фото: Прес-клуб Львів
В Україні політичні коаліції формуються найчастіше через гроші спільних спонсорів. Часто це єднання з безвиході і заради виживання, проти спільних ворогів, коаліції під тиском. І найрідше – коаліції ідеологій чи цінностей.
На сьогодні ми маємо шалену політичну роздробленість електорату. Незалежно від результатів майбутніх виборів владу доведеться ґрунтовно ділити з іншими, а тому коаліції є важливими не тільки для консолідації рейтингів на виборах президента, але й для перспективи контролю строкатої коаліції у парламенті.
Формування чи неформування яких коаліцій найбільше впливатиме на результати виборів? По-перше, між БПП та Народним фронтом. Протягом останніх років їх недокоаліція нагадувала відносини двох п'яниць, що сперлись один на одного спинами. Якби впав один, то завалився б і інший. Але складні стосунки любих ворогодрузів на сьогодні вилились у дрейф Народного фронту. Одна його частина тяжіє до БПП, інша частина веде переговори про потенційний союз з Тимошенко. Як тенісний м'ячик у цих складних іграх переміщується Гройсман, який то веде себе як незалежний від БПП політик поглиблюючи відносини з Мартиненком та Яценюком, то виконує чіткі вказівки Банкової, до прикладу, в частині підвищення цін на газ.
По-друге, між кандидатами демократичної опозиції поза Тимошенко. Тимошенко чітко заявила, що на вибори буде йти сама без переговорів про коаліції. Теперішній рейтинг їй це дозволяє. У цьому таборі усі бояться обпектися і втратити репутацію, а також особисті амбіції. Тут впливовими є: 1) група Гриценка (до якої входить Балога, Катеринчук, Фірсов та ніби вже не входить Добродомов), 2) група Садового та Демальянсу, 3) група Вакарчука (якому приписують взаємодію з Пінчуком, Фрідманом та Фіалою), 4) група Сили людей, до якої може доєднатись кандидат Гнап. Також у таборі опозиції є Хвиля Чумака (що обіцяє підтримати найбільш рейтингового з опозиції), Рух нових сил Саакашвілі, Терещенко та потенційно єдині націоналісти.
Тут ключове питання чи буде об'єднання серед трійки Садовий, Гриценко та Вакарчук. У випадку створення їх єдиної коаліції шанси на другий тур їх спільного кандидата стають дуже серйозними і загрозливими для Тимошенко і Порошенка. Політичний союз Самопомочі та Демальянсу це є частина тиску на Гриценка заради об'єднання, або закладення бомби з майбутнього відбору в нього голосів. Навіть як не вийде Самопоміч та Демальянс можуть об'єднатись з Вакарчуком для спільного походу на парламентські вибори.
Після розпаду парламентської коаліції у 2016 році лідери опозиції говорили про координацію та навіть створення єдиної партії. Вони спільно брали участь в скандальному поверненні Саакашвілі, в політичних протестах 17 жовтня. Після екстрадиції грузина ініціативу поки безуспішно перебирають Гриценко та Садовий.
По-третє, між кандидатами проросійського табору. На сьогодні електорат цього табору вже був поділений між Бойком та Рабіновичем, а тепер його ділять ще між Новинським, Мураєвим, Вілкулом, Добкіним. Ахметов та Льовочкін про коаліцію поки не домовились. Прямо на користь Порошенку у цьому секторі зіграють «Наш край», а також «Відродження» Хомутинніка-Кернеса. На користь Тимошенко у цьому секторі зіграє Тарута.
По-четверте, важливою також буде коаліціювання з зовнішніми силами, олігархами, мерами міст, екс-президентами. Якщо РФ ставить на проросійських кандидатів, то США дистанціювалось від передвиборчих процесів і зберігає нейтралітет. Екс-президент Ющенко підтримав Ляшка, а Кравчук Тимошенко. Щодо мерів, то важливою тут буде позиція мера Києва Кличка, що заявив про майбутню участь УДАРу в парламентських виборах. На стороні БПП окрім їх партійних мерів також проросійські мери Кернес та Труханов. Щодо олігархів, то Коломойський та Тарута більше поки грають на стороні Тимошенко, Ахметов на стороні Порошенка. Цікава гра в Пінчука, який проти Вакарчука може отримати Зеленського від Коломойського. Гриценка зараз часто асоціюють з Фірташем та Льовочкіним. Олігархи розкладають гроші в різні кошики.
Що ми маємо? Офіційних союзів майже нема і вони дуже мінливі. Майже усі згадані мною коаліції є «тіньовими». Так, спільні політичні сценарії та домовленості Порошенко має і з проросійсько-медведчуківськими силами, і з ахметівським Ляшком, який удавано критикує владу. Як два варіанти зручного спаррингу у другому турі.
«Ситуативні союзи» — це найбільш парадоксальні об'єднання. Вони є наслідком тимчасового співпадіння інтересів деколи навіть між політичними ворогами. До прикладу, найбільшу кількість спільних голосувань у Львівській міській раді мають ніби-то запеклі опоненти з Самопомочі та БПП. Одного дня в українському парламенті Народний фронт, опозиція та проросійські сили спільно проголосували один з технічних законів в знак протесту проти демаршу БПП. На президентських виборах ці співпадіння більш глобальні. Наприклад, Тимошенко і Порошенко зараз єдині у спільному сценарії перебити можливість третьої альтернативи. Тимошенко була єдиним політиком, кому Порошенко приділив чітку критичну увагу у своєму щорічному посланні до Верховної Ради. Тимошенко чітко заявила, що бачить Порошенка своїм головним конкурентом. А все через страх програти у другому турі не один одному. Тому разом вони поширюють фейкові маніпуляції на зразок «а більше ні в кого нема шансів», «а якщо не Петро, то Юля». Так запеклі вороги діють спільно.
Відео виступу за посиланням:
