», помічники суддів, кандидати в депутати на позачергових виборах. Громадських та антикорупційних активістів виключать з суб’єктів е-декларування. Перемога справедливості! Не підпадатимуть під фінансовий контроль іноземці в складі наглядових органів. ґ) обмежується розмір премій для керівництва, щоб не повторилась історія з «сотнями тисяч для Корчак».

Законопроект 1208 – створення Бюро фінансових розслідувань. Нарешті.

Законопроект 1008 – перезавантаження судової системи. а) перезавантаження дискредитованої ВККС за участі міжнародних експертів. При цьому, кандидатами до нової ВККС не зможуть бути усі одіозні члени ВККС, Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя. Знову без шансів для системи відновитись. б) нова ВККС займеться очищення суддів, у тому числі, Верховного суду. Там достатньо «роботи». в) Проблема для корумпованих суддів – Етична комісія з вирішальним впливом міжнародних експертів. Вони будуть виконувати функцію Громадської ради доброчесності. Тому буде змога очищення від недоброчесних суддів.

Законопроект 10426 – розвантаження Антикорупційного суду та концентрація на 200 справах про ТОП-корупцію. Уникнення паралічу роботи суду та затягування розгляд гучних ТОП-справ (яке у спадок залишив Порошенко). Якщо цей закон не приймати негайно, то на суд зваляться тисячі зайвих справ.

Законопроект 1031 – криміналізація незаконного збагачення та цивільна конфіскація на 4 роки в минуле. а) покарання за нововиявлені злочини. Від 5 до 10 років. Виправлення токсичного «спадку» Порошенка, в підсумку якого були закриті 65 справ про ТОП-корупцію. б) ретроспективна цивільна конфіскація, що дозволи конфіскувати незаконне майно корупціонерів, яке вони «надибали» за останні 4 роки. Гарна компенсація ганебного рішення Конституційного суду. в) І звичайно ж все це «свято» на розгляд незалежного Антикорупційного суду.

Якщо все це запустити в роботу, то рівень корупції в країні почне шалено падати, а Україна стрімко підростатиме в індексі Transparency International.


У будь-якому владному режимі є «уособлення негативу», або «концентрований негатив». Це люди, які уособлюють владний режим, і від яких хоче найперше «позбутись» суспільство. На останніх двох виборах більшість з таких людей режиму Порошенка пішли в минуле. У свій час у мій «список» таких людей потрапили вже звільнені Парубій, Кубів, Клімкін, Стець, Петренко, Луценко, Турчинов, Муженко, Гонтарєва, Насіров та інші. Але є але. Не весь «негатив» попереднього режиму розвіяний. Аваков, Холодницький, Корчак, Коболєв та Кучма продовжують займати свої посади. І поки Богдан назбирує собі в команду «нових і негативних», ці люди при першій можливості так само мають бути «вичищені» з системи. Тим більше, не призначатись повторно.


Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність. 373 голоси. Історичне рішення, що вистраждане очікуванням декількох політичних поколінь українців.

Хто обманув виборців та не підтримав фундаментальне рішення? Партія Медведчука у повному складі. Позафракційний екс-регіонал Деркач. І аж три депутати від партії Порошенка, а саме Княжицький, Князевич та Чийгоз. Ганьба.


Який стиль і економічну стратегію пообіцяв країні новий уряд? (з їх слів)

Сьогодні ми маємо наймолодший та один з найбільш професійних урядів в історії. У цій «бочці меду» є і «ложка дьогтю». Повністю дискредитований Аваков та низка чиновників, які виросли у владі часів Порошенка. Хоча новий голова уряду казав, що усі «такі» люди будуть звільнені. Хоч і відсутні питання до їх професійності та залишаються питання до їх доброчесності. Побачимо як пройдуть тест. А поки аналізуємо суть стилю та економічної стратегії уряду.

По-перше, уряд буде залежним. Залежним від Зеленського та трохи зовнішніх кредиторів. В сучасних умовах це швидще плюс, аніж мінус. Це означає жорсткі вимоги щодо швидкості прийняття рішень та демонстрації результатів. Зеленському потрібні швидкі та успішні реформи не лише для збереження внутрішньої легітимності, але й для демонстрації сили перед «великим Заходом». Тому наявність чітких дедлайнів і відповідальність буде додатковим стимулом.

По-друге, мінімізація ризиків. Рух до зменшення впливу Авакова є надважливим. Саме тому пропонуюється позбавити його контролю над Нацгвардією, а уряд першим рішенням ліквідував «економічний департамент» Національної поліції. Але цього поки мало. Гончарук критикує реформу поліції, а її автора чомусь ні.

По-третє, непослідовність щодо відкритості. У своєму першому великому інтерв’ю Гончарук дозволив робити запис журналістам, хоча зазвичай це відбувається off the record. Перед виборами «зелені» обіцяли відкритість. А потім уряд приймає рішення про закриття публічних трансляцій засідань уряду. Навіщо? У всіх урядах рішення і так завжди приймались ззовні, не на засіданні уряду. Хочуть уникнути шоу в уряді? Їм і з трансляцією в цьому ніхто не заважав. А шоу одна з головних і успішних політичних фішок Зеленського. Перемудрили.

По-четверте, інвентаризація та аудит. Новий уряд хоче отримати дані про реальну ситуацію в країні, а не про «казки», що намалювали чиновники. Мати вихідні дані про наявні ресурси, ефективність підприємств та кількість населення через перепис – ключове для планування. Буде і аудит «попередніх реформ». Люди часто в оцінках реформ ґрунтуються на ставленні до конкретних особистостей-облич, або «мильних інформаційних бульбашок» про реформи. Тому аудит реформ освіти і медицини – це нормально. Як і усіх інших «успішних реформ».

По-п’яте, зростання через структурні зміни. Новий уряд планує зростання економіки на 40% за 5 років. Таке економічне зростання має призвести до появи близько мільйона нових робочих місць, позитивної демографічної динаміки в сенсі еміграції та народжуваності. Уряд хоче відремонтувати за 5 років 24 тисячі кілометрів доріг, збудувати 15 аеропортів, 5 портів, запустити внутрішні водні шляхи, повне Інтернет-покриття. Припинити руйнування автомобільних доріг через перевантаженими транспортними засобами шляхом введення штрафу за «зайву вагу». Та тут головне не лише антикорупційна та податкова реформи, але й дерегуляція-цифровізація і антирейдерський пакет (захист права власності). Зниження вартості підключення до електричних та газових мереж. Повна валютна та трудова лібералізація. Запровадити ринок землі. Зниження ставок за кредитами. Поки що багато гарних планів. Але ми часто «падаємо» у реалізації рішень.

По-шосте, зростання через детінізацію. Уряд до кінця року планує побороти контрабанду. Легалізувати гральний бізнес та видобуток бурштину. Повноцінне застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування. Звуження можливостей для використання ФОПів великим бізнесом. А ще мова про зменшення ставок податків на доходи фізичних осіб, амністію капіталів, декриміналізацію статті 205 КК України про фіктивне підприємництво. Це, у тому числі, перезапустить економіку і зробить її конкурентнішою.

По-сьоме, реформа державних підприємств та секторів. Очікуються великий розподіл та приватизація, концесії морських портів та зміни підходу до управління ДП. Однією з перших на черзі «Укрзалізниця», що давно потребує радикального порятунку від «смерті». Буде розподіл (анбандлінг) «Нафтогазу». У цих всіх рішеннях треба гарно прорахувати зовнішні ризики. Щоб не «розбазарити» усе стратегічне. Видобуток власного газу як пріоритетний. Як і імпорту газу з Польщі та США. Зменшення тарифів. Спроектування національних проектів. Екологічний моніторинг. Запровадження екологічних податків на викиди, що шкодять довкіллю. Перевірка усіх виробників тютюнових виробів.

Це перелік пропонованих рішень майже без ставлення до них. Дещо дуже очікується, дещо викликає занепокоєння. «Диявол» як завжди у деталях.


Верховна рада підтримала 7 важливих законопроектів про зміни до Конституції щодо відкликання депутатів за кнопкодавство і прогули, щодо скорочення кількості нардепів до 300, щодо права народу на подання законопроектів, щодо призначення глав НАБУ і ДБР та ін. Тепер слово за Конституційним судом.

Питання: «Голос» та Вакарчук вирішили стати молодшим братом партії Порошенка? Вирішили голосувати як деструктивна опозиція в унісон з старими політиками і Медведчуком? Не підтримувати навіть повністю корисні рішення? Сумнівна стратегія, яке вже колись поховала не одну молоду партію.

P.S. Група Коломойського теж вчора голосувала, здебільшого, як опозиція.


Зеленський за перші дні роботи парламенту позначив стиль та наміри.

В якості стилю він обрав бліцкриг, що передбачає надшвидке прийняття рішень та змін. З однієї сторони це повністю відповідає суспільним запитам, а з іншої створює ризики через процедурні та інші недоопрацювання. Крім того, це створює «подушку легітимності» в умовах потенційних «слизьких» рішень щодо Донбасу. Реальні реформітські результати можуть вберегти рейтинг від падіння.

Очевидно, що фракція «Слуги народу» та новий уряд не будуть незалежними. Зеленський, по суті, почав будувати президентську республіку. З однієї сторони запит на «сильну руку заради змін» в країні очевидний, а з іншої сторони це створює ризики надмірної концентрації повноважень в одних руках. Порошенко такою концентрацією не зміг скористатись. Поки що подані законопроекти та проголошені урядові наміри вселяють оптимізм. Та у політиці ніхто не може гарантувати «коригування курсу». Майже усі починають з «гарних нот».


Виступаю проти ідей, що «слуги народу» прописали в законопроекті 1083 про «електронні комунікації». Хоч і на даний момент законопроект вже відкликаний, але є інформація, що його несуттєво доопрацюють та спробують знову зареєструвати у парламенті.

В чому суть? Документ передбачає дві неприйнятні речі: По-перше, обов’язкове укладення договору з оператором при купівлі SIM-карти та реєстрацію телефону. По-друге, заборону користування VPN для обходу Інтернет-заборон. Обидві ці позиції у купі призведуть лише до обмеження прав і свобод користувачів та обмежать свободу в Інтернеті за російським зразком.


Зеленському дуже повезло з опозицією в країні. Усі відомо, що коли одні втрачають рейтинги, то хтось має їх підбирати. Зеленський утримує рейтинг своїми діями, але у цьому йому також допомагає відсутність альтернативи.

Сьогодні опозицію в країні складають відверті проросійські агенти і, зокрема, Медведчук, що прямо заявив про опозиційність до Зеленського. Ще однією опозицією в країні є гвардія старих політиків і часто скомпрометованих корупціонерів з партії Порошенка. Як яскраво свідчить голосування в Одеській обласній раді щодо звільнення Ройтбурда, партії Медведчука і Порошенка активно співпрацюють та взаємодіють. Конструктивна опозиція могла б знайтись у демократичному таборі, але Вакарчук та «Голос» поки чомусь обирають тісну співпрацю з Порошенком. А «Самопоміч», до прикладу, чомусь активно встала на захист Кличка у Києві, якого звільнили цілком законно і заслужено. Це означає, що поки єдиною у виграші від потенційних електоральних втрат Зеленського може бути «Батьківщина», що грає як ситуативний партнер. Або в Україні розпочнеться створення нових політичних проектів. Може навіть від Зе-команди.


Дострокові парламентські вибори вигідні Зеленському через рік лише за умов запуску в дію пропорційної виборчої системи та збереження теперішніх рейтингів. У іншому випадку президент ризикує втратити свій головний політичний інструмент, а саме монокоаліцію у Верховній Раді. Тому з однієї сторони заяви Зеленського на цю тему – це стимул до більшої дисципліни від народних депутатів. З іншої сторони такі ж заяви Коломойського – це, швидще, попередження Зеленському про можливу спробу «перекроїти» політичний розклад у чинному скликанні Ради через штучну політичну кризу. Саме тому до голосувань групи Коломойського у парламенті треба уважно придивлятись.


Дехто настільки налякався амбітного пакету вже прийнятих історичних законопроектів у парламенті та грандіозних реформістських планів уряду, що став марити «швидким путчем». «Демонтаж держави», «узурпація за путінським зразком», «здача України під контроль Росії» - така реакція на скасування недоторканності та можливий обмін 33 наших полонених Героїв, серед яких і полонені моряки, і багаторічні бранці Кремля. Все зрозуміло. Деякі не можуть пережити втрати контролю над корупційними потоками, не можуть пережити поразки на виборах, не хочуть допустити власного політичного зникнення, якщо «зелений бліцкриг» стане успішним. Тому усі ці «незацікавлені» займаються тим, що так останні роки критикували. Бо ж це вони розповідали, що «розгойдувати зрадофільством» під час війни – це грати на стороні Путіна. Але чомусь не помітили як «випадково» опинились у одній позиції з Медведчуком.


Наші 35 Героїв на рідній українській землі. 24 моряки, Сенцов, Балух, Карпюк, Клих, Кольченко, Гриб, Сущенко, Панови, Сизонович, Бекіров. На свободі.

Це перемога не лише команди Зеленського, але й усієї України. Усіх, хто працював над цими питаннями і в попередні періоди створював підгрунтя. Бо вклад в це зробили і ті професіонали, що захоплювали Цемаха; і переговірники різних рівнів; і активні українці по всьому світу; і наші міжнародні партнери.

Нехай повідсихають язики в усіх, хто хоче на цьому сіяти необгрунтовану паніку і заробляти політичні бали поширюючи відверті фейки і надумані загрози. Перед тим як робити якісь висновки варто поставити себе на місце українців, що сидять в російських катівнях. І на місце президента, що має приймати важкі рішення з збереження життя наших людей.


Рекомендується переслати усім «знавцям» та «експертам» по Цемаху.

«Нідерланди змогли допитати Володимира Цемаха у справі МН17. Про це написав глава МЗС Нідерландів Стефан Блок у листі до парламенту. Щоб зробити допит можливим, Україна відклала передачу Цемаха до Росії».

«Україна і міжнародна слідча група в Нідерландах могли погодитися відпустити Цемаха через те, що у офіційного розслідування настільки багато об'єктивних доказів, які доводять причетність Росії, що для суду це нічого не змінить. Ультиматум Росії з видачі саме Цемаха буде вагомим доказом причетності його до збиття літака», - розслідувач Христо Ґрозев з групи "Bellingcat", що зібрала найбільше доказів по МН17.

oleksii.rohovyk
Олексій Роговик

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація