фото: Прес-клуб Львів
Спершу я б хотів досить просто пояснити як я розмежовую кандидатів реальних і кандидатів технічних.
На будь-яких виборах головне – це досягнення максимального результату і якщо на президентських виборах це бути обраним президентом, то технічними кандидатами є усі, хто не ставить перед собою перемогу як ціль. Як то кажуть: для них головне не перемога, а участь.
На виборах є кандидати, які мають дуже великі шанси, є які шансів мають менше і є ті, що думають, що в них є якісь шанси. Усі вони є реальними кандидатами, якщо хочуть перемогти чи думають, що переможуть.
Усі хто подає свою кандидатуру, щоб засвітитись і попаритись, підвищити впізнаваність, збільшити свою політичну вагу, щоб відібрати в когось голоси, критикувати конкурента, щоб подарувати комусь свої голоси, щоб забезпечити більшість у виборчих комісіях, щоб бути використаним через власну квоту на телевізійних ефірах, щоб збільшити можливості до проходження їх партій до парламенту, або проходження кандидатом по мажоритарному округу – усе це є технічні кандидати, що не переслідують базову мету виборів. Певний рейтинг означає певну кількість інвестицій, яку політик може залучити на свій політичний проект. Тому технічність часто – це питання великих грошей.
Що ми маємо на сьогодні? Про своє бажання брати участь у виборах заявили, або натякають на цю тему, або є інформація, що вони планують йти на вибори. Таких вже є понад 30 осіб. І це ще очевидно не межа.
Хто на сьогодні має значний рейтинг і переслідує як мету обрання на посаду президента? Як мінімум Порошенко, Тимошенко та Гриценко. Якщо проросійські сили підуть на вибори під єдиним дахом, то високі шанси буде мати, на жаль, і їх кандидат (чи то Бойко, чи то Рабінович, чи хтось третій). Це так би мовити претенденти першого ешелону. Навіть щодо деяких з них є версії, що їх кандидування грає на користь чинному президенту Порошенку. Бо йому сприяє як розпорошення опозиції, що розтягує голосує між різними кандидатами, так і вихід у другий тур слабкого, або виключно проросійського кандидата. Ми про це вже говорили. Якщо виборчий штаб Гриценка очолює досить провладний Балога, то виникають питання. Гриценко навіть окремо прокоментував: я кандидат технічних наук, а не технічний.
Є кандидатури другого ешелону, що мають на сьогодні нижчий рейтинг, а тому поруч з виборами президента як ціллю розглядають свої парламентські перспективи, або є частиною політичного сценарію когось з першого ешелону. Тут є і Вакарчук з Зеленським, які ще не оголосили що йдуть на вибори, є Ляшко і Садовий. Якщо Ляшко з Ахметовим швидше розігрують допоміжну карту для Порошенка у другому турі (як технологічний спойлер), а також відбирають голоси в Тимошенко, то Садовий акцентує увагу на парламентських виборах, або потенційній коаліції з Вакарчуком чи Гриценком. Висунення самого Вакарчука чи Зеленського, швидше за все, є предметом політичних торгів олігархів з якими їх асоціюють. Адже вони здатні відбирати голоси в усіх, але найбільше голосів відбиратимуть у таких як Порошенко, Гриценко та Тимошенко. Тому їх невисунення сьогодні коштує дорожче, аніж їх висунення.
До третього ешелону малорейтингових кандидатів з високою вірогідністю на електоральну технічність (просто мало шансів) також можна віднести таких осіб як Тягнибок, Гнап, Чумак, Безсмертний, Наливайченко, Терещенко, Деревянко, Стеценко, Касьянов, Томенко, Бубенчик, Богуцька, Балашов. Більшість з них делегують свою підтримку комусь (як Чумак що пообіцяв підтримати найбільш рейтингового з демократичної опозиції, Деревянко та Терещенко, що наближені до Саакашвілі. Кажуть Терещенко відбиратиме голоси в Гриценка), або просто намагаються засвітитись, зміцнитись (як Гнап що бере участь у праймеріз Сили людей чи Безсмертний). Деякі з них у підсумку можуть банально не висунутись. Задорого. Зараз час каміння розкидати. Але перед виборами вони будуть збиратись в команди.
Окрім потенційно технічних кандидатів третього ешелону на сьогодні деякі політичні гравці висувають, або в процесі висунення різних технічних партій та кандидатів під конкретні електоральні цілі. На мою думку, впливами з Банкової та Кремля можна пояснити подрібнення проросійського табору, а саме нові партії-відокремленці Мураєва, Новінського, кандидатури Вілкула та Добкіна. Як кажуть близький до Тимошенко олігарх Тарута піде на вибори, щоб відібрати голоси пропрезидентських сил на сході і згодом передати їх Тимошенко. Так само є вірогідність, що в Тимошенко будуть намагатись відбирати голоси Богословська та Богомолець, хоча цей невдалий гендерний маневр вже можна було бачити з Королевською і їй подібними. Відкушувати голоси в Тимошенко може і кандидат від Аграрної партії Скоцик. Проти Ляшка буде заточений, як кажуть проект Льовочкіна Каплін. Проти ліворадикалів та популістів буде заточений проект Ківи, якиц пов'язаний з міністром внутрішніх справ Аваковим. Голоси у провладних кандидатів Коломойський буде намагатись відбирати не лише Зеленським, але й Шевченком.
Ресурси і сили лише готуються. Наявність 60% електорату, що не визначився, змушує і створює ілюзію, що цей електорат легко переманити новими політичними проектами. Але соціологія і практика демонструє, що не усе так просто в українській політиці. І не завжди відомо хто в кого що відтягне.
Повне відео дискусії:
