Новообрана на останніх двох виборах влада має найвищий в історії країни рівень довіри. Наявність першої української монобільшості у парламенті з однієї сторони створює ризики, а з іншої унікальні можливості для радикальних змін та реформ. Тому наше завдання – це допомогти новообраним депутатам у прийнятті правильних рішень та застерегти від можливих помилок.

Очікування більшості українців та експертів, є дуже схожими. Принаймні, у переліку ключових проблем. Єдина відмінність у пріоритетності викликів.

Якщо проаналізувати соціологічні опитування, то можна побачити, що до ТОП-10 проблем українці відносять: корупцію (покарання винних), соціальний пакет (зарплати, пенсії, ціни, тарифи, безробіття, стабільність гривні, податки), війну на Донбасі та деокупацію Криму (+ повернення полонених), політичний пакет (зарплати ТОПів, недоторканність, імпічмент), медичну реформу, деолігархізацію, верховенство права, зміцнення української армії, налагодження стосунків з ЄС/США, дороги. Також серед пріоритетів еміграція, виборча реформа, злочинність, децентралізація, екологія, культура, земля.

Сконцентруватись варто на перезавантаженні політичної системи та відповідних змінах до Конституції, перезапуску економіки через впровадження низки сервісних реформ, а також зміцненні обороноздатності країни.

Яка послідовність? Звичайно, що Верховна Рада почне з завершення процесу передачі влади. Новий спікер парламенту, керівники парламентських комітетів, голова уряду та міністри, голови ГПУ, СБУ та інших органів. Це мають бути технократи і професіонали, а не політичні квотники. В частині парламентських комітетів варто дотриматись демократичних принципів і не обділити у правах опозицію. Тут мова про конструктивну опозицію, не про Медведчука.

Що ще? Необхідно нарешті впровадити багатостраждальні політичні реформи. Мова про закони щодо обмеження депутатської, суддівської та президентської недоторканності, про імпічмент президента, про відкликання депутатів, про відповідальність за «кнопкодавство». Негайно треба запустити в дію прийнятий Виборчий кодекс, а не як це зараз прописано з 2023 року. Найважливіша тут реформа – це ліквідацію дуалізму влади, що передбачає систему «стримань та противаг» за американським зразком. Окрім того, назріло скорочення кількості нардепів до 300 осіб. Також потрібно прийняти закон про «Всеукраїнський референдум», про опозицію, вдосконалити закон про люстрацію.

Якщо ми говоримо про державне правління, то необхідно змінити законодавство про державну службу і відкрити її для людей «не з системи», до прикладу, скасувати обов'язковість попереднього досвіду роботи в органах влади. Необхідним є закон про персоналізацію відповідальності за прийняті рішення. Законодавчо забезпечити впровадження концепції «держави у смартфоні», дебюрократизації (мова про уніфікацію документообігу, єдина е-ідентифікацію через єдиний портал, сумісність усіх державних реєстрів). Тимчасовим в цьому сенсі має стати і закон про адміністративну процедуру.

Також треба дати новий поштовх реформі децентралізації. Мова і про перехід до префектур від ОДА, і про посилення фінансової децентралізації. Також потрібен закон про столицю, що вирішить актуальну проблему.

Посилити потрібно і антикорупційну інфраструктуру через перезавантаження усіх без виключення антикорупційних інституцій окрім антикорупційного суду. Необхідно збільшити фінансування НАБУ та надати йому право автономного прослуховування, створити Служби фінансових розслідувань, позбавити СБУ та інші правоохоронні органи антикорупційно-економічних функцій. Потрібна криміналізація незаконного збагачення з цивільною конфіскацією, закон про викривачів корупції, закон про міжнародні антикорупційні стандарти для бізнесу. Не забути мають депутати і скасувати норми про антиконституційне е-декларування антикорупційних активістів. Більшість з цих законів не стануть ефективними без реальної судової реформи, яка має пережити оновлення, міжнародне залучення, перезапуск ВККС та ВРП, децентралізацію на користь громади, відновлення ролі Громадської ради доброчесності.

Щодо посилення обороноздатності і загалом рецепт протидії агресору – то найкращий закон для цього – це державний бюджет України. Видатки на оборону і запровадження стандартів НАТО мають бути суттєво збільшені. Також потрібно врегулювати питання права громадян на збройний захист. Щодо окупованих територій, то варто змінити Конституцію в частині кримськотатарської автономії і не підтримувати пролонгацію дії закону про так званий «особливий статус Донбасу».

Щодо економіки, то мова, перш за все, йде про дерегуляцію, демонополізацію та деолігархізацію. Почати можна з зміцнення Антимонопольного комітету. Щодо соціального пакету, що то вже пропонувались ініціативи щодо зменшення несправедливого тарифного навантаження. І зрозуміло: радикальна податкова реформа, податок на виведений капітал, приватизація та корпоратизація, прозорий ринок землі з усіма необхідними запобіжниками.

Більшість з цих ідей зрозумілі. Та «диявол» як завжди в деталях законів.