Вже завтра парламент може розпочати приймати один за одним зареєстровані законодавчі ініціативи Зеленського та «Слуги народу». Перший пакет з 12 законопроектів стосується політичних реформ. Після прочитання цих документів до 9 не маю жодних зауваг, 3 акти викликають питання.
Підтримую внесення змін до Конституції щодо: а) надання народу як суб'єкту права законодавчої ініціативи, тобто внесення законів в парламент (законопроект 1015), що є прообразом інституту петицій. Це перший крок до онлайн народовладдя, що залучує людей в ці процеси. Ще одна позитивна новація – це
б) конституційні зміни в частині скорочення кількості депутатів до 300 (законопроект 1017), про що я публічно говорив на одній з недавніх прес-конференцій. Також останній законопроект Зеленського містить важливу вимогу знання державної мови для обрання народним депутатом (ой як незручно вийшло для деяких «критиків»). Важливим є закріплення в Основному законі пропорційної виборчої системи в умовах загрози «мажоритарного реваншу». Думаю Виборчого кодексу ще й з набранням його чинності у 2023 році може бути замало для захисту нової виборчої системи. Ще один важливий документ – це
в) відкликання нардепа за «кнопкодавство» встановлене рішенням суду, або «прогули» більш ніж 1/3 засідань без поважних причин, або втрату громадянства чи виїзд за кордон (законопроект 1027). Цим практикам треба покласти край.
Не викликає в мене запитань процедура імпічменту президента України (законопроект 1012), що виглядає детальніше за норми закону про слідчі комісії. Також важливо спростити найм та звільнення чиновників, що особливо гостро постало під час «регіональних вояжів» Зеленського (законопроект 1066).
Є низка документів, що мають підвищити дисципліну народних депутатів. Мова про: а) втрату фінансового забезпечення у разі «прогулів» засідань парламенту чи комітетів без поважних причин (законопроект 1035),
б) обмеження депутатських запитів до двох протягом одного пленарного тижня, що унеможливить «корупційну торгівлю» цим інструментом (законопроект 1036),
в) подання законопроектів депутатами лише при наявності 17-20 депутатів-співаторів, тобто від кількості найменшої фракції (законопроект 1040). Якщо депутат не зміг переконати поставити підпис 20 колег, то він не зможе переконати проголосувати 226. Гарне рішення з протидії «законодавчому спаму і сміттю»,
г) законодавча діяльність має бути системною і спланованою, а отже, передбачається планування законопроектних робіт (законопроект 1042).
З приводу законопроектів до яких є питання:
а) У першому читанні проголосований законопроект 7203 про скасування депутатської недоторканності. Хоч і виступаю за її суттєве обмеження, а не повне скасування, вважаю, що шанс добити це питання не можна втратити. І такі ж законопроекти мають бути прийняті щодо і президента, і суддів,
б) «Народний депутат України, обраний від політичної партії, зобов'язаний увійти до складу депутатської фракції цієї політичної партії» (законопроект 1038). Логіка тут є, бо депутат що використав партійний бренд для перемоги не мав би зрадити свою партію «на вході». Але бувають ситуації, коли партія зраджує інтереси своїх же виборців, а тому такий примус депутата вже можна буде сприймати як елемент «партійної диктатури». Бо потім почнеться історія, що була з «мушкетерами-єврооптимістами» Наємом, Заліщук і Лещенком. І хто від цього виграв?,
в) Зеленський пропонує не виділяти державне фінансування партіям, що набрали 2-5%, а також у два рази зменшити обсяги такого фінансування (законопроект 1029). Звичайно, що не хочеться фінансувати партії Ляшка, Шарія та інших. Але цей інструмент задумувався, щоб створити можливість для виживання малих неолігархічних партій і щоб зменшити вплив олігархів на парламентські партії. Частково цей механізм працює, хоч і потребує суттєвого вдосконалення. Вбивати зараз це фінансування – це посилювати політичну корупцію у партіях.
